Наказ Мінфіну «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 18.06.2015 № 573(далі — Наказ № 573) вніс зміни до двох стандартів бухгалтерського обліку та запровадив два нові субрахунки до рахунку 31 «Рахунки в банках». Розглянемо ці зміни детальніше.
Нові субрахунки
Через запровадження системи електронного адміністрування ПДВ зі спеціальними рахунками постала потреба в обліку коштів на таких казначейських рахунках. І хоча повноцінними рахунками підприємства в банку їх назвати не можна (адже активні операції за ними підприємства проводити не можуть), на такі рахунки зараховують реальні кошти підприємства для розрахунків з бюджетом.
Тож в Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291 (далі — Інструкція № 291), внесено відповідні зміни. Зокрема, запроваджено новий субрахунок 315 «Спеціальні рахунки в національній валюті». Його призначено для обліку коштів на спеціальних рахунках, відкритих у банку та/або органі Казначейства відповідно до законодавства, у тому числі — на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.
Другий новий субрахунок має дуже подібну назву — 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», але сфера його застосування абсолютно інша. Його призначено для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю у розрахунках з іноземними покупцями та іншими комерційно-фінансовими партнерами підприємства.
Варто наголосити що вимоги Інструкції № 291 поширюються лише на ті підприємства, які ведуть облік за національними П(С)БО. Однак через те, що адміністрування ПДВ-рахунків і контроль повернення в Україну та конвертації валютних коштів покладено на державні фіскальні органи, запровадити зазначені субрахунки ми рекомендуємо і підприємствам, що звітують за МСФЗ.
Що стосується включення до Інструкції № 291 нової кореспонденції рахунків: дебет рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» — кредит рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», то це лише констатація факту юридичної коректності проведення, яке вже давно застосовують чимало підприємств.
Спрощення для спрощенців
Уточнене формулювання розділу 1 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» має на меті:
- прибрати посилання на статтю ІІІ розділу Податкового кодексу України (ПК), яку з 1 січня 2015 року вилучено з ПК;
- спростити тлумачення смислу сфери регулювання стандарту для спрощенців за допомогою включення до тексту додаткових числових маркерів.
Пункт 2 стандарту наразі має такий вигляд*:
«Норми цього Положення (стандарту) застосовуються (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності):
1) для складання Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва:
суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, які визнані такими відповідно до законодавства (крім тих, які складають Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва);
представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.
2) для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва:
суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;
(Попередня редакція цього абзацу: «суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 розділу III Податкового кодексу України, та мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат.»)
суб’єктами малого підприємництва — юридичними особами, що відповідають критеріям мікропідприємництва.»
Нагадаємо, що розподіл суб’єктів господарювання на категорії наведено у статті 55 Господарського кодексу України.
Крім того, з пункту 8 П(С)БО 25 видалено посилання на неіснуючу статтю 154 ПК та скасовано особливі правила визнання доходів та витрат для цілей оподаткування. Адже всі підприємства України з початку 2015 року ведуть розрахунок податку на прибуток за правилами бухгалтерського обліку, а суб’єкти підприємництва з річним доходом до 20 млн. грн. звільнені від обов’язку коригування фінансового результату (ст. 134 ПК).
«Застарілі» ремонти основних засобів
Національні стандарти бухгалтерського обліку з часу свого прийняття зазнали чимало змін, деякі з яких були спрямовані на гармонізацію податкового і бухгалтерського обліків.
Одним із базових облікових принципів є принцип визнання активом лише тих об’єктів обліку, що дають майбутні економічні вигоди. Зокрема, і в частині поліпшення (модернізації, реконструкції) об’єктів основних засобів (ОЗ). Балансова вартість ОЗ зростає лише тоді, коли за наслідками ремонту маємо зростання або економічної цінності ОЗ, або строку його експлуатації. Якщо цінність чи строк не зросли, а ремонтні витрати лише підтримали ОЗ у справному поточному стані, права на капіталізацію таких витрат у підприємства не виникає. Цього вимагають МСФЗ, так було і в П(С)БО до 2011 року.
Податкове ж законодавство раніше взагалі не розділяло ремонти на поточні та капітальні. Усі ремонти сумарно до 10% балансової вартості ОЗ на початок року належали до складу податкових витрат, а будь-яке перевищення встановленого ліміту підлягало капіталізації з подальшою амортизацією у складі відремонтованих ОЗ за правилами податкового законодавства. Тобто бухгалтери орієнтувалися не на економічні наслідки понесених витрат, а винятково на встановлений норматив. Це призводило до зростання невідповідностей між балансовою вартістю ОЗ в бухгалтерському та податковому обліках.
У березні 2011 року цю проблему спробували частково розв’язати доповнивши пункт 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» реченням, яке дозволяло підприємствам застосовувати податковий підхід до капіталізації ремонтів: «Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням та ремонтом об’єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством».
Пункт 3 Наказу № 573 цю норму нарешті скасували, позаяк питання кваліфікації витрат на ремонт основних засобів податкове законодавство уже не регламентує.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
* Напівжирним виділені зміни.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
