«Короткотермінові» ліцензії на програмне забезпечення

Стаття-подарунок від журналу «Головбух» 
ІТ-фірма працює менше року. З’ясуємо, як обліковувати програмне забезпечення, користування яким здійснюється на підставі регулярної абонентської плати за цей період та чи буде право на витрати, адже з 01.01.2015 такі платежі більше не вважаються роялті

Справді, з 01.01.2015 перед багатьма підприємствами гостро постало питання обліку ліцензійних платежів за використання комп’ютерних програм, які здійснюються на регулярній основі, терміном до 1 року.

Не секрет, що раніше у багатьох випадках ліцензійними договорами на право користування комп’ютерними програмами було передбачено виплату роялті на користь ліцензіара (постачальника). І ці платежі підприємство-користувач (ліцензіат) преспокійно відносило на витрати, зменшуючи таким чином податок на прибуток. Вебінари для бухгалтерів 2025

Але з 01.01.2015 визначення поняття «роялті» змінилося. Згідно зі змінами у підпункті 14.1.225 Податкового кодексу України (ПК) не вважаються роялті платежі, отримані, зокрема:

- як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання кінцевим споживачем);

- за придбання примірників (копій, примірників) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання.

Водночас формально будь-яке програмне забезпечення підпадає під визначення нематеріального активу у підпункті 14.1.120 ПК. Тож постає цілком слушне запитання: чи не втрачає підприємство права на витрати? А якщо в бухобліку все ж таки залишаться витрати, то чи не доведеться потім коригувати фінансовий результат до оподаткування?

Бухоблік — передусім

Відповідно до підпункту 134.1.1 ПК об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається винятково згідно з положеннями П(С)БО або МСФЗ. Відповідно, для цілей бухгалтерського обліку і кваліфікація ліцензійних платежів за використання комп’ютерних програм, які здійснюються на регулярній основі терміном до 1 року (далі — ліцензійні платежі), здійснюється за правилами бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО або МСФЗ та не залежить від кваліфікації їх згідно з ПКУ.

Актив чи витрати

Оскільки правила бухгалтерського обліку первинні, то розглянемо, як для його цілей кваліфікувати регулярні короткотермінові ліцензійні платежі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі — Закон № 996) активами визнаються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Таке саме визначення активу дається у пункті 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Отже, для визнання активу повинні одночасно виконуватися дві умови:

1) ці ресурси повинні контролюватися підприємством в результаті минулих подій;

2) їх використання, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Якщо договором про видачу ліцензії на використання комп’ютерної програми та/або ліцензійними умовами передбачено надання абоненту лише невиключного права користування програмним продуктом за прямим призначенням тільки для інформаційного забезпечення його діяльності і при цьому заборонено передавати доступ третім особам, то не виконується перша умова щодо контролю. Адже право користування надається лише на період, за який внесено ліцензійні платежі. Отже, придбана ліцензія на використання комп’ютерної  програми не відповідає критеріям визнання активу.

Згідно з пунктом 8 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Отже, ліцензійні платежі за користування комп’ютерними програмами терміном до 1 року визнаються витратами періоду і обліковуються на рахунку 39 «Витрати звітного періоду» із систематичним віднесенням до складу адміністративних витрат (рахунок 92), і отже, зменшують фінансовий результат до оподаткування.

ВРІЗ

До речі, є думка фахівців, що для цілей бухобліку зазначені ліцензійні платежі все одно вважаються роялті у розумінні пункту 4 П(С)БО 15 «Дохід», згідно з яким «роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)».

Формально такий підхід може бути. Але слід зауважити, що положення П(С)БО 15 у цій частині дещо застаріли і не відповідають МСФЗ. З практичного погляду і такий підхід дає необхідний результат — можливість обґрунтувати віднесення короткотермінових ліцензійних платежів до складу витрат.

Коригувати чи не коригувати

Стосовно коригування фінансового результату до оподаткування, слід зазначити таке.

Формально право користування комп’ютерною програмою відповідає визначенню терміна «нематеріальний актив», наведеному у підпункті 14.1.120 ПК і ознакам п’ятої групи нематеріальних активів, наведеним у підпункті 138.3.4 ПК.

Нематеріальні активи — право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами (пп. 14.1.120 ПК).

Строки нарахування амортизації нематеріальних активів (пп. 138.3.4 ПК):

Строк дії права користування

Група 5 — авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (баз даних), фонограми, відеограми, передач (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті

Відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки

До того ж згідно з пунктом 138.2 ПК фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 ПК.

Це коригування за своїм змістом кореспондує з коригуванням, що його встановлено у пункті 138.1 ПК. Відповідно, до нього фінансовий результат до оподаткування збільшується «на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності».

Але амортизації нематеріального активу, нарахованої за правилами бухгалтерського обліку, немає. Тому окреме коригування, передбачене у пункті 138.2 ПК (зменшення фінансового результату до оподаткування), призведе до штучного заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Тому таке коригування проводити не потрібно.

Отже, ліцензійні платежі за право користування комп’ютерною програмою, які здійснюються на регулярній основі, терміном до одного року, обліковуються як витрати майбутніх періодів та не потребують додаткових коригувань фінансового результату до оподаткування, за виконання двох умов:

  • ліцензійним договором або ліцензійними умовами передбачено використання такої комп’ютерної програми за прямим призначенням для інформаційного забезпечення власної діяльності протягом оплаченого періоду;
  • заборонена передача такого права третім особам.

Зверніть увагу

«Короткотермінові» ліцензійні платежі

за програмне забезпечення слід обліковувати на рахунку 39 «Витрати» з систематичним віднесенням до складу адміністративних витрат


Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"

📩 Хочете знати про зміни раніше за колег?

tg_4.png

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді