Роздрібна торгівля є останньою ланкою каналів збуту, оскільки пов’язана з продажем товарів кінцевим споживачам.
Зазвичай купівля вроздріб є невеликою. Аби стимулювати збільшення кількості купівель та споживачів, торгівці мусять розширювати товарний асортимент. А тому на заміну універсамам з’явились магазини-склади, які стали оптимальним варіантом торгівлі одночасно і вроздріб, і оптом.
Основні вимоги організації торгівлі через магазин-склад
Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів затверджено постановою КМУ від 15.06.2006 № 833 (далі — Порядок № 833).
Магазин-склад може бути торговельним об’єктом як у сфері оптової, так і роздрібної торгівлі (п. 7 Порядку № 833).
Для здійснення торгівлі з магазину-складу суб’єкти господарювання мають забезпечити (п. 10, 12 Порядку № 833):
- відповідність приміщення необхідним санітарним нормам, вимогам щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, вимогам з охорони праці;
- наявність на видному та доступному місці куточка покупця;
- розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;
- розміщення на фасаді магазину-складу вивіски із зазначенням найменування суб’єкта господарювання та інформації про режим роботи;
- продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами.
Приймання, зберігання, продаж товарів через роздрібну торговельну мережу здійснюють відповідно до установленого порядку. Роздрібна торгівля продовольчими товарами відбувається згідно з правилами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 № 185, а непродовольчими товарами — згідно з наказом Мінекономіки від 19.04.2007 № 104.
Реалізують товари за умови наявності цінника на товар у грошовій одиниці України. Це передбачено пунктом 3 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII; пунктом 8 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі — Закон № 265); пунктом 20 Порядку № 833.
Основні вимоги до цінників та реквізитів, які вони повинні мати (див. Таблицю), визначено Інструкцією про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 04.01.1997 № 2 (далі — Інструкція № 2).
Обов’язкові реквізити цінників
Класифікація товарів | Реквізити цінників |
Продовольчі товари | |
Вагові товари | Назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів |
Товари чи напої, що продаються на розлив | Назва товару чи напою, сорт, ціна за одиницю місткості або одиницю ваги |
Штучні товари та напої у пляшках | Назва товару чи напою, вага або місткість, сорт, ціна за штуку |
Розфасовані товари | Назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки |
Непродовольчі товари | |
Товари, на які ціни встановлено залежно від сортності | Назва товару, сорт, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки |
Товари, на які ціни за сортами не встановлено | Назва товару, ціна за один метр, кілограм, штуку або одиницю розфасовки |
Дрібні штучні товари (парфумерні, галантерейні та ін.) | Назва товару, вага або місткість, ціна за штуку або одиницю упаковки |
Спосіб позначення роздрібних цін на конкретні товари визначає керівник підприємства. Можна використовувати штамп, чорнило, пасту, маркування етикетпістолетом та інше, крім позначення цін олівцем (п. 13 Інструкції № 2).
Роздрібні ціни також можуть бути позначені на товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці, в якій товар продається населенню. А якщо позначення ціни не псує товарний вигляд та не знижує якість товару, то безпосередньо на самому товарі (п. 8 Інструкції № 2).
«Вчіться, розваги нікуди не дінуться», — казали вони. Проте розваги якраз кудись ділися, а навчання завжди з нами. Бо як бухгалтеру без нових знань наодинці з податковими змінами? Вища школа Головбуха — ваш шанс лагідно поєднати підвищення кваліфікації і відпочинок, адже ви самі обираєте час і місце для уроків!
Дозвільні документи
Торговельна діяльність провадиться після державної реєстрації суб’єкта господарювання, а у випадках, передбачених законодавчими актами, — за наявності відповідних дозвільних документів.
дозвіл на початок роботи
Роботу новоутворених підприємств, використання суб’єктом господарювання об’єктів нерухомості суб’єкт господарювання розпочинає на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки. А для суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику — також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта чи приміщення (ч. 2 ст. 57 Кодексу цивільного захисту України).
Порядок подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки затверджено постановою КМУ від 05.06.2013 № 440.
Декларація розробляється суб’єктом господарювання та подається до органу державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Декларацію не подають:
- у разі використання торговельних місць, кіосків та контейнерів, якщо їх розміщено на ринку відповідно до схеми, погодженої з органом державного пожежного нагляду;
- орендарем об’єкта нерухомості за умови, що декларацію на об’єкт нерухомості зареєстровано його власником.
