Ремонт автомобіля за рахунок «страховки»

Відносини у сфері страхування регулює Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі — Закон № 85), який встановлює дві форми страхування — обов’язкове та добровільне.

Страхування транспортних засобів: списуємо витрати

Форми страхування

Обов’язковому страхуванню підлягає цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів (ст. 7 Закону № 85). Відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих під час експлуатації наземних транспортних засобів на території України, забезпечується договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Головні вимоги щодо відшкодування витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у зв’язку з його пошкодженням, на умовах обов’язкового страхування, передбачені статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 № 1961-IV. Розраховуючи витрати, які відшкодовує страховик, враховують:

• знос транспортного засобу;
• витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
• витрати на евакуацію транспортного засобу;
• плату за послуги стоянки (з поважних причин).

Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (ст. 6 Закону № 85).

У разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування підприємство — власник автомобіля (страхувальник) отримує від страхової компанії (страховика) страхове відшкодування у межах страхової суми, визначеної договором майнового страхування.

Однак сума такого відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій самій частці від визначених за страховою подією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування (ст. 9 Закону № 85).

Особливості страхування за договором КАСКО

Страхування на умовах КАСКО є добровільним.

Договір страхування КАСКО укладають лише у письмовій формі на підставі письмової заяви про добровільне страхування на строк від двох тижнів до одного року.

Правила добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ затверджені Укрстрахнаглядом від 25.03.1997 № 19-1 (далі — Правила).

Зверніть увагу: Строк дії договору страхування КАСКО: від двох тижнів до одного року

З огляду на вимоги підпункту 1.1 Правил, застрахувати можна такі транспортні засоби: автомобілі, автобуси, самохідні машини, що сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли усіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски, а також колісні трактори.

До страхування приймають транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений термін і не застрахований в інших страхових компаніях за тими самими видами ризиків.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Під час первинного страхування транспортного засобу вартістю, еквівалентною 10 000 та більше доларів США, від викрадення, потрібно, аби на транспортному засобі був установлений пристрій проти викрадення.

Не приймаються до страхування КАСКО транспортні засоби, які:

• перебувають в експлуатації понад дев’ять років (якщо інше не передбачено договором страхування);
• мають серйозні пошкодження і значну корозію за оцінкою страховика.

Залежно від умов страхування, розміру страхового відшкодування транспортний засіб може бути застрахований: на повну вартість транспортного засобу, на частку від повної вартості або із застосуванням «системи першого ризику» (див. Таблицю).

Умови страхування транспортних засобів

У разі якщо відбувається страхування КАСКО орендованого транспортного засобу, страхова сума не може перевищувати розміру, в якому страхувальник несе відповідальність перед орендодавцем.

Невід’ємною умовою укладання договору страхування є також застосування франшизи.

Франшиза — це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. ЇЇ встановлюють у грошовому еквіваленті або у відсотках від страхової суми. Її розмір обирає страхувальник при укладенні договору.

Важливо! Якщо франшиза дорівнює нулю, страхове відшкодування не зменшуватиметься на суму франшизи під час кожної виплати

У разі вибору страхувальником франшизи, що дорівнює нулю, страхове відшкодування не зменшуватиметься на суму франшизи під час кожної виплати.

Якщо розмір збитків, завданих транспортному засобу, більший за суму франшизи, збитки відшкодовуються у повному обсязі за вирахуванням безумовної франшизи.

І навпаки, збитки не відшкодовуються, якщо їхній розмір менший за встановлену суму умовної та безумовної франшизи.

Наприклад, транспортний засіб застраховано від будь-яких ризиків на суму 10 000 грн., безумовна франшиза — 0,2%, тобто 20 грн. У цьому разі якщо збитки становитимуть 20 грн., то страхове відшкодування не виплачується, якщо ж збитки становитимуть 23 грн., то виплачується 3 грн. (23 – 20).

