Для керівництва господарською діяльністю організації власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) директора, з яким, відповідно до статті 65 Господарського кодексу України (ГКУ), укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов’язки та відповідальність, умови матеріального забезпечення, умови звільнення з посади та інші умови найму за погодженням сторін. Вебінари для бухгалтерів 2025
Якщо установчими документами, трудовим договором (контрактом) з директором не визначено особливий порядок погодження питання щодо встановлення йому неповного робочого часу, керуватися необхідно нормами статті 56 Кодексу законів про працю України (КЗпП), якими визначено: як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватись за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, тобто за угодою сторін, що уклали трудовий договір. Тож, розглядаючи директора як сторону трудових правовідносин, при прийнятті на роботу йому може бути встановлено режим неповного робочого часу за його згодою.
► Трансфертне ціноутворення 2018
Статтею 21 КЗпП визначено, що кожен працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — організація), якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
► Зміни в УКТ ЗЕД з 2018 року: що готує нам новий законопроект
Виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) вважається сумісництвом (ст. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.1993 № 43; далі — Положення № 43).
► Спрощена система оподаткування у 2018 році
Слід пам’ятати, що на роботу за сумісництвом передбачено обмеження, зокрема, постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 та Положенням № 43 для керівників державних організацій, їхніх заступників, керівників структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо), а також їхніх заступників, крім наукової, педагогічної, медичної та творчої діяльності.
Обмеження на сумісництво передбачено низкою інших нормативно-правових актів, наприклад, Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII — для службових осіб прокуратури, окрім здійснення наукової та педагогічної діяльності (ст. 46); Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII — для нотаріусів (ст. 3) тощо.
«Вчіться, розваги нікуди не дінуться», — казали вони. Проте розваги якраз кудись ділися, а навчання завжди з нами. Бо як бухгалтеру без нових знань наодинці з податковими змінами? Вища школа Головбуха — ваш шанс лагідно поєднати підвищення кваліфікації і відпочинок, адже ви самі обираєте час і місце для уроків!
► Мінімальна заробітна плата в 2018 році
Обмеження на роботу за сумісництвом можуть бути встановлені в організації колективним або трудовим договором. Якщо до вказаної запитувачем посади директора обмеження щодо роботи за сумісництвом не встановлені, його можна прийняти на роботу як внутрішнього сумісника за окремим трудовим договором.
Розмір посадового окладу встановлюється для кожної посади, передбаченої штатним розписом організації, і не є персоніфікованим показником. Під час укладання з директором трудового договору (контракту) визначаються умови праці та матеріального забезпечення (ч. 4 ст. 65 ГКУ). Організації самостійно розроблюють штатний розпис і встановлюють працівникам оклади, тарифні ставки залежно від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівників і результатів їхньої праці, а також фінансових результатів господарської діяльності.
► Нарахування ЄСВ у 2018 році: зміни та новації
Однак організації повинні дотримуватись норм законодавства про працю. Як визначено частиною 5 статті 95 КЗпП і статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці), мінімальна зарплата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на території України для всіх організацій незалежно від форми власності та господарювання.
► Норми тривалості робочого часу на 2018 рік
Відповідно до статті 6 Закону про оплату праці основою організації оплати праці є тарифна система, якою передбачається встановлення розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, розряду тарифної сітки або кваліфікаційної групи схеми посадових окладів. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Для кожної посади розраховується коефіцієнт співвідношення до тарифної ставки працівника першого розряду.
Знову зміни у законах? А щоб їх! І як тепер працювати? Як добре, що онлайн-помічник у системі «Експертус Головбух» і з робочими ситуаціями допоможе розібратися, і заспокоїть. Хутчіш тисніть на посилання і заручіться надійною підтримкою експертів 👇
► Прожитковий мінімум працездатних осіб
Зазвичай для посади керівника організації (директора) такий коефіцієнт установлюється найбільший, тобто за логікою директор займає найвищу посаду. Отже, має отримувати і найбільшу зарплату. Проте законодавство не містить норм, які б забороняли встановлювати директору зарплату меншу, ніж у його підлеглих.
Тож, розмір посадового окладу нового директора, встановлений відповідно до штатного розпису, може бути іншим (меншим) ніж у попереднього керівника, якщо штатний розпис зазнав відповідних змін у визначеному порядку до прийняття директора на роботу.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
