На основі податкової декларації з податку на прибуток підприємство розраховує податок на прибуток, який є обов’язковим, безумовним платежем до бюджету. Він справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України (ПК). На основі податкової декларації і чинних податкових ставок податковий орган здійснює контроль за величиною податку, який підлягає сплаті.
Тобто податкова декларація — це дуже важливий елемент адміністрування у сфері справляння податків і зборів.
У зв’язку з тим, що на сьогодні відсутній затверджений Міндоходів порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємства, ми нагадаємо бухгалтерам інформацію, необхідну для заповнення декларації з податку на прибуток підприємства та надамо рекомендації, на які моменти необхідно звернути увагу при її складанні.
Декларація з податку на прибуток 2014: визначення
Відповідно до статті 46 ПК податкова декларація, розрахунок — це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Взаємозв’язок податкової декларації та фінзвітності
Нормами статті 46 ПК встановлено обов’язок подання платниками податку на прибуток разом із декларацією про прибуток квартальної або річної фінансової звітності (далі — фінзвітність). Малі підприємства подають лише річну фінзвітність разом із річною податковою декларацією.
Законом України від 24.10.2013 № 657-VII (далі — Закон № 657) унесено зміни до ПК, які стосуються податку на прибуток.
Починаючи зі звітності за 2013 рік наводити податкові різниці у фінзвітності, що подається до органів Міндоходів, є правом, а не обов’язком. Тобто оновленим пунктом 46.2 ПК передбачено, що в складі фінзвітності платник податку на прибуток «має право зазначати» (а не «зазначає», як було до цього) тимчасові та постійні податкові різниці за формою, установленою Мінфіном.
Водночас чинним лишився пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ ПК: «суб’єкти господарювання — платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи із звітних періодів 2014 року».
Очевидно, що такі протиріччя у податковому законодавстві повинні бути виправлені. Ми ж зі свого боку можемо рекомендувати платникам податків керуватися новою редакцією пункту 46.2 ПК, адже існує ще одна норма, яка надає платникові право застосувати методику обчислення податкових різниць, — підпункт 17.1.12 ПК.
Не зайвим буде також нагадати, що неподання фінзвітності, внесення неправдивих даних до неї тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти нмдг згідно зі статтею 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених порушень, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти нмдг.
Міндоходів також підтверджує, що адміністративне стягнення відбувається відповідно до статті 1642 КпАП (Узагальнююча податкова консультація з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій, затверджена наказом ДПС від 22.11.2012 № 1046).
Взаємозв’язок строків подання податкової декларації з податку на прибуток та сплати авансових внесків до бюджету
Починаючи з 01.01.2014 набрала чинності нова редакція пункту 152.9 ПК, згідно з якою річний базовий звітний період визначено для всіх платників, крім двох винятків.
Перший виняток — підприємства, які за попередній звітний рік мають дохід, що впливає на об’єкт оподаткування, понад 10 млн. грн.
Водночас, якщо за результатами року не було прибутку та бази для розрахунку авансових внесків, платники не сплачують авансових внесків.
Якщо в першому кварталі звітного року платник отримав прибуток, він зобов’язаний подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали та за рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань (п. 57.1 ПК).
Другий виняток — платники податку на прибуток, які сплачують авансові внески.
Нагадаємо, якщо за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року платник не отримав прибутку чи отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. У другому–четвертому кварталах звітного (податкового) року платник податків авансових внесків не здійснює. Податкові зобов’язання визначають на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за підсумками першого півріччя, трьох кварталів, року, яка подається до контролюючого органу.
Бланк декларації з податку на прибуток за 2014 рік
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту певного податку та збору.
Основний бланк декларації з податку на прибуток за 2014 рік — це податкова декларація з податку на прибуток, затверджена наказом Міндоходів від 30.12.2013 № 872.
Структура податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік
Розглянемо взаємозв’язок податкової декларації та додатків до неї. Бланк декларації з податку на прибуток за 2014 рік складається зі вступної та основної частини, а також чотирнадцяти обов’язкових додатків.
При заповненні будь-якого з додатків у полі декларації під реквізитом «Наявність додатків» у відповідній комірці ставиться відмітка «+». Виняток становить комірка під символами «ПН», в якій проставляється кількість додатків ПН, що подаються.
Ми з вами знаємо, що для розрахунку податку на прибуток необхідно визначити об’єкт оподаткування від усіх видів господарської діяльності. Простіше кажучи — визначити прибуток. Вирішальними складовими при визначенні прибутку є доходи і витрати.