Право на податковий кредит

За загальним правилом, установленим у підпункті 196.1.3 Податкового кодексу України (ПК), надання послуг зі страхування не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Тобто при сплаті страхових платежів страхувальником страховій компанії згідно з договором страхування податковий кредит з ПДВ не виникає. Відповідно, не є об’єктом оподаткування й сума отриманого страхувальником страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Зверніть увагу: Не є об’єктом оподаткування ПДВ сума отриманого страхувальником страхового відшкодування у разі настання страхового випадку

Ремонт автомобіля не віднесено до переліку операцій, які не є об’єктом оподаткування ПДВ або звільнені від оподаткування ПДВ. Ця операція вважається постачанням послуг на митній території України, яка оподатковується ПДВ на загальних підставах.

До того ж ні Податковий кодекс, ані Закон № 85 не містять обмежень щодо того, за рахунок яких коштів буде оплачена вартість такого ремонту.

Нагадаємо також, що страхове відшкодування є грошовою сумою, яка виплачується страховиком при настанні страхового випадку. Страхувальник є власником цих коштів, а отже, може розпорядитися ними на власний розсуд, у т. ч. спрямувати їх на ремонт автомобіля, що потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (ДТП).

Протягом певного часу податківці дотримувались іншої думки, яку було викладено у листі ДПС від 12.01.2012 № 809/7/15-3417-26 (чинний і тепер). У ньому прямо зазначено, що суму ПДВ, пропорційну частині платежу, сплаченого страховою компанією, до складу податкового кредиту власника автомобіля не відносять. Страхувальник (власник автомобіля — платник ПДВ) має право включити до податкового кредиту лише ту частину ПДВ, що відповідає частині вартості ремонту автомобіля, яка була сплачена власним коштом такого страхувальника і не була чи не буде погашена за рахунок коштів, отриманих ним від страхової компанії. Тобто право на податковий кредит у страхувальника — платника ПДВ виникає тільки тоді, якщо він сплатив ПДВ «з власної кишені». Якщо ж ПДВ у сумі вартості ремонту сплачено за рахунок страхового відшкодування, платник податку втрачає право на податковий кредит.

На сьогодні зазначена позиція кардинально змінилася на користь страхувальника — платника ПДВ.

На підтвердження наведемо консультацію фахівців ДФС, розміщену у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 101.19). Тепер податківці стверджують, що послуги з ремонту автомобіля, який потрапив у ДТП, є об’єктом оподаткування ПДВ. А тому, незалежно від джерел надходження на рахунок СТО компенсації витрат на проведення такого ремонту (або частково у вигляді страхових виплат від страхової компанії, або у вигляді покриття франшизи від страхувальника), СТО на дату виникнення податкових зобов’язань має скласти податкову накладну на повну вартість послуг з ремонту такого автомобіля, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та видати її власнику автомобіля, якщо він є зареєстрованим платником ПДВ.

Попри те, що страхові компанії здійснюють операції, що не є об’єктом оподаткування, а отже, і ПДВ вони не нараховують та не сплачують, у разі спрямування страхових сум не безпосередньо потерпілому, а сервісному центру, розрахунок цієї суми здійснюють з урахуванням сум ПДВ. Про це йдеться у листі ДПС від 25.01.2013 № 406/Л/15-3114.

Враховуючи зазначене, оскільки у ситуації, що розглядається, отримувачем послуг є підприємство — власник автомобіля, а не страхова компанія, сервісний центр має скласти податкову накладну саме на власника автомобіля.

Податкову накладну складають у день виникнення податкових зобов’язань продавця — сервісного центру, тобто на дату першої з двох подій: або на дату перерахування коштів від страхової компанії, або на дату надання послуг з ремонту автомобіля.

У підприємства — власника цього автомобіля право на податковий кредит виникає лише за умови реєстрації сервісним центром цієї податкової накладної в ЄРПН.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Не відносять до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Нагадаємо, що у разі реєстрації податкової накладної в ЄРПН з порушенням 15-денного строку сума ПДВ за такою податковою накладною може бути віднесена до податкового кредиту за звітний (податковий) період, в якому зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної (п. 198.6 ПК).

Далі, залежно від напряму використання відремонтованого автомобіля, потреба нарахування підприємством податкових зобов’язань з ПДВ може виникнути лише на підставах, передбачених у пунктах 198.5 та 199.1 ПК. Якщо автомобіль і далі використовуватимуть в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, підстав для нарахування податкових зобов’язань не буде.

