Справа техніки, або Облік технічних умов

Для початку нагадаємо: технічні умови — це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким має відповідати продукція, процес чи послуга. Також він визначає процедури, за допомогою яких можна встановити, чи дотримані такі вимоги (ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315–VII; далі — Закон № 1315). При цьому у розумінні Закону № 1315 нормативним є такий документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики для діяльності або її результатів. Приймати такий документ можуть, зокрема, й підприємства, установи та різні організації, що здійснюють стандартизацію (ст. 6 Закону № 1315).

Облік надходження нематеріальних активів

Простіше кажучи, на технічні умови підприємство зважає під час виготовлення та контролю якості усілякої продукції: зварювальних станків, мотоциклетних шоломів і навіть крем-брюле. Визначають технічні умови й те, у який спосіб транспортувати продукцію, організувати охорону праці (п. 4.8 ДСТУ-Н 1.3: 2015. Технічні умови України. Настанови щодо розроблення; далі — ДСТУ-Н 1.3: 2015). За наявності технічної (конструкторської, технологічної) документації на продукцію технічні умови входять до комплекту технічної документації та є його невід’ємною частиною (п. 4.4 ДСТУ-Н 1.3: 2015).

Украй важливо, що застосування технічних умов, встановлених підприємствами, установами та організаціями, є добровільним. Тому їх розробники мають право переглядати, доповнювати чи скасовувати раніше прийняті технічні умови (ст. 16 Закону № 1315). До того ж Закон № 1315 не вимагає реєструвати технічні умови. Так само вже давно немає вимоги реєструвати технічні умови та зміни до них і в Декреті КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 № 46–93. Підтвердженням наших слів є і скасування наказу Держстандарту «Про затвердження Розмірів реєстраційного збору за державну реєстрацію технічних умов і змін до них» від 05.04.1995 № 114.

Водночас державні підприємства, що належать до сфери управління Мінекономрозвитку, можуть надавати консультативну та методологічну допомогу щодо розроблення та перевіряння технічних умов винятково на замовлення суб’єктів господарювання. Тож будь-які перевірки та віднесення самостійно розроблених чи виготовлених на замовлення технічних умов до якихось баз даних чи каталогів можуть відбуватися лише за бажанням їх власника і не є вимогою законодавства.

Право власності на технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, належать відповідним підприємствам, установам та організаціям (ст. 16 Закону № 1315). Здавалося б, усе просто, однак зауважимо: трактування цієї норми є досить неоднозначним. Адже не зовсім зрозуміло, про яке саме право власності йдеться: на носій, на якому відтворено технічні умови, чи право інтелектуальної власності на інформацію, наведену в документі. І все ж логічно було б вважати, що ця норма визначає і право інтелектуальної власності на технічні умови. Від цього й будемо відштовхуватися.

Оприбуткування техумов

Тепер залишимо осторонь правові аспекти і з’ясуємо, як відобразити створення технічних умов у бухгалтерському обліку. Одразу ж виникає запитання: чи потрібно визнавати актив у разі створення технічних умов? Вважаємо, що потрібно, тому що технічні умови відповідають вимогам, встановленим для визнання нематеріального активу, а саме:

• їх контролюють у результаті минулих подій;
• вони не мають матеріальної форми;
• від їх використання (або реалізації) очікують отримати економічні вигоди;
• їх оцінку може бути достовірно визначено (п. 4, 7 П©БО 8 «Нематеріальні активи»).

Придбані (створені) нематеріальні активи підприємство зараховує на свій баланс за первісною вартістю. Якщо підприємство самостійно розробило технічні умови, їх первісна вартість включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати й інші витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (п. 17 П©БО 8). Накопичення таких витрат до введення технічних умов в експлуатацію відображають на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Проте ймовірніше, що розробленням технічних умов займатиметься стороння організація. Тоді їх первісну вартість формуватимуть витрати на оплату послуг такої організації та інші витрати, спрямовані на доведення нематеріального активу до стану, придатного для використання.

Технічні умови містять інформацію, що не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з таким видом інформації, та, без сумніву, мають комерційну цінність. При цьому комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру (ст. 505 Цивільного кодексу України).

Якщо технічні умови вважати комерційною таємницею, то їх введення в експлуатацію варто відображати на субрахунку 124 «Права на об’єкти промислової власності» (Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291).

Амортизація нематеріального активу

Нематеріальні активи амортизують протягом строку їх корисного використання. Якщо виникає потреба обрати такий строк для технічних умов, за основу можна брати мінімальні строки амортизації, встановлені у Податковому кодексі України (ПК), або очікуваний період виробництва продукції за розробленими технічними умовами та інші критерії відповідно до пункту 26 П©БО 8.

Встановлений строк корисного використання нематеріального активу потрібно зазначити у розпорядчому акті підприємства під час зарахування такого активу на баланс (п. 25 П©БО 8).

Метод амортизації нематеріального активу підприємство обирає у урахуванням умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизацію нараховують із застосуванням прямолінійного методу.

Вважаємо, що суму бухгалтерських амортизаційних відрахувань технічних умов доцільно відносити на собівартість виробництва тієї продукції, щодо якої й було розроблено такий нормативний документ. Тобто безпосередньо на рахунок 23 «Виробництво», якщо їх можна пов’язати з конкретним об’єктом витрат (видом продукції), або на рахунок 91 «Загальновиробничі витрати», якщо технічні умови стосуються декількох об’єктів витрат, із подальшим розподілом загальновиробничих витрат між такими об’єктами (п. 14, 15 П©БО 16 «Витрати»). Власне амортизацію нематеріальних активів відображають на субрахунку 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів».

Податок на прибуток і ПДВ

Задля нарахування податкової амортизації підприємство має обрати групу нематеріальних активів, до якої можна віднести технічні умови. І тут знову-таки треба визначитись, яким саме об’єктом інтелектуальної власності вони є.

Якщо технічні умови вважати комерційною таємницею, їх потрібно віднести до групи 4 нематеріальних активів. Адже сюди включають права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті (пп. 138.3.4 ПК). Податковий строк амортизації нематеріальних активів такої групи не може бути меншим ніж п’ять років. Якщо ж у бухгалтерському обліку строк корисного використання технічних умов буде більшим, то для нарахування податкової амортизації потрібно застосовувати більший строк.

У разі отримання сторонніх послуг із розроблення технічних умов підприємство матиме право сформувати вхідний ПДВ. Звісно, за умови наявності податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 201.10 ПК). Наведемо Приклад.

Облік придбання технічних умов

ТОВ «ІнтерТех» на умовах попередньої оплати замовило виготовлення технічних умов на виробництво продукції. Вартість їх виготовлення — 14 400 грн (у т. ч. ПДВ — 2400 грн).

Під час визнання технічних умов нематеріальним активом підприємство встановило мінімальний строк їх корисного використання відповідно до підпункту 138.3.4 ПК — 60 місяців. Використання технічних умов має загальновиробничий характер.

Насамкінець додамо, що розроблення технічних умов безпосередньо пов’язане з виробничим процесом на підприємстві. Тож існує і господарський зв’язок операцій, зокрема щодо отримання послуг із розроблення технічних умов. Відповідно, у підприємства не виникатиме потреби донарахувати податкові зобов’язання з ПДВ згідно з пунктом 198.5 ПК.