Спершу нагадаємо, що простій — це призупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, через невідворотну дію різних обставин (ст. 34 Кодексу законів про працю України).
Консервація основних засобів — це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання ОЗ підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування (п. 2 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою КМУ від 28.10.1997 № 1183; далі — Положення № 1183).
Коли проводиться консервація основних засобів
Наявність простою не залежить від волі підприємства, адже він виникає внаслідок невідворотних обставин. Водночас рішення про консервацію основних засобів для більшості підприємств — добровільне. Адже згідно з пунктом 1 Положення № 1183 дія цього нормативного документа поширюється лише на ті підприємства, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності. Для інших підприємств норми Положення № 1183 мають лише рекомендаційний характер.
Законсервовані основні засоби перестають амортизувати з наступного місяця за місяцем консервації, а відновлення їх амортизації відбувається з наступного місяця за місяцем його зворотного введення в експлуатацію (п. 29 П(С)БО 7 «Основні засоби»).
Тож основні засоби доцільно консервувати, якщо очікуваний період їх простою перевищує щонайменше місяць.
Основні засоби й облік їх консервації
Відповідно до Положення № 1183 для консервації основних засобів потрібно:
• створити комісію, яка вирішить доцільність проведення консервації, наказом керівника підприємства;
• у разі позитивного рішення комісії щодо консервації скласти Акт про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію;
• перевести основні засоби на зберігання на основі акта про прийняття основних фондів на консервацію.
Зразки Наказу щодо обгрунтування потреби консервації основних засобів підприємства, Акта про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію та Акта про прийняття основних засобів на консервацію шукайте в е-журналі «Головбух» № 36.
Основні засоби, які перебувають на консервації, не підлягають амортизації. Однак власне процес консервації може потребувати додаткових витрат. Так само навряд чи можливо уникнути витрат, пов’язаних з обслуговуванням або ремонтом таких основних засобів. Усі згадані витрати відображатимуться на субрахунку 977 «Інші витрати діяльності».
Основні засоби під час простою без консервації
Основні засоби, які тимчасово простоюють, однак не виведені з експлуатації, продовжують амортизувати у загальному порядку.
Для правильного обліку ремонтних та обслуговуючих витрат підприємству варто визначити, який період простою основних засобів вважати довгостроковим. Позаяк один місяць — це найменший строк для формування проміжної фінансової звітності, у цьому випадку є сенс відштовхуватися саме від цього періоду (п. 1 р. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).
Наприклад, якщо основні засоби раніше застосовували у збутових цілях, а у звітному періоді вони простояли без роботи, то їх можна віднести на субрахунок 977 «Інші витрати діяльності». Якщо йдеться про виробничі основні засоби, то витрати на їх утримання у періоді простою варто накопичувати на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».
У випадку короткострокового простою основних засобів витрати на їх утримання потраплятимуть на ті самі рахунки, що й до простою. Для основних засобів, які мають збутове призначення, таку роль продовжить виконувати рахунок 93, а для виробничих — 23 «Виробництво».
Податок на прибуток і ПДВ у разі простою
Зважаючи, що об’єкт оподаткування податком на прибуток визначають за правилами бухгалтерського обліку (для окремих підприємств — із врахуванням різниць), витрати, пов’язані з консервацією основних засобів та їх утриманням, впливатимуть без будь-яких обмежень і на розмір зазначеного податку (ст. 134 Податкового кодексу України; ПК).
Так само і в частині ПДВ. Адже операції, пов’язані з консервацією основних засобів та їх утриманням, здійснюються в межах господарської діяльності. Позаяк передача основних засобів на консервацію не означає їх невиробниче використання, а передбачає їх збереження з метою подальшого застосування після зворотного введення в експлуатацію. Відповідно, й витрачання матеріалів, оплата послуг з охорони та інші подібні операції вважатимуться такими, що здійснюються в межах господарської діяльності. Через це не має виникати жодних загроз для податкового кредиту з ПДВ відповідно до пункту 198.5 ПК.
Сума амортвідрахувань, нарахована в разі простою основних засобів без консервації, впливатиме на величину об’єкта оподаткування податком на прибуток (через бухгалтерський фінансовий результат) незалежно від обов’язку застосування різниць згідно з розділом ІІІ ПК. Те саме стосується й витрат, пов’язаних з ремонтом та обслуговуванням цих основних засобів.
Що стосується обліку ПДВ основних засобів без консервації, тимчасовий простій не змінює їх господарського призначення. Адже ПК не містить норм, які б передбачали умови «автоматичного» переходу основних засобів, які тимчасово не використовують у господарській діяльності, до складу невиробничих. Через це й операції, пов’язані з ремонтом, будуть такими, що здійснюються в межах господарської діяльності. Відповідно, за такими операціями підприємство матиме право на податковий кредит з ПДВ за загальними правилами.
Проте не варто цим зловживати: що довший період простою основних засобів, то важче буде обгрунтувати, що вони є господарськими об’єктами, на яких от-от відновлять роботу.
Отже, підприємство не зобов’язане консервувати основні засоби, які тимчасово не задіяні у роботі. Незаконсервовані об’єкти підприємство має право амортизувати навіть під час їх простою. Операції, пов’язані з їх ремонтом та обслуговуванням, не виходять за межі господарської діяльності підприємства, тому право на податковий кредит зберігається.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