Інформацію про доходи і витрати слід брати з бухгалтерського обліку, але обов’язково враховувати вимоги положень ПК (ст. 44 ПК). Такі обрахунки повинні здійснюватись на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Приймаючи Податковий кодекс України, законодавці спробували зблизити податковий та бухгалтерський облік. Проте повне їх поєднання неможливе. Адже норми податкового законодавства встановлюють особливі умови або обмеження щодо визнання певних операцій, повне скасування яких може мати негативні наслідки для наповнення бюджету країни, оскільки податок на прибуток є бюджетоутворюючим.
Ми не коментуватимемо всі норми Податкового кодексу України, які стосуються податку на прибуток, а надамо більш практичні рекомендації. На основі результатів проведених аудиторських перевірок ми спробуємо вказати на поширені помилки, які допускають бухгалтери при відображенні доходів та витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємств.
Доходи в декларації з податку на прибуток 2014
Розглянемо податкову декларацію в розрізі доходів та витрат крізь призму норм Податкового кодексу України та даних бухгалтерського обліку. І почнемо з різниці у визначенні поняття доходу в податковому та бухгалтерському обліку.
Як бачимо, розбіжності у визначенні поняття доходу в податковому і бухгалтерському обліку є. Тому зрозуміло, що при заповненні бланку декларації з податку на прибуток за 2014 рік необхідно звертати увагу все ж таки на норми Податкового кодексу України. Далі розглянемо розбіжності у класифікації доходів у податковому і бухгалтерському обліку.
На нашу думку, класифікацію доходів у податковому обліку спростили. І якщо нам необхідно брати інформацію з бухгалтерського обліку, то відповідно до плану рахунків пропонуємо систематизувати доходи таким чином:
- дохід від операційної діяльності (рахунок 70);
- інші доходи (рахунки 71–74).
Орієнтуючись на доходи, зазначені в бухгалтерському обліку, ми повинні відобразити доходи у податковій декларації. І, звичайно, не враховувати доходи, які визначено в бухгалтерському обліку та виключено в податковому обліку, відповідно до статті 136 ПК.
Водночас не можна забувати й про інші операції, за якими доходи відображаються в бухгалтерському обліку, проте залишаються поза податковим обліком. Однією з таких операцій вважається дооцінка активів, що проводиться в бухгалтерському обліку, але не бере участі у визначенні об’єкта оподаткування у податковому обліку (п. 152.10 ПК).
З іншого боку, у податковому обліку є операції, яких узагалі в бухгалтерському обліку існувати не може. Зокрема, відображення певних подій у рамках врегулювання сумнівної заборгованості, нарахування умовних процентів на суму неповерненої в звітному періоді поворотної фінансової допомоги тощо.
Найпоширеніші помилки при визначенні доходів під час заповнення декларації з податку на прибуток підприємства 2014
Хочемо звернути увагу бухгалтерів на найбільш поширені помилки, які трапляються при відображенні доходів у податковій декларації.
Помилкова класифікація
Найпоширеніша помилка бухгалтерів — неправильна класифікація доходів.
Наприклад, основним видом діяльності підприємства є торгівля. Підприємство здійснює торгівлю металом і запчастинами до вагонів. Обидва види діяльності основні, але в бухгалтерському обліку торгівлю металом відображають на рахунку 71 «Інший операційний дохід».
У результаті неправильно визначеної класифікації доходів у бухгалтерському обліку такі доходи в податковому обліку відображають у складі інших доходів. Якщо проаналізувати рахунок 71 «Інший операційний дохід» та пункт 135.5 ПК, то можна зробити висновок, що для такої операції там місця немає.
Бухгалтеру необхідно на субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» (де підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів) задіяти додаткові субрахунки. Тоді з’явиться можливість відображати та аналізувати доходи від продажу таких товарів окремо.
Безнадійна кредиторська заборгованість
Бухгалтери не стежать за безнадійною кредиторською заборгованістю, у результаті чого несвоєчасно відображають доходи або занижують інші доходи підприємства. Це призводить до неправильного визначення сум прибутку та податку на прибуток.
Якщо в обліку періодично існують безнадійні заборгованості, необхідно їх вивчити (історію операції), відповідно класифікувати та стежити за їх списанням, відображенням у бухгалтерському та податковому обліку. Під кожне таке списання необхідно робити бухгалтерську довідку.
