Відображаємо у декларації з ПДВ реалізацію продукції, вирощеної на незареєстрованій землі

ПРОБЛЕМА

У якій декларації з ПДВ платнику єдиного податку четвертої групи відображати реалізацію продукції, вирощеної на незареєстрованих площах? Чи потрібно розділяти витрати на вирощування урожаю на незареєстрованих площах на загальну і спеціальну декларацію?

РІШЕННЯ

Спеціальний режим оподаткування ПДВ застосовується відповідно до вимог статті 209 Податкового кодексу України (ПК). Цей режим може обрати сільськогосподарське підприємство, яке відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 ПК. А саме:

• основною діяльністю є постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах;

• питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому власними основними фондами є фонди, які перебувають на балансі підприємства.

Нагадаємо, у бухгалтерському обліку замість терміну «основні фонди» використовується термін «основні засоби». Згідно з вимогами П(С)БО 7 «Основні засоби» до основних засобів відносяться і земельні ділянки (як власні, так і орендовані).

Зміст права власності на землю визначено статтею 78 Земельного кодексу України (ЗК).

Право власності на землю — це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Сільськогосподарським підприємствам землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Реалізація права власності на землю зазначеними сільськогосподарськими підприємствами здійснюється відповідно до закону (ст. 28 ЗК).

Перелік документів, які свідчать про завершення оформлення права власності на земельну ділянку та, відповідно, виникнення права власності на неї, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі — Закон № 1952).

Підтвердженням виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно (ст. 18 Закону № 1952). Проте зазначене свідоцтво видається не в усіх випадках. Статтею 15 Закону № 1952 передбачено надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 (далі — Порядок № 868).

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з пунктом 44 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Водночас підпунктом 9 пункту 37 Порядку № 868 встановлено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

• державний акт на право приватної власності на землю;

• державний акт на право власності на землю;

• державний акт на право власності на земельну ділянку;

• державний акт на право постійного користування землею.

Ураховуючи вимоги законодавства, що регулює земельні відносини, підтвердженням виникнення права власності на земельну ділянку є державна реєстрація прав на нерухоме майно.

З огляду на це, якщо право власності на земельну ділянку не зареєстровано, сільгосппідприємство не має права на врахування ПДВ у спеціальній декларації.

Однак варто звернути увагу, що зазначений пункт 209.6 ПК містить вимогу щодо постачання вироблених сільськогосподарських товарів на власній земельній ділянці. При цьому немає вимога щодо обов’язкової реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

Крім того, головною умовою застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ залишається питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг, яка має становити не менше як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 місяців.

На нашу думку, якщо сільгосппідприємство відповідає цим двом головним критеріям, та має документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку (наприклад, державний акт на право власності на земельну ділянку), таке підприємство має право відображати реалізацію продукції, вирощеної на незареєстрованій земельній ділянці у спеціальній декларації з ПДВ. У такому разі розділяти витрати на вирощування урожаю на незареєстрованих площах на загальну і спеціальну декларацію не потрібно.