Початок 2015 року вносить чимало коректив у щоденну бухгалтерську практику. В останні дні року, що минув, Верховна Рада ухвалила низку законів, які були підписані Президентом України і навіть встигли побачити світ на шпальтах офіційних видань, а відтак і набрати чинності.
Тож 30 грудня 2014 року у «Голосі України» (№ 252-1) опубліковано прийнятий напередодні Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII (далі — Закон № 77).
Нововведень, справді, чимало, утім, вони не є революційними, йдеться, скоріш, про закономірну еволюцію законодавства, обумовлену потребою раціонально витрачати кошти як бюджетні, так і платників — чи то податків, чи то соціального внеску.
Водночас певні зміни є процедурними, тож маємо добре на них розумітися. Оттим наводимо стислий огляд головних новацій.
Зміни у законодавстві про соціальне страхування
Згідно з частиною другою розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 77 з 1 січня 2015 року втратив чинність один із базових законів, яким керувалась у роботі кожна кадрова служба, — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III (далі — Закон № 2240). Звісно, це не означає, що питання оплати листків непрацездатності, призначення допомоги по вагітності і пологах або у зв’язку з похованням залишилися неврегульованими.
Головні положення Закону № 2240 увійшли до нового законодавчого акта, назва якого відтепер постійно буде присутня як на шпальтах нашого тижневика, так і у вашій роботі.
Отже, знайомимось і звикатимемо: Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105XIV, у редакції Закону України від 28.12.2014 № 77VIII.
Хай не дивує вас дата нового закону — 23 вересня 1999 року. Цей акт законодавства увібрав найважливіші норми двох інших — Закону № 2240 і Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV, утім, оскільки саме останній було обрано базою для комплексного законодавчого регламентування соціального страхування, Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» побачив світ як «нова редакція Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а відповідно — наслідував дату свого попередника.
Наразі саме Закон № 77 визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я.
Серед найважливішого звернімо увагу, що з 1 січня 2015 року створюється Фонд соціального страхування України шляхом злиття двох фондів — Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (ФСС від НВВ) і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС з ТВП).
Мета злиття фондів — підвищення ефективності управління у сфері соціального страхування, скорочення та оптимізація витрат на управління, спрощення обслуговування застрахованих осіб і роботодавців.
До завершення заходів, пов’язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 77).
Нормативно-правові та розпорядчі акти фондів, що реорганізуються, діють до затвердження відповідних рішень новим Фондом соціального страхування (ч. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 77).
Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, як і раніше, визначаємо залежно від страхового стажу, але відсотки відтепер — дещо інші.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону про соціальне страхування допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам у таких розмірах:
1) 50% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
2) 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
3) 70% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років (раніше — 80%)
4) 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
5) 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 77 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.
Допомога по вагітності та пологах, як і раніше, надаватиметься застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. При цьому сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (ст. 26 Закону № 77).
Порядок обчислення страхового стажу (ст. 21 Закону № 77), умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності суттєвих змін не зазнали. Як і раніше, перші п’ять днів непрацездатності оплачуватиме роботодавець, починаючи з шостого дня непрацездатності допомога виплачується за кошти Фонду.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 22 Закону № 77).
Питання матеріального забезпечення за соціальним страхуванням осіб, які були змушені залишити свої домівки в Криму чи в зоні АТО і шукати прихистку подалі від рідних осель, досі залишалося неврегульованим у правовому полі.
Закон № 77 передбачає, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 77).
Водночас певні відповіді з’явилися у Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, статтю 7 якого доповнено частиною десятою такого змісту:
Внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності — за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.
Зміни у законодавстві про працю
Згідно із Законом № 77 зазнала змін стаття 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП) (див. Таблицю).
Як і раніше, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, у певних випадках додержання письмової форми є обов’язковим; особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, що передбачає оформлення двох документів: 1) письмовий трудовий договір у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу; 2) наказ (розпорядження) про прийняття на роботу.
На практиці застосовується й так звана усна форма трудового договору, за якої працівник подає заяву про прийняття на роботу, а роботодавець видає відповідний наказ (розпорядження). Письмовий трудовий договір у такому разі не оформлюють.