У довідці слід зафіксувати:
- дату здійснення попередньої операції;
- номери документів (на основі яких відбулися такі операції);
- відображення операцій у податковому (визнання доходу) та бухгалтерському обліку (проведення);
- зміст операції для її розуміння;
- завершальні операції щодо списання безнадійної заборгованості з описом причини, усіма необхідними ідентифікуючими операцію реквізитами, як були оформлені попередні записи заборгованості.
Ознаки безнадійної заборгованості визначено нормами підпункту 14.1.11 ПК.
Ми розглянемо два випадки відображення в бухгалтерському та податковому обліку списання безнадійної заборгованості.
Випадок перший: списання заборгованості за отримані та неоплачені товари, роботи, послуги. Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та включається до складу інших доходів (пп. 135.5.4, пп. 14.1.257 ПК).
У разі списання непогашеної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, витрати на придбання таких товарів, робіт та послуг коригуванню не підлягають (у т. ч. якщо ці витрати виникли до 01.04.2011). Така сама думка міститься в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку списання кредиторської заборгованості за неоплачені товари, затвердженій наказом ДПС від 05.07.2012 № 576.
При списанні будь-якої заборгованості (як дебіторської, так і кредиторської) ПДВ, обрахований в ціні придбання або продажу товарів/послуг, не коригується. У бухгалтерському обліку списання безнадійної кредиторської заборгованості буде відображено за дебетом рахунку, на якому обліковується заборгованість (63, 37, 68), та кредитом субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».
Випадок другий: списання кредиторської заборгованості за отриманими авансами.
Бухгалтерський облік списання кредиторської заборгованості за отриманими авансами аналогічний списанню кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Але при відображенні такої операції в податковому обліку слід врахувати таке:
- якщо аванси були отримані після набрання чинності ПК (і не відображались у складі доходів), то у звітному періоді, в якому кредиторська заборгованість набула статусу безнадійної, її суми з урахуванням ПДВ відображаються у складі інших доходів підприємства;
- коригування відображених раніше податкових зобов’язань з ПДВ, як і в інших випадках, не відбувається.
Доходи не відображаються в повному обсязі
Через неправильно оформлені договори комісії, агентські та інші аналогічні договори на користь комітентів, принципалів, бухгалтери помилково класифікують доходи від отриманих товарів та послуг, як надходження, що належать іншим особам.
У результаті таких дій у податковому обліку до складу доходів не потрапляють доходи від операційної діяльності. У бухгалтерському обліку такі доходи до складу доходів від операційної діяльності потрапляють. Але одночасно з цим зменшуються на таку ж суму вирахування, які відображають на субрахунку 704 «Вирахування з доходу».
Різниця між податковим та бухгалтерським обліком
Трапляється, що бухгалтери не звіряють доходи, визначені в бухгалтерському обліку, з доходами в податковому обліку. У результаті відбувається завищення/заниження доходів у податковому обліку, яке дуже просто виявляється при порівнянні з бухгалтерським обліком.
Нестандартні ситуації
Через недосконале вивчення нестандартних ситуацій у податковому обліку відбувається неправильне відображення доходів. У результаті — завищення або заниження прибутку та, відповідно, податку на прибуток. Тому ми радимо вам консультуватися зі спеціалістами (аудиторами, податковими консультантами), звертатися до бухгалтерських видань, надсилати запити або телефонувати до податкових органів. І тільки порівнявши відповіді, приймати остаточне рішення щодо відображення нестандартної господарської операції в податковому обліку та звітності. Консультації з кожного нестандартного питання додадуть вам грунтовних аргументів перед перевіряючим.
Звичайні ціни
Керуючись практичним досвідом, і бухгалтери, і аудитори можуть засвідчити, що однією зі схем поповнення бюджету є донарахування податків (ПДВ та податку на прибуток) податківцями за рахунок визначення звичайної ціни. Багато таких донарахувань є неправомірними.
Наприклад, підприємство надає послуги в Україні. Воно має затверджені нормативні документи, які регулюють ціни (тарифи), зокрема постанову КМУ щодо регулювання цін та інші відомчі накази держустанов. Та незважаючи на це, податківці визначили звичайні ціни відповідно до зовнішньоекономічних контрактів та донарахували значні суми податків. На сьогодні підприємство оскаржує рішення податківців у суді. І на думку автора, рішення суду повинно бути на користь платника податків.
Нагадаємо, що починаючи з 1 вересня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013 № 408-VII. Мета закону — унеможливити штучне формування збитків підприємствами і виведення прибутку в офшори для мінімізації оподаткування.
