Оподаткування податком на прибуток операцій з відступлення права вимоги відображено в пункті 153.5 Податкового кодексу України (ПК).
Цим пунктом законодавці, по-перше, врегулювали порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги зобов’язань саме в грошовій формі.
По-друге, ці операції вони віднесли до операцій купівлі-продажу.
По-третє, платники податків повинні вести облік за кожною операцією з продажу або придбання права вимоги.
По-четверте, при першому відступленні витрати, здійснені першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, а за фінансовими кредитами — у розмірі заборгованості за даними бухобліку на дату здійснення відступлення, а за іншими цивільно-правовими договорами — у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. А в доходи включається сума коштів або вартість інших активів, отриманих першим кредитором від такого відступлення. А якщо заборгованість раніше була включена до складу витрат, то суму заборгованості, яку погашають, перший кредитор також повинен включити в доходи.
По-п’яте, для другого та наступних кредиторів повинен застосовуватися дисконтний метод оподаткування, причому прибуток від операції повинен включатися в доходи, а от збиток не включається до витрат або у зменшення прибутків від інших операцій з відступлення права вимоги.
По-шосте, за відступлення права вимоги можна розрахуватися як грошима, так і іншими активами.
По-сьоме, правила цього підпункту стосуються всіх платників податку на прибуток, які беруть участь в операціях з відступлення права вимоги. Головне, щоб це була саме грошова вимога: за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або зобов’язання за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
Що стосується ПДВ, то згідно з підпунктом 196.1.5 ПК не є об’єктом оподаткування операції:
з відступлення права вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ;
торгівлі за кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями;
факторингу, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, в т.ч. компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Визначення «фінансовий кредит» можна знайти в підпункті 14.1.258 ПК, а «фінансова установа» — у статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III. Зрозуміти сутність і запам’ятати сукупність ознак «факторингової операції» допоможе розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» від 03.04.2009 № 231. Крім того, допоможуть статті 1077–1086 Цивільного кодексу України та стаття 350 Господарського кодексу України.
Важливим буде визначитися з питанням: чи є вищезгадані операції поставкою товарів? Ціна питання — розподіл податкового кредиту у кредитора. Проаналізувавши поняття, наведені в підпунктах 14.1.191,14.1.244, 14.1.111, 14.1.2 ПК, а також визначення «активи», надане у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, «оборотні активи» з пункту 3 НП(С)БО 1, пунктів 5, 6 П(С)БО 10 можна прийти до висновку, що дебіторська заборгованість може бути товаром, а вищеописані операції — поставкою. З думкою ДПА України з цього приводу можна ознайомитися в листі від 22.02.2011 № 4940/7/16-1517-26. Судячи з усього, головне податкове відомство вважає операції з відступлення права вимоги поставкою.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
