Винагорода за результатами річної роботи підприємства є частиною зарплати (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР). Зарплата ж, своєю чергою, — ласий шматочок для оподаткування. Тож якими податками та зборами обкладають 13-ту зарплату?
Нараховуємо ЄСВ
Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат під час нарахування єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5) (пп. 5 п. 3 р. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449). Винагорода за підсумками роботи за рік включається до фонду оплати праці (пп. 2.3.2 Інструкції № 5).
Отже, на 13-ту зарплату нараховують ЄСВ — у місяці нарахування цієї винагороди.
Утримуємо ПДФО та військовий збір
Оскільки 13-та зарплата є елементом заробітної плати, її на загальних підставах включають до загального оподатковуваного доходу в місяці її нарахування (пп. 164.2.1, п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, ПК).
Отже, цю винагороду оподатковують ПДФО — за ставкою 18%, а також військовим збором — за ставкою 1,5%. У формі № 1ДФ 13-ту зарплату відображають з ознакою доходу «101».
Обліковуємо 13-ту зарплату
Ми вже визначили, що 13-та зарплата як один із видів заохочувальних премій є частиною заробітної плати. Тому облік такої винагороди підпадає під загальні вимоги П(С)БО 16 «Витрати» та П(С)БО 26 «Виплати працівникам».
Так, виплату 13-ї зарплати відображають залежно від сфери зайнятості працівника на рахунках 23 та 91-94.
Підставою для відображення нарахування та виплати 13-ї зарплати є відповідний наказ за підписом керівника підприємства та розрахункові відомості.
Податок на прибуток
Премії та інші заохочувальні виплати, зокрема й 13-та зарплата, можуть визнавати зобов’язанням через створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана працівниками у звітному періоді, надає їм право на отримання таких виплат у майбутньому (п. 8 П(С)БО 26).
У зв’язку з цим акцентуємо увагу тих платників податку на прибуток, які коригують фінрезультат до оподаткування на різниці, передбачені розділом ІІІ ПК. ДФС у своєму листі від 25.01.2016 № 1256/6/99-99-19-02-02-15 нагадала, що винагороди й заохочення, що виплачуються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи) входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. І якщо підприємство створює забезпечення для відшкодування майбутніх витрат на виплату винагороди за підсумками року, яка входить до фонду оплати праці, сума витрат на формування такого забезпечення не збільшує фінрезультат для цілей оподаткування податком на прибуток.
Унаочнимо нарахування та виплату 13-ї зарплати на Прикладі (завантажити).
Виплачуємо 13-ту зарплату звільненим працівникам
У положенні про винагороду за результатами роботи за рік або іншому аналогічному документі, що його затверджують на підприємстві, може бути передбачена виплата 13-ї зарплати працівникам, що звільнилися до закінчення року, за підсумками якого її нараховують. У такому випадку 13-та зарплата не є зарплатою у повному сенсі цього слова. Утім, вона є доходом звільненого працівника, з якого підприємство має утримати ПДФО за ставкою 18% (пп. 164.2.20 ПК). У формі № 1ДФ таку виплату відображають із ознакою доходу «127». Зрозуміло, що з неї потрібно також утримати військовий збір за ставкою 1,5%.
Крім того, на цю 13-ту зарплату нараховують ЄСВ, але з певними особливостями. Так, він залежить від часу, що відпрацював звільнений працівник протягом року, і дати звільнення. Тобто така винагорода є виплатою за відпрацьований час. Тож ЄСВ нараховують на суму, яку визначають шляхом ділення зарплати за відпрацьований час, виплачену за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована (абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; далі — Закон № 2464). При цьому в кожному з розрахункових місяців потрібно взяти до уваги максимальну базу нарахування ЄСВ, чинну у відповідному місяці, оскільки ЄСВ за ставкою 22% нараховують у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (ч. 3 ст. 7 Закону № 2464). Із 01.12.2016 по 31.12.2016 вона дорівнювала 40 000 грн.
Наприклад, працівник звільнився 31 жовтня 2016 року, відпрацювавши 10 місяців. За підсумками 2016 року працівникові нараховано 13-ту зарплату в розмірі 5000 грн. Отже, ЄСВ потрібно обчислювати окремо за кожен місяць, за який нараховано річну винагороду: 5000 грн. ÷ 10 × 22% = = 110 грн.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
