Облаштовуємо та обліковуємо місця для куріння

Законодавство визначає місця,де куріння заборонено.До них віднесені й приміщення підприємств.Але звички працівників непідвладні подекуди навіть і закону.Як створити на підприємстві спеціальне місце для куріння та облікувати витрати на його облаштування

Заборона куріння є вимушеним заходом державної політики щодо підвищення якості життя населення. Обмеження споживання тютюнових виробів і відповідальність за його порушення встановлені Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV (далі — Закон № 2899).

Вимоги до облаштування місць для куріння

Куріння тютюнових виробів у приміщенні підприємства дозволяється лише у спеціально відведених місцях.

Для цього власник або орендар споруди чи приміщення зобов’язаний не лише відвести спеціальні місця для куріння, а ще й належно їх облаштувати.

Для облаштування таких місць стаття 13 Закону № 2899 встановлює такі вимоги:

  • сумарна площа місць для куріння не має перевищувати 10% загальної площі відповідної споруди чи приміщення;
  • місця для куріння мають бути обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму;
  • у таких місцях розміщують наочну інформацію, яка складається із відповідного графічного знака і тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров’ю!».

У місцях, де заборонено курити, має бути розміщена наочна інформація. Ця інформація складається із графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». Конкретного місця, де має бути розміщена інформація, не встановлено. Тож керівництво підприємства може визначити самостійно, де її розмістити (наприклад, де зазвичай збирались курці).

Зв’язок облаштування місць для куріння з охороною праці

Облаштування місць для куріння важко пов’язати з господарською діяльністю підприємства. Адже це не виробництво і не реалізація товарів (робіт, послуг) чи отримання доходу.

Проте цей захід можна пов’язати з дотриманням норм охорони праці.

Обов’язок щодо дотримання роботодавцем вимог у галузі охорони праці встановлено Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (далі — Закон № 2694).

Слід зауважити, що заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення, передбачені Законом № 2899, є не чим іншим, як дотриманням вимог з охорони праці.

Питання забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці регулює колективний договір, угода (ст. 20 Закону № 2694).
Отже, вимоги до облаштування на підприємстві місць для куріння мають бути прописані у колективному договорі.
Крім того, має бути видано наказ по підприємству. У ньому доцільно прописати додаткові вимоги щодо заборони куріння у не відведених для цього місцях та призначити особу, відповідальну за виконання наказу.
При використанні орендованого приміщення ці питання врегульовують у договорі оренди.

ВРІЗ 1

Від того, чи буде задокументовано вимогу щодо облаштування місць для куріння як обов’язковий захід, пов’язаний з охороною праці, залежить і фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, і доля податкового кредиту з ПДВ, що виникає у разі придбання товарів (робіт, послуг), призначених для облаштування місць для куріння.

Для створення такого місця може знадобитися як обладнання, так і всякі дрібниці, які в обліку називають по-різному: від малоцінних швидкозношуваних предметів (МШП) до основних засобів (ОЗ). Далі детальніше зупинимося на відображенні таких покупок в обліку підприємства.

Облік вентиляційного обладнання

Найбільшою статтею витрат є придбання та встановлення вентиляційного обладнання. Воно використовується понад один рік. Тому його відносять до складу необоротних активів підприємства.

Водночас згідно з підпунктом 14.1.138 Податкового кодексу України (ПК), у разі якщо вартість такого обладнання перевищує 6000 грн., його вважають ОЗ. А вентиляційне обладнання вартістю до 6000 грн. відносять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА).

Основні вимоги до встановлення вентиляційного обладнання визначені:

  • Державними будівельними нормами України ДБН Д.1.1-1-2000, ДБН Д.2.2-20-99;
  • Правилами охорони праці під час експлуатації автоматичних та напівавтоматичних ліній меблевого виробництва, затвердженими наказом Держкомгірнагляду від 30.11.2010 № 248.
Залежно від технічних характеристик, розміщення та вартості вентиляційне обладнання в обліку можна віднести або до однієї з груп ОЗ, або до інших необоротних активів відповідно до підпункту 138.3.3 ПК та П(С)БО 7 «Основні засоби».

Класифікація вентиляційного обладнання в обліку

Назва об’єкта

Субрахунок бухгалтерського обліку

Група необоротних активів у податковому обліку

Мінімальний срок корисного використання, років

Метод нарахування амортизації

Вентиляційні системи, вентилятори, повітропроводи: вбудовані та є невід’ємною частиною будівлі;

вмонтовані за межами приміщення на спеціальному фундаменті

103 «Будинки та споруди»

3 «Будівлі»

3 «Споруди»

20

15

Прямолінійний

Вентилятори: промислові переносні; побутові переносні, вмонтовані у вікна або стелю

Повітропроводи та вентиляційні установки переносні

104 «Машини та обладнання»

4 «Машини та обладнання»

5

Прискореного зменшення залишкової вартості

Вентиляторні установки тимчасового призначення

113 «Тимчасові (не титульні) споруди»

12 «Тимчасові (не титульні) споруди»

5

Прямолінійний або виробничий

Вентиляційне обладнання вартістю до 6000 грн.

112 «МНМА»

11 «МНМА»

1) по 50% вартості у першому та останньому місяцях використання;

2) 100% вартості у першому місяці використання

Амортизацію необоротних активів нараховують за одним із методів, визначених у пункті 26 П(С)БО 7.

