Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105), виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105).
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабміном.
Ця норма стосується таких страхових випадків як:
- тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
- тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
- перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.
Отже, частиною другою статті 15 Закону № 1105 визначили підставу, у зв’язку з якою припиняється надання допомоги по тимчасовій непрацездатності. Такою підставою є факт встановлення застрахованій особі групи інвалідності, або підтвердження раніше встановленої групи інвалідності.
Із цієї дати допомогу по тимчасовій непрацездатності за даним страховим випадком не надають.
Якщо за наслідками огляду в МСЕК групу інвалідності застрахованій особі не встановили, а комісія винесла рішення «Потребує доліковування» листок непрацездатності, в тому числі і день огляду, оплачується на загальних підставах.
