Єдиноподатник четвертої групи, який придбаває акції стороннього підприємства або вносить активи до його статутного капіталу, відображає таку операцію в бухгалтерському обліку як фінансову інвестицію. Залежно від строку інвестування це буде довгострокова або поточна інвестиція.
Придбання акцій відображають проведенням: дебет рахунків 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції» з кредитом субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Після чого оплачують вартість акцій: дебет субрахунку 685 з кредитом субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Якщо це внесок до статутного капіталу основними засобами, товарно-матеріальними цінностями або іншими активами, то відображають проведення: дебет рахунків 14, 35 з кредитом рахунків 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси» тощо.
Трансфертне ціноутворення
Якщо підприємство володіє часткою 99% статутного капіталу іншого підприємства, то такі особи однозначно є пов’язаними відповідно до підпункту 14.1.159 Податкового кодексу України (ПК). Адже одним із критеріїв пов’язаності юридичних осіб є володіння корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків.
Однак пов’язаність осіб не завжди вимагає застосовувати норми трансфертного ціноутворення згідно зі статтею 39 ПК.
По-перше, для визнання операцій контрольованими мають виконуватися окремі критерії, наведені в підпунктах 39.2.1.1–39.2.1.3, 39.2.1.5 ПК (пп. 39.2.1.6 ПК). До того ж підпункти 39.2.1.1-39.2.1.2 ПК стосуються винятково платників податку на прибуток, а підпункт 39.2.1.3 ПК ― операцій з нерезидентами, зареєстрованих у державах з низькими ставками оподаткування.
Однак теоретично для такої ситуації до єдиноподатників ― пов’язаних осіб можна застосувати норми підпункту 39.2.1.5 ПК, де йдеться про контрольованість операцій між пов’язаними особами із залученням (за посередництвом) осіб, які не є пов’язаними з ним, якщо ці залучені особи:
- не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов’язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг), між пов’язаними особами;
- не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов’язаними особами.
Зауважимо, що за логікою підпункт 39.2.1.5 ПК мав би стосуватися лише платників податку на прибуток, що відповідає цілі трансфертного ціноутворення ― установлення контрольованості операцій з метою визначення податку на прибуток та ПДВ. Однак через неоднозначність трактування згаданої норми її можна застосовувати окремо від підпунктів 39.2.1.1–39.2.1.2 ПК, які стосуються платників податку на прибуток. Тож «за великого бажання» критерії, викладені в підпункті 39.2.1.5 ПК, можна застосувати й до єдиноподатників ― платників ПДВ.
По-друге, навіть якщо підприємства здійснюють операції, передбачені підпунктом 39.2.1.5 ПК, то ці операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов’язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток, перевищує 20 млн. грн. за відповідний податковий (звітний) календарний рік;
- обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов’язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ) або 3% доходу, що враховується під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік (пп. 39.2.1.7 ПК).
Судячи з цих правил, норми трансфертного ціноутворення за логікою знову-таки не мали б стосуватися операцій між двома платниками єдиного податку, адже в такому випадку у них не може виникати об’єкт оподаткування податком на прибуток. Однак теоретично податківці можуть притримуватися фіскальної позиції та наполягати на необхідності визначити такий об’єкт оподаткування навіть єдиноподатникам, зважаючи, що з 01.01.2015 це зробити значно простіше.
Та однаково, навіть якщо виконати вимоги підпунктів 39.2.1.5 та 39.2.1.7 ПК і дотримувати найобережнішого варіанта, підприємство ― платник єдиного податку четвертої групи зможе застосовувати норми трансфертного ціноутворення тільки для визначення правильності, повноти нарахування та сплати ПДВ (39.1.4 ПК).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