Підпунктом 15.8 П(С)БО 16 «Витрати» передбачено віднесення витрат на охорону праці до складу загальновиробничих витрат. На нашу думку, витрати на облаштування місць для куріння не включають до загальновиробничих витрат, оскільки вони не  впливають на виробничу собівартість продукції.
Витрати на утримання зазначених необоротних активів, зокрема амортвідрахування, належать до адміністративних витрат як інші витрати загальногосподарського призначення (п. 18 П(С)БО 16).

ВРІЗ 2

Зазвичай витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Водночас пункт 7 П(С)БО 16 дозволяє витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображати у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Облік малоцінних швидкозношуваних предметів
Обладнуючи місця для куріння, підприємство має подбати про такі необхідні речі, як табличка з наочною інформацією, урни-попільнички (або окремо урни та попільнички).

Для цілей бухгалтерського обліку згідно з пунктом 6 П(С)БО 9 «Запаси» зазначені предмети відносять до МШП.

Під час передання в експлуатацію вартість МШП списують з балансу. Оперативний кількісний облік МШП здійснюють за місцями експлуатації протягом строку їх фактичного використання (п. 23 П(С)БО 9).

У бухгалтерському обліку витрати на придбання МШП відносять до складу інших витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені (п. 7, 29 П(С)БО 16).

Також варто нагадати, що за правилами бухгалтерського обліку зазначені операції з обліку витрат проводять на підставі первинних документів.

Право на податковий кредит з ПДВ

Підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, заповнена без порушень та зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 198.6, 201.10 ПК). Причому згідно з пунктом 198.1 ПК до податкового кредиту відносять суми ПДВ, сплачені (нараховані) у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, а також придбання (спорудження чи створення) необоротних активів.

Отже, при придбанні вентиляційного обладнання та МШП виникає право на податковий кредит з ПДВ на підставі зареєстрованої у ЄРПН податкової накладної. У разі придбання МШП за готівку підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту буде фіскальний касовий чек (п. 201.11 ПК).

ПРИКЛАД. Відображення в обліку витрат на облаштування приміщення для куріння

На підставі наказу по підприємству щодо обладнання приміщення для куріння було придбано вентиляційне обладнання вартістю 7800 грн., у т. ч. ПДВ — 1300 грн. на умовах попередньої оплати. Витрати на доставку та монтаж — 1800 грн., у т. ч. ПДВ — 300 грн. Вентиляційне обладнання введено в експлуатацію. Амортизація нараховується методом прискореного зменшення залишкової вартості. Сума нарахованої амортизації за місяць — 267 грн. (умовно). Придбано дві урни-попільнички загальною вартістю 720 грн., у т. ч. ПДВ — 120 грн. (безготівковий розрахунок). Замовлено та отримано від підприємця — неплатника ПДВ табличку з написом «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров’ю!» вартістю 200 грн. Оплачено з каси підприємства.

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн.

Д-т

К-т

1

Перераховано аванс постачальнику за вентиляційне обладнання

371

311

7800

2

Відображено податковий кредит з ПДВ

641/пдв

644

1300

3

Отримано від постачальника вентиляційне обладнання

152

631

6500

4

Списано раніше відображену суму податкового кредиту з ПДВ при оприбуткуванні вентиляційного обладнання

644

631

1300

5

Відображено залік заборгованостей

631

371

7800

6

Відображено вартість послуг на доставку та монтаж вентиляційного обладнання

152

631

1500

7

Відображено податковий кредит з ПДВ

641/пдв

631

300

8

Оплачено вартість послуг

631

311

1800

9

Введено в експлуатацію вентиляційне обладнання

104

152

8000

10

Нараховано амортизацію вентиляційного обладнання за місяць

92

131

217

11

Придбано дві урни-попільнички

22

631

600

12

Відображено податковий кредит з ПДВ

641/пдв

631

120

13

Оплачено магазину за урни-попільнички

631

311

720

14

Отримано та сплачено підприємцю за інформаційну табличку

22

631

631

301

200

200

15

Відображено передання МШП в експлуатацію

92

22

800

Відповідальність за порушення законодавчих вимог

Зазвичай, коли потрібно дотримуватися вимог законодавства, але не дуже хочеться, виникає передбачуване запитання: «А що буде, якщо не виконати цю вимогу?»

До суб’єктів господарювання за невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення наочної інформації можуть бути застосовані фінансові санкції у розмірі від 1000 грн. до 10 000 грн. Контроль за дотриманням цих правил покладено на інспекції з питань захисту прав споживачів (ст. 20 Закону № 2899).

Варто зауважити, що не кожне підприємство може собі дозволити виділити місце для куріння. Щоб не порушувати вимоги законодавства, керівник підприємства з невеликою площею приміщення може внутрішнім наказом (розпорядженням) заборонити курити в приміщенні (на території) підприємства. Адже Закон № 2899 не містить заборони щодо куріння працівників за межами приміщень.

У такому разі відповідальність автоматично переходить на працівників підприємства.

Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, тягне за собою попередження або накладення штрафу на працівника підприємства від 3 до 10 нмдг (від 51 до 170 грн.). При повторному протягом року вчиненні зазначеного порушення, за яке працівника вже було піддано адміністративному стягненню, штраф збільшується від 10 до 20 нмдг (від 170 до 340 грн.). Така відповідальність передбачена статтею 1751 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ВРІЗ 1
Зверніть увагу
Вимоги щодо облаштування місць для куріння доцільно прописати у колективному договорі або у договорі оренди

ВРІЗ 2

Зверніть увагу

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені


Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"


Статичний блок для статей

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді