Заяву про повернення або відшкодування надміру сплачених грошових зобов’язань можна подати не пізніше 1095 дня, що настає за днем, коли виникла переплата або права на відшкодування (п. 102.5 Податкового кодексу України; ПК).
Надміру сплачені грошові зобов’язання — суми коштів, які на певну дату зарахували до бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115 ПК).
Сума податку, що підлягає сплаті до держбюджету або бюджетному відшкодуванню, — різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду (далі — сума різниці) (п. 200.1 ПК). За від’ємного значення цю суму враховують у зменшення суми податкового боргу. У разі відсутності податкового боргу суму різниці:
- відшкодовують із бюджету за заявою платника в сумі податку, яку фактично сплатив отримувач товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам або до держбюджету, або в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку з інших платежів, що сплачують до держбюджету;
або
- зараховують до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Платник податку, який має право отримати бюджетне відшкодування і вирішив повернути суму бюджетного відшкодування, подає до ДПС:
- податкову декларацію;
- заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яку відобразив у податковій декларації з ПДВ (п. 200.7 ПК).
Тож коли платник податку заявив суму ПДВ до бюджетного відшкодування, він має право враховувати у її складі залишок від’ємного значення податку до повного його погашення незалежно від того, чи минув строк позовної давності 1095 днів. Але за умови, що постачальник товарів/послуг сплатив суми ПДВ, з яких сформували цей залишок.
Податкову накладну від 05.01.2024 платник ПДВ включив до січневої декларації 2025 року, оскільки 365 календарних днів минає 04.01.2025. Податковий інспектор наполягає, що в січні 2025-го права на податковий кредит платник вже не має. Чи має він рацію?
