Якщо за 12 місяців, що передували страховому випадку, працівник набув менше шести років страхового стажу, допомога по тимчасовій непрацездатності не перевищуватиме мінімальної заробітної плати. Де має бути відображено, що за останній рік стаж є меншим шести місяців: у листку непрацездатності, у протоколі комісії із соціального страхування, у заяві-розрахунку, що подаємо до Фонду соціального страхування? Застосувати на практиці законодавчі новації допоможе покроковий алгоритм
Як відповідь на реформування системи соціального страхування з 01.01.2015 правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами визначаємо відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII; далі — Закон № 1105).
З 01.01.2015 втратив чинність Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ, згідно з яким упродовж багатьох років здійснювалося соціальне забезпечення громадян у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
Зміни до законодавства про державне соціальне страхування вплинули не лише на право застрахованих осіб щодо отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, а й на порядок обчислення допомоги.
Розглянемо проходження листка непрацездатності на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) з урахуванням змін у системі соціального страхування, запроваджених з початку 2015 року.
КРОК 1. Працівник надає роботодавцю листок непрацездатності для оплати
Відповідно до статті 30 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) та допомога по вагітності та пологах призначаються та надаються застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору за основним місцем роботи і за сумісництвом.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності та по вагітності й пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — його копія, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (ст. 31 Закону № 1105).
Працівники мають бути обізнані з тим, що матеріальне забезпечення, передбачене Законом № 1105, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності або закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (згідно з ч. 5 ст. 32 Закону № 1105).
Тобто листок непрацездатності, наданий працівником після спливу 12 календарних місяців від дати закриття, не підлягатиме оплаті. Водночас згідно з роз’ясненнями Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (лист від 17.01.2015 № 2.4-17-92) вказана норма діє з 01.01.2015 незалежно від дати настання страхового випадку (дати видачі листка непрацездатності). Для обчислення періоду 12 календарних місяців беруться цілі місяці з 1 по 31 (30 або 28 (29) для лютого) число. Отже, таке правило поширюється й на листки непрацездатності, видані до 2015 року.
КРОК 2. Реєструємо листок непрацездатності в Журналі обліку листків непрацездатності
Законодавство не містить норми щодо обов’язкової наявності на підприємстві Журналу обліку листків непрацездатності. Однак фіксація дати подання листка непрацездатності в обліковій формі засвідчить факт його передання роботодавцю та мінімізує ризик виникнення конфліктної ситуації між працівником і підприємством.
КРОК 3. Заповнюємо зворотний бік листка непрацездатності, передаємо відомості до комісії із соціального страхування
Зворотний бік листка непрацездатності поділено на чотири частини, що їх мають заповнити: табельник (або інша особа, уповноважена на ведення обліку робочого часу), працівник кадрової служби (уповноважена особа; далі — кадровик), голова комісії (уповноважений) із соціального страхування та працівник бухгалтерії.
Першу частину зворотного боку листка непрацездатності заповнює табельник, а другу — кадровик.
Друга частина зворотного боку лікарняного містить відомості про страховий стаж, які необхідні для визначення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності.
зазначення стажу до 3 років у листку непрацездатності
Із 1 січня 2015 року диференціація допомоги залежно від страхового стажу передбачає такі градації, як «страховий стаж до 3 років», «страховий стаж від 3 до 5 років», утім, на затвердженому бланку листка непрацездатності не передбачено можливості вибору таких варіантів. До приведення бланка у відповідність до чинного законодавства відомості про страховий стаж до 3 (від 3 до 5) років кадровик може внести власноруч на вільному місці другої частини форми.
отримання відомостей про страховий стаж за Формою ОК-7
Відповідно до статті 21 Закону № 1105 страховим стажем є період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Державний реєстр), а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Персоніфікований облік у системі соціального страхування з тимчасової втрати працездатності запроваджено з 2011 року. Тому інформацію про страховий стаж працівника, набутий до 2011 року, обчислюємо за трудовою книжкою та/або іншими передбаченими законодавством документами, що підтверджують трудову діяльність працівника, а стаж, набутий після 2011 року, — на підставі відомостей про застрахованих осіб з Державного реєстру.
На сьогодні реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, органи якого надають індивідуальні відомості про застраховану особу з Державного реєстру (у т. ч. дані про страховий стаж) у вигляді Форми ОК-7, затвердженої постановою правління ПФУ від 18.06.2014 № 10-1.
Водночас індивідуальні відомості про застраховану особу з Державного реєстру надаються на запит роботодавця лише про застрахованих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, і виключно за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником-запитувачем. Проте застрахованій особі такі відомості надаються органами Пенсійного фонду України за весь період трудової діяльності, включаючи роботу на інших підприємствах.
