В Україні наразі діє два нормативні акти, що безпосередньо спрямовані на врегулювання трудових відносин із сезонними працівниками:
Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 29.09.1974 № 310-ІХ (далі — Указ № 310);
Постанова КМУ «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» від 28.03.1997 № 278 (далі — Постанова № 278).
Особливості трудових відносин із сезонними працівниками визначаються також у Законах України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV).
Умови для укладання трудових договорів на сезонні роботи
Пунктом 1 Указу № 310 визначено, що сезонними вважаються такі роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, а відповідно до пункту 4 Указу № 310 трудовий договір при прийнятті на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону.
Утім, не кожну роботу, що залежить від природних і кліматичних умов й виконується протягом певного періоду, можна віднести до сезонної. Вичерпний перелік сезонних галузей та сезонних робіт установлено Постановою № 278.
Отже, трудовий договір, укладений для виконання сезонних робіт, є строковим трудовим договором, який може укладатися на строк не більше шести місяців і не може перевищувати тривалості сезону.
У разі коли тривалість сезонних робіт перевищує шість місяців, з працівниками слід укладати «звичайні» (відповідно до п. 2, 3 ст. 23 КЗпП) строкові трудові договори (тобто на такі договори не має поширюватися дія Указу № 310).
У разі укладання з працівниками строкових трудових договорів для виконання сезонних робіт терміном до двох місяців такі працівники вважаються тимчасовими і до них, згідно з частиною другою пункту 12 Указу № 310, застосовується законодавство про тимчасових робітників і службовців, зокрема Указ президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.1974 № 311-ІХ.
Отже, трудовий договір на сезонні роботи можна укладати лише, якщо такі роботи мають одночасно дві ознаки:
1) роботи не можуть виконуватись протягом повного року, а тривають певний період, залежно від природних та кліматичних умов;
2) відповідні галузі та види робіт, на які приймається працівник, належать до сезонних відповідно до Постанови № 278.
Якщо тривалість певного виду роботи залежить від природних та кліматичних умов, але ця робота не належить до галузей та робіт, визначених Постановою № 278, таку роботу не можна вважати сезонною.
Роботи, пов’язані з опалювальним сезоном (робота операторів котелень, апаратників хімічного водоочищення тощо), виконуються не повний рік і залежать від природних та кліматичних умов. Однак вони не містяться в Списку сезонних робіт, отже їх не можна вважати сезонними.
Роботи, які віднесено Постановою № 278 до сезонних, але тривають протягом повного року і не залежать від природних та кліматичних умов, також не можуть належати до сезонних.
Діяльність, пов’язана з обслуговуванням хворих і відпочиваючих у санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку, що діють протягом цілого року та розраховані на сталу кількість пацієнтів і відпочиваючих, не може вважатись сезонною роботою.
Пунктом 2 Указу № 310 встановлено, що на працівників, зайнятих на сезонних роботах, поширюється дія законодавства про працю України за винятками, визначеними цим Указом. Отже, розглянемо особливості трудових відносин із сезонними працівниками.
Прийняття на сезонну роботу
Відповідно до пункту 3 Указу № 310 працівника, з яким укладається трудовий договір на виконання сезонних робіт, має бути попереджено про тривалість і характер роботи одразу при укладенні договору, а в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну роботу.
При прийнятті на сезонні роботи не встановлюється випробування з метою перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі.
Трудовий договір на виконання сезонних робіт може бути укладено як в письмовій, так і в усній формі, при цьому дотримання письмової форми є обов’язковим на вимогу працівника або в разі укладання такого договору з неповнолітньою особою (ст. 24 КЗпП).
У разі укладання трудового договору в усній формі працівник має зазначити в заяві, що просить прийняти його на сезонну роботу (зразок 1, зразок 2).
Якщо трудовий договір укладається в письмовій формі, в тексті договору також має бути зазначено про те, що договір укладається для виконання сезонних робіт.
Строковий трудовий договір на виконання сезонних робіт може бути укладено на визначений термін (п. 2 частини першої ст. 23 КЗпП) або на час виконання певної роботи (п. 3 частини першої ст. 23 КЗпП). Залежно від різновиду строкового договору відрізнятимуться формулювання в заявах працівників і наказах про прийняття на роботу (зразок 3, зразок 4).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