Трансфертне ціноутворення — це система визначення звичайної ціни на товари, роботи, послуги виключно в контрольованих операціях. Тому хочемо заспокоїти платників податків. Факт отримання виручки в розмірі, що перевищує 50 млн. грн., сам по собі не свідчить про якусь провину платника податків. Це свідчить лише про те, що ваше підприємство перебуває під пильною увагою податкових органів.
Витрати в декларації з податку на прибуток 2014
Інформацію про витрати підприємства також необхідно брати з бухгалтерського обліку, обов’язково враховуючи вимоги положень Податкового кодексу України. Порівняємо визначення поняття витрат в податковому та бухгалтерському обліку.
У таблиці наведено відмінності у визначенні поняття витрат у податковому і бухгалтерському обліку, які необхідно знати при заповненні податкової декларації з податку на прибуток. Також нагадуємо, що для визначення витрат у податковому обліку все ж необхідно звертатись до норм Податкового кодексу України.
Звернемось до класифікації витрат у податковому і бухгалтерському обліку.
Класифікація витрат у податковому обліку міститься в багатьох пунктах розділу ІІІ ПК. Але ми спробували її систематизувати. Якщо ви врахуєте, що податкові витрати відповідають за класифікацією витратам у бухгалтерському обліку і відповідно до плану рахунків їх відображатимете, то це значно скоротить процес заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Зокрема, витрати від операційної діяльності обліковуються на рахунках:
- «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» — рахунок 90;
- «Адміністративні витрати» — рахунок 92;
- «Витрати на збут» — рахунок 93;
- «Фінансові витрати» — рахунок 95.
Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати обліковуються на рахунку 97.
Орієнтуючись на витрати, відображені в бухгалтерському обліку, ми повинні відобразити витрати у податковій декларації. І звичайно, не враховувати витрати, визначені в бухгалтерському обліку та виключені з податкового обліку (п. 138.3, ст. 139 ПК).
Витрати, які завідомо не потраплять до податкового обліку, радимо відображати, наприклад, на рахунку 977 «Інші витрати діяльності». Тоді при перенесенні даних з бухгалтерського в податковий облік ви будете знати, на яку саме суму витрати в бухгалтерському обліку більші, ніж у податковому обліку, і на якому рахунку вони обліковуються.
Також радимо докладно ознайомитися з додатком ІВ до податкової декларації з податку на прибуток і відповідно налаштувати аналітику в бухгалтерській програмі. Тоді вам буде нескладно відшукати для цього додатка витрати в бухгалтерському обліку.
Найпоширеніші помилки при визначенні витрат під час заповнення декларації з податку на прибуток підприємства 2014
Останнім часом податківці масово нараховують податкові зобов’язання та застосовують штрафні санкції у зв’язку з виявленням фіктивних фірм у ланцюгу поставок, посилаючись на нікчемність правочинів. Адже за наслідками таких правочинів були сформовані податкові витрати та податковий кредит з ПДВ.
Вирішення питання на користь платника податку залежатиме від того, чи існували у нього прямі взаємовідносини з фіктивними фірмами чи такі фірми були лише частиною ланцюга поставок.
Фіктивні фірми у ланцюгу постачальників
При наявності прямих взаємовідносин договір з фіктивною фірмою податківці та суд розглядають як нікчемний, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном держави. При цьому згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України окремого судового рішення про визнання договору недійсним не вимагається.
Часто платник податків не перебуває у прямих взаємовідносинах з фіктивними фірмами, але такі фірми беруть участь у ланцюгу поставок при подальшому перерахуванні коштів або перепродажу товару. На відміну від першого випадку, законодавство не містить конкретної норми щодо такої ситуації та встановлення її правових наслідків. Тому потрібно враховувати принципи персональної відповідальності.
Немає ніяких підстав позбавляти чесного платника податків права на витрати та податковий кредит лише через те, що інші платники податку не виконали свого обов’язку і не внесли до бюджету сплачений покупцем ПДВ. Адже відносини між учасниками попередніх ланок постачань товару не мають безпосереднього впливу на господарські операції, вчинені між чесними платниками податків з цього ланцюга постачання.
Наведена правова позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Тому на розгляд суду достатньо надати первинні документи, складені належним чином для певного виду господарських операцій, та навести інші докази, які б свідчили про існування у сторін договору фізичних, технічних та технологічних можливостей для виконання договору постачання товару.
Тож наостанок не можемо оминути питання якості складання первинних документів. Нагадаємо, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