Знову зміни у законах? А щоб їх! І як тепер працювати? Як добре, що онлайн-помічник у системі «Експертус Головбух» і з робочими ситуаціями допоможе розібратися, і заспокоїть. Хутчіш тисніть на посилання і заручіться надійною підтримкою експертів 👇
дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі
Отримувати дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі не потрібно, адже отримання цього дозволу не передбачено Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-IV.
ліцензування
Ліцензія потрібна у разі здійснення роздрібної торгівлі окремими товарами. Перелік таких товарів містить стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III (далі — Закон № 1775). Наводити перелік не будемо, оскільки цей Закон ось-ось втратить чинність. На заміну йому з 28.06.2015 діятиме новий Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VШ (далі — Закон № 222).
Закон № 222 запроваджує новий підхід до здійснення ліцензування в Україні. Насамперед, ним передбачено значне скорочення кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Згідно зі статтею 7 Закону № 222 ліцензуванню підлягатиме торгівля такими товарами:
- спирт етиловий, коньячний і плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби;
- лікарські засоби;
- наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори;
- вогнепальна зброя невійськового призначення і боєприпаси до неї, холодна, пневматична зброя калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек.
Закон № 1775 налічує 12 пунктів. Хоч як дивно, торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами не потребує ліцензії. Тоді як лікарські засоби без наявності ліцензії продавати не дозволяють. Не потрібна ліцензія також під час продажу піротехнічних засобів, спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, тощо.
Українські підприємства активно залучають іноземні інвестиції, виграють гранти і розвиваються. Хочете бути серед успішних? Підвищуйте кваліфікацію за Міжнародними стандартами фінансової звітності
Застосування реєстраторів розрахункових операцій
Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), під час продажу товарів у сфері торгівлі зобов’язані застосовувати РРО (ст. 3 Закону № 265).
Тобто РРО можна не використовувати лише при розрахунках у безготівковій формі через установу банку.
ВРІЗ 1
Пункт 296.10 Податкового кодексу України (ПК) встановлює обмеження щодо застосування РРО платниками єдиного податку. Проте вони поширюються на фізичних осіб — підприємців. Тож юридичні особи, які зареєстровані платниками єдиного податку 3 групи, мають застосовувати РРО під час готівкових розрахунків.
Інкасація магазину-складу
Ще одним важливим моментом, на який потрібно звернути увагу власникові магазину-складу, є інкасація. Потребу інкасації готівки у юридичних осіб передбачено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі — Положення № 637).
Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищує установленого ліміту каси. Решту готівки обов’язково здають до банків для її зарахування на банківські рахунки.
ВРІЗ 2
Виручку здають самостійно (у т. ч. із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через інкасаторські служби (п. 2.8 Положення № 637).
Звичайно, за великого товарообороту зручніше здавати готівкову виручку до банку за допомогою інкасаторів. Порядок проведення інкасації готівки затверджено постановою Правління НБУ від 14.02.2007 № 45.
Строки здавання готівки для її зарахування на рахунки в банках визначає підприємство. Такі строки встановлюють за погодженням з відповідним банком, у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховують кошти (п. 5.1 Положення № 637).
Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою. Супровідну відомість засвідчують підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача (п. 3.7 Положення № 637).
Облік роздрібної торгівлі з магазину-складу
Відображення в обліку операцій з надходження та реалізації товарів залежить від того, на якій системі оподаткування перебуває юридична особа, що є власником магазину-складу.
загальна система оподаткування
Якщо юридична особа обрала загальну систему оподаткування, вона має сплачувати податок на прибуток і ПДВ.
Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК (пп. 134.1.1 ПК).
Відповідно до пунктів 8 та 9 П(С)БО 9 «Запаси» придбані товари зараховують на баланс за первісною вартістю — собівартістю, яка складається з таких фактичних витрат:
- суми, що сплачують згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита (за зовнішньоекономічної діяльності);
- суми непрямих податків, що підлягають сплаті у зв’язку з придбанням товарів, у разі, якщо їх не відшкодовують підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати;
- інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для продажу.
Підставою для оприбуткування товарів є первинні документи, які надає постачальник (товарна накладна, товарно-транспортна накладна тощо).
У разі продажу товарів з магазину-складу вроздріб їх оцінка здійснюється, як правило, за цінами продажу. Така оцінка заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки (п. 22 П(С)БО 9).
ВРІЗ 3
Згідно з пунктом 6 П(С)БО 15 «Дохід» виручку від реалізації товарів визнають доходом. Дохід виникає під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО 15).
