Строк корисного використання для амортизації вживаних основних засобів: як визначити

Амортизація — це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) визначили підпунктом 138.3.3 Податкового кодексу України (ПК).

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовують строки, встановлені підпунктом 138.3.3 ПК.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановили підпунктом 138.3.3 ПК, то для розрахунку амортизації використовують строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Нарахування амортизації здійснюють протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлює підприємство (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняє на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п. 23 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92).

Таким чином, у податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) вартості придбаного (безоплатно отриманого) основного засобу, що був у використанні, встановлює підприємство (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), однак він не може бути меншим за мінімально допустимі строки визначені підпунктом 138.3.3 ПК.

За інформацію ДПС у Запорізькій області