Утім, новелою статті 24 КЗпП є те, що про прийняття працівника на роботу роботодавець відтепер має повідомляти центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Наразі порядок такого повідомлення не визначений. Згідно з новою редакцією частини третьої статті 24 КЗпП такий порядок буде встановлений КМУ. Отже, чекаємо на відповідний підзаконний акт…
Серед інших новацій — із КЗпП виключено статтю 24-1, яка передбачала обов’язок реєстрації у службі зайнятості трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою. Детальніше про трудові відносини у ФОП за відсутності наріжного каменя кадрової процедури — реєстрації договору у службі зайнятості — розповідатимемо вже згодом, після приведення КМУ власних нормативних актів у відповідність до змін.
Статтю 48 КЗпП, яка визначає, кому і в які строки оформлюються трудові книжки, гармонізовано із Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067).
Нагадаємо, що стаття 29 Закону № 5067 передбачає можливість підвищення конкурентоспроможності молоді, яка навчається, шляхом проходження стажування на підприємствах, а запис про таке стажування має вноситися до трудової книжки.
Наразі і КЗпП містить норми, що й на студентів ВНЗ та професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування, ведуться трудові книжки, а оформити трудову книжку стажисту слід не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування.
У відповідність із Законом № 5067 приведено й норми статті 49-2 КЗпП.
Як і раніше, про наступне вивільнення (тобто звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП) попереджатимемо працівників за два місяці, одночасно із попередженням про звільнення пропонуватимемо іншу роботу, однак службу зайнятості інформуватимемо лише у разі, якщо вивільнення працівників є масовим, тобто відповідає критеріям масового вивільнення, визначеним статтею 48 Закону № 5067.
Законодавчих ініціатив щодо посилення відповідальності за роботу «без трудової книжки» і «зарплату у конвертах» за останні роки було чимало, відповідні законопроекти час од часу реєструвалися у Верховній Раді. Нарешті, ініціативи, про які точилося стільки розмов, стали реальністю.
Закон № 77 вніс численні і суттєві зміни до законодавства про оплату праці, адміністративного та кримінального законодавства, що мають сприяти легалізації заробітної плати та зайнятості.
Новели, що переважно спрямовані на запобігання ситуаціям, за яких людина працює без офіційного оформлення трудових відносин, передбачають штрафи як для юридичних осіб (фізичних осіб, які використовують найману працю) (до 30 мінімальних заробітних плат; нова редакція ст. 265 КЗпП), так і для посадових осіб, винних у скоєнні порушення (нові редакції ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 172 Кримінального кодексу України; розміри штрафів сягатимуть 2000 нмдг).
Злиття фондів соціального страхування сприяє скороченню видатків
За розрахунками Міністерства фінансів України передбачається, що об’єднання фондів соціального страхування сприятиме скороченню адміністративних видатків на 600 млн. грн.
Фінансовий ефект змін у законодавстві
За розрахунками Міністерства фінансів України зміни, внесені до законодавства про працю і соціальне страхування з 1 січня 2015 року, сприятимуть легалізації фонду заробітної плати в обсязі 11 млрд. грн. (2,2% від фонду заробітної плати в економіці), що дасть змогу збільшити надходження до бюджету (+1,3 млрд. грн.) та фондів соціального страхування (+3,3 млрд. грн.)
Медичне страхування
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі — Закон про соціальне страхування) визначено такі види соціального страхування:
- у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
- від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі — страхування від нещасного випадку);
- медичне.
Водночас питання запровадження медичного страхування потребують доопрацювання, отже, Кабінету Міністрів України доручено упродовж найближчих півроку підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (ч. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону про соціальне страхування).
Стаття 24 «Укладення трудового договору» Кодексу законів про працю України: порівняння редакцій
| Попередня редакція статті | Редакція від 28.12.2014, що діє з 1 січня 2015 року | |
| Частина перша ст. 24 КЗпП | Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. | Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. |
| Частина друга ст. 24 КЗпП | При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. | При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. |
| Частина третя ст. 24 КЗпП | Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. | Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. |
| Частина четверта ст. 24 КЗпП | Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. | Частину четверту виключено |
| Частини п’ята, шоста ст. 24 КЗпП | Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я. | Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я. |
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