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню (п. 21 П(С)БО 15).
спрощена система оподаткування
Здійснювати роздрібну торгівлю з магазину-складу можуть і юридичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування та зареєстровані платниками єдиного податку 3 групи.
Доходом платника єдиного податку — юридичної особи є будь-який дохід, отриманий ним протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формах (п. 292.1 ПК).
При цьому до складу доходу не включають:
- суми ПДВ, якщо платника єдиного податку зареєстровано платником ПДВ;
- суми коштів, що повертають покупцю товару за листом-заявою про повернення таких коштів (п. 292.11 ПК).
Датою отримання доходу за реалізації товарів з магазину-складу вроздріб є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ПК).
У разі здійснення торгівлі товарами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності РРО, датою отримання доходу вважають дату вилучення з таких торговельних апаратів грошової виручки (п. 292.7 ПК).
податок на додану вартість
Суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів, включають до складу податкового кредиту (п. 198.1, 198.3 ПК). Підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту є електронна податкова накладна, зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10 ПК).
Під час реалізації товарів виникають податкові зобов’язання з ПДВ. База оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, але не нижче ціни придбання. До складу договірної вартості товарів включають будь-які суми коштів, що їх передає платникові податку безпосередньо покупець у зв’язку з компенсацією вартості товарів (п. 188.1 ПК).
Дату виникнення податкового кредиту та податкових зобов’язань визначають за правилом «першої події» (п. 187.1, 198.2 ПК).
Зазначені вимоги поширюються як на юридичних осіб, які перебувають на загальній системі оподаткування, так і на платників єдиного податку 3 групи, у разі реєстрації їх платниками ПДВ.
ПРИКЛАД. Відображення в обліку операцій з надходження та реалізації товарів юридичною особою з магазину-складу вроздріб
Підприємство ТОВ «Світязь» (загальна система оподаткування, платник ПДВ) придбало на умовах попередньої оплати товари на суму 120 000 грн., у т. ч. ПДВ — 20 000 грн. Вартість транспортно-заготівельних витрат — 2400 грн., у т. ч. ПДВ — 400 грн. Торговельна націнка становить 25 000 грн. Виручка від реалізації товару — 152 400 грн., у т. ч. ПДВ — 25 400 грн.
№ з/п | Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | Сума, грн. | |
Д-т | К-т | |||
1 | Перераховано постачальнику попередню оплату за товари | 371 | 311 | 120 000 |
2 | Відображено суму податкового кредиту з ПДВ (за наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної) | 641/пдв | 644 | 20 000 |
3 | Перераховано попередню оплату за транспортні послуги | 371 | 311 | 2400 |
4 | Відображено суму податкового кредиту з ПДВ (за наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної) | 641/пдв | 644 | 400 |
5 | Оприбутковано товари, отримані від постачальника | 282 | 631 | 100 000 |
6 | Списано раніше відображену суму податкового кредиту з ПДВ | 644 | 631 | 20 000 |
7 | Відображено вартість транспортно-заготівельних витрат | 282/тзв | 631 | 2000 |
8 | Списано раніше відображену суму податкового кредиту з ПДВ | 644 | 631 | 400 |
9 | Відображено залік заборгованостей за придбані товари | 631 | 371 | 120 000 |
10 | Відображено залік заборгованостей за транспортні послуги | 631 | 371 | 2400 |
11 | Відображено суму торговельної націнки | 282 | 285 | 25 000 |
12 | Отримано кошти за продані товари до каси магазину-складу | 301/рро | 702 | 152 400 |
13 | Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ | 702 | 641/пдв | 25 400 |
14 | Списано торговельну націнку на продані товари | 285 | 282 | 25 000 |
15 | Списано собівартість реалізованих товарів | 902 | 282 | 102 000 |
16 | Здано виручку до основної каси підприємства | 301 | 301/рро | 152 400 |
17 | Здано виручку через службу інкасації в банк | 333 | 301 | 152 400 |
18 | Зараховано виручку на розрахунковий рахунок в банку | 311 | 333 | 152 400 |
19 | Відображено фінансовий результат | 791 702 | 902 791 | 102 000 127 000 |
ВРІЗ 1
Важливо
РРО не використовується
лише за розрахунків у безготівковій формі через установу банку
ВРІЗ 2
Зверніть увагу
Виручку в банк здають
самостійно або через інкасаторські служби
ВРІЗ 3
Важливо
Не визнають доходом
суми отриманих авансів та суми ПДВ, сплачені до бюджету
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