З огляду на це, при прийнятті працівників доцільно просити їх надати Форму ОК-7, за якою визначатиметься фактично набутий страховий стаж (особливо це актуально у разі настання страхового випадку до спливу шестимісячного терміну роботи на підприємстві або у випадках, коли станом на 1 січня 2011 року особа не мала 8 років страхового стажу згідно із записами у трудовій книжці). Також доречно отримувати форму ОК-7 для працівників, які до 1 січня 2015 року працювали на умовах неповного робочого часу.
Якщо працівник відмовиться надавати Форму ОК-7, роботодавець обчислює страховий стаж виключно на підставі наявних документів.
обмеження розміру допомоги залежно від страхового стажу за останні 12 місяців
Продовжуючи тему обчислення страхового стажу, звернімо увагу на чергову новацію, що фактично обмежила розмір допомог.
Так, згідно з частиною 4 статті 19 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру набули менше шести місяців страхового стажу, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Починаючи з 1 січня 2015 року вказана норма Закону № 1105 застосовується у вигляді обмеження визначеної на загальних підставах суми допомоги у розрахунку на місяць, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа не набула сумарно у 12-місячному періоді, що передує страховому випадку, шестимісячного страхового стажу.
Навіть якщо особа має понад вісім років страхового стажу або право на пільги при його обчисленні, але за останні 12 місяців, що передували страховому випадку, до страхового стажу особи зараховано лише шість місяців, то все одно маємо застосувати обмеження розміру допомог, передбачене частиною 4 статті 19 Закону № 1105.
Обмеження, визначене статтею 19 Закону № 1105, застосовується лише після обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності на загальних підставах, тобто після застосування коефіцієнта середньої заробітної плати залежно від страхового стажу.
повідомлення комісії із соціального страхування про обмеження розміру допомоги
У випадку, коли за останні 12 місяців до страхового випадку працівник набув менше шести місяців страхового стажу, рекомендуємо кадровику повідомити про це орган, який згідно зі статтею 30 Закону № 1105 приймає рішення про призначення матеріального забезпечення, — комісію або уповноваженого із соціального страхування.
Залежно від кількості працівників на підприємстві доцільно розглянути питання розробки трафаретної форми повідомлення комісії (уповноваженого) про обмеження, які слід враховувати при призначенні допомоги. У будь-якому разі передання відомостей особою, яка володіє інформацією про страховий стаж працівника, до органу, що призначає допомогу, слід документувати.
Комісія із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг (ч. 3 ст. 30 Закону № 1105).
Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства оформлюють протоколом у день їх прийняття.
Форму протоколу визначаємо згідно з додатком до Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого постановою правління ФСС з ТВП від 23.06.2008 № 25.
Оскільки типовий бланк протоколу допоки не відповідає реаліям чинного законодавства, протокол можна доповнити приміткою.
Згідно зі статтею 32 Закону № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування бухгалтерська служба обчислює розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, про що робить відповідні відмітки в четвертій частині зворотного боку листка непрацездатності. За наявності підстав для застосування норм частини 4 статті 19 Закону № 1105 бухгалтерія обмежує розмір допомоги, при цьому проставлення окремої відмітки про це на листку непрацездатності не передбачено.
На дату настання страхового випадку (5 березня 2015 року) працівник мав менше 3 років сумарного страхового стажу, при цьому за останні 12 місяців працівник набув 5,5 місяців страхового стажу.
Середня заробітна плата, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, становить 2000 грн.
Допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до сумарного страхового стажу має становити 1000 грн. (50% середньої заробітної плати).
Оскільки розрахований розмір допомоги не перевищує розміру мінімальної заробітної плати у березні 2015 року (1218 грн.), обмеження, передбачені частиною 4 статті 19 Закону № 1105, не застосовуємо.
На дату настання страхового випадку (5 березня 2015 року) працівник мав менше 3 років сумарного страхового стажу, при цьому за останні 12 місяців працівник набув 5,5 місяців страхового стажу.
Середня заробітна плата, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, становить 3000 грн.
Допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до сумарного страхового стажу має становити 1500 грн. (50% середньої заробітної плати).
Оскільки розрахований розмір допомоги перевищує розмір мінімальної заробітної плати у березні 2015 року (1218 грн.), застосовуємо обмеження частиною 4 статті 19 Закону № 1105.
Допомога по тимчасовій непрацездатності, яку отримає працівник, становитиме 1218 грн.
КРОК 4. Формування заявкирозрахунку, передання її до Фонду соціального страхування, виплата допомоги працівнику
Як і раніше, підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду соціального страхування є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом 10 робочих днів після надходження заяви (ст. 34 Закону № 1105).
Після отримання фінансування від Фонду допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