Облік ремонту автомобіля за рахунок страховика

страхові платежі

Витрати на страхування автотранспорту згідно з вимогами П(С)БО 16 «Витрати» в обліку підприємства відображають у складі витрат залежно від напряму використання цього транспортного засобу (загальновиробничі, адміністративні, витрати на збут).

Відповідно, для обліку витрат на страхування використовують рахунки 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».

До того ж витрати на страхування автомобіля є витратами, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду. Тому ці витрати відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Варто зауважити, що за договором страхування на умовах КАСКО страхові платежі зазвичай сплачують наперед — раз на рік. У такому разі ці витрати визнають витратами майбутнього періоду. Суму страхового платежу попередньо відносять до дебету рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» і списують на витрати поступово. Існує думка, що вони мають списуватися щомісячно з відповідною розбивкою як 1/12. Проте поняття «звітний період» може охоплювати місяць, квартал, рік. Тому підприємство може прийняти рішення віднести до витрат всю суму сплаченого ним страхового платежу одразу. А щоб убезпечити себе від імовірних ризиків під час перевірки контролюючим органом, це рішення варто передбачити у наказі про облікову політику.

Нарахування та сплату страхових платежів обліковують на субрахунку 655 «За страхуванням майна» рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» з аналітикою в розрізі страхувальників та окремих договорів страхування.

страхові виплати

Враховуючи вимоги пункту 19 П(С)БО 15 «Доходи», сума страхового відшкодування, отриманого від страховика за договором страхування, відображається у складі доходів як цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство.

У нашому випадку страхове відшкодування отримує не підприємство-страхувальник. Попри те, що страхова компанія перерахувала кошти напряму на рахунок сервісного центру, який відремонтував пошкоджений автомобіль, така виплата теж вважається доходом підприємства.

Умови та порядок здійснення страхової виплати встановлені у статті 990 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

З урахуванням зазначеного висновуємо: дохід у вигляді страхового відшкодування, яке страхова компанія перерахувала сервісному центру, виникає у підприємства-страхувальника на підставі зазначених документів на дату прийняття рішення страховою компанією про перерахування коштів сервісному центру. Для відображення такого доходу, на нашу думку, слід використовувати субрахунок 746 «Інші доходи».

ремонт авто

Відповідно до пункту 15 П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (до яких віднесено й проведення ремонту) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включають до складу витрат.

Зазвичай витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. У цьому випадку витрати не пов’язані з отриманням доходу. Як зазначено у пункті 7 П(С)БО 16, витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємство відносить вартість ремонту автомобіля до витрат на підставі акта виконаних робіт, який так само, як і податкову накладну, виписують на власника автомобіля. Залежно від напряму використання автомобіля в діяльності підприємства такі витрати обліковують на рахунках 23, 91, 92, 93.

Також звертаємо увагу, що для цього випадку ПК не передбачає коригування фінансового результату.

Як відобразити в обліку власника застрахованого автомобіля ремонт автомобіля, який потрапив у ДТП, за рахунок страхового відшкодування, перерахованого страховою компанією на банківський рахунок сервісного центру, розглянемо на прикладі.

ПРИКЛАД. Відображення в обліку страхувальника ремонту автомобіля за рахунок страховика

Підприємство уклало зі страховою компанією договір страхування автомобіля (КАСКО) на рік.

Автомобіль використовується у господарській діяльності підприємства для перевезення товарів.

Згідно з договором франшиза становить 0%. У такому разі страхове відшкодування не зменшується на суму франшизи.

Річний страховий платіж у сумі 9000 грн. сплачено підприємством страховій компанії одразу після укладення договору.

У період дії договору страхування автомобіль потрапив у ДТП.

Вартість ремонту у сервісному центрі згідно з актом виконаних робіт становить 15 000 грн., у т. ч. ПДВ — 2500 грн. На суму ПДВ сервісний центр склав податкову накладну на власника автомобіля та своєчасно зареєстрував її в ЄРПН.

Страхова компанія відшкодувала вартість ремонту автомобіля шляхом перерахування коштів на банківський рахунок сервісного центру.

Отже, позаяк отримувачем послуг є підприємство — власник застрахованого автомобіля, а не страхова компанія, сервісний центр має скласти податкову накладну саме на власника автомобіля. У такому разі підприємство має повне право віднести до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній, незалежно від того, за чий рахунок оплачено ремонт автомобіля.