Верховний Суд у справі № 380/22484/24 від 29.04.2026 наголосив:
- заборона на звільнення працівника під час лікарняного, передбачена частиною 3 статтею 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), є самостійною трудовою гарантією, а не окремою підставою для незаконності звільнення;
- якщо роботодавець мав законні підстави для припинення трудових відносин (наприклад, закінчення строкового трудового договору, дисциплінарні підстави, порушення умов договору тощо), але звільнив працівника саме в період тимчасової непрацездатності — це свідчить не про відсутність підстав для звільнення, а про порушення гарантії, встановленої трудовим законодавством;
- у такому випадку належним способом захисту прав працівника є не обов’язкове поновлення на роботі, а зміна дати звільнення — датою припинення трудових відносин має бути перший день після завершення лікарняного або відпустки.
⚡ Лікарняні: нарахування, оподаткування, виплата
Фактично Верховний Суд підтвердив підхід, за яким роботодавець не позбавляється права звільнити працівника за наявності законних підстав, однак зобов’язаний дотриматися гарантій, передбачених трудовим законодавством.
Норма права:
- ч. 3 ст. 40 КЗпП забороняє звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці (крім окремих випадків, прямо передбачених законом).
Практичне значення рішення:
- роботодавцям варто уважно перевіряти періоди лікарняних перед виданням наказів про звільнення;
- працівники можуть оскаржувати саме дату звільнення;
- судова практика все частіше застосовує принцип пропорційності, не визнаючи автоматично незаконним усе звільнення через порушення гарантій процедури.
За інформацією Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
