У Податковому кодексі України детально розписано особливості адміністрування єдиного податку. Однак рух основних засобів у юросіб-єдиноподатників розкрито не так докладно. Тож далі — про підводні камені та нюанси обліку основних засобів
Визначення поняття «основні засоби» наведено в підпункті 14.1.138 Податкового кодексу України (ПК). Згідно з цією нормою основні засоби — це матеріальні активи, у т. ч. запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності, вартість яких перевищує 6000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Саме таке визначення основних засобів мають застосовувати і платники єдиного податку.
Специфіка податкових норм
Слід врахувати специфіку податкових норм, що регулюють питання оподаткування доходу єдиним податком.
Нагадаємо, що доходом платника єдиного податку — юридичної особи є будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) та/або в матеріальній чи нематеріальній формі (пп. 2 п. 292.1 ПК).
А от датою отримання доходу є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ПК).
Для платника єдиного податку третьої групи — юридичної особи датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПК.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат (пп. 296.1.3 ПК).
Податковий облік з єдиного податку операцій придбання і списання основних засобів юридичні особи — платники єдиного податку не ведуть. А от бухгалтерський облік таких операцій ведуть у звичайному порядку за правилами П(С)БО 7 «Основні засоби».
Єдина спеціальна норма, яку прописано в ПК і котру слід враховувати платникам єдиного податку під час обліку операцій з основними засобами, є пункт 292.2 ПК. Він визначає, що при продажу основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначають як суму коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Проте, якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначають як різницю між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Тож, як бачимо, у разі якщо основний засіб на підприємстві використовували менше 12 місяців з дати введення в експлуатацію, то в дохід платника єдиного податку слід включати весь отриманий дохід у грошовій формі від реалізації такого об’єкта.
Якщо ж об’єкт основних засобів використовували понад 12 місяців, то у такому разі до доходу потрапить різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Залишкова вартість
Визначення терміна «залишкова балансова вартість» у ПК немає, але є визначення залишкової вартості (пп. 14.1.9 ПК). Залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III ПК — сума залишкової вартості таких засобів та активів, яку визначають як різницю між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III ПК.
На думку автора, наведені приписи варто застосовувати лише для цілей розділу ІІІ ПК, тобто при оподаткуванні податком на прибуток. А от залишкову балансову вартість потрібно буде взяти з даних бухгалтерського обліку.
Нагадаємо, що відповідно до пункту 4 П(С)БО 7 залишкова вартість — це різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).
Врахуйте, що, судячи з логіки приписів пункту 292.2 ПК, якщо договірна вартість менша від залишкової і об’єкт основних засобів був у користуванні понад 12 місяців, то до доходу платника єдиного податку нічого не потрапить.
Якщо юрособа — платник єдиного податку зареєстрована платником ПДВ, то виручку від реалізації основних засобів з метою оподаткування її єдиним податком вона має брати без ПДВ (пп. 1 п. 292.11 ПК).
Визначення дати продажу
Не до кінця зрозуміло, яку дату слід вважати днем продажу, на який потрібно визначати залишкову (балансову) вартість об’єкта основних засобів.
Раніше, у «докодексні» часи, перевіряючі зазначали, що датою продажу треба вважати момент надходження оплати на розрахунковий рахунок та/або в касу. Втім, якщо дотримуватися цієї думки (адже йдеться про перевищення отриманих коштів над залишковою (балансовою) вартістю основних засобів), то одразу ж постає інше запитання: як визначати на цю дату залишкову (балансову) вартість основних засобів, якщо амортизацію нараховують помісячно?
На думку автора, амортизацію за останній місяць використання основного засобу (навіть якщо продаж об’єкта основних засобів відбувся в середині місяця чи навіть на початку) все ж таки треба враховувати. На таку позицію наштовхують приписи абзацу четвертого пункту 29 П(С)БО 7.
Поставка в наступному звітному періоді
Як бути в ситуації, коли платник податку отримав попередню оплату за об’єкт основних засобів, а от поставка відбудеться в наступному звітному періоді?
Звісно, з погляду оподаткування єдиним податком датою продажу основних засобів слід вважати момент надходження оплати за них на розрахунковий рахунок та/або в касу юрособи — платника єдиного податку. Тож теоретично в періоді отримання грошових коштів від покупця потрібно порівняти виручку від продажу основних засобів із його залишковою (балансовою) вартість, яка склалася на цю дату. Попри те, що у бухобліку єдиноподатник продовжуватиме амортизувати такий об’єкт основних засобів, адже його ще не виводили із експлуатації.
Обмін об’єктів основних засобів
Також звертаємо увагу, що обмін об’єктів основних засобів на інші об’єкти основних засобів або інше майно платникам єдиного податку заборонений. Причина цього — пункт 291.6 ПК, який вимагає від платника єдиного податку проводити розрахунки лише в грошовій формі.
Якщо все ж виникає така потреба, то операцію обміну основного засобу на інший об’єкт майна можна розподілити на дві операції — продаж об’єкта основних засобів за кошти і купівля іншого об’єкта теж за кошти. Або ж відкласти цю операцію до переходу на загальну систему оподаткування — звісно, це не надто вигідний варіант.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
