Зміст статті:ГОЛОВНЕ У СТАТТІ
- Правові підстави гарантійних зобов’язань
- Право споживача на гарантійне обслуговування
- Документальне підтвердження строку гарантії
- Бухоблік гарантійного ремонту
Виробник (продавець) зазвичай має гарантійні зобов’язання перед покупцями щодо проданих товарів. Якщо покупець придбав товар неналежної якості, він має право зажадати від продавця (на власний вибір) пропорційного зменшення ціни або безоплатного усунення недоліків товару чи відшкодування витрат на їх усунення.
Втрата первинних документів через руйнування офісу
Гарантійні зобов’язання для фізосіб — кінцевих споживачів регламентує Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі — Закон № 1023). А ще із 8 травня цього року набрав чинності оновлений, значно розширений перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні. Його затверджено постановою КМУ від 16.03.2017 № 231 (далі — Перелік № 231).
Тож до господарських клопотів виробників і продавців товарів додався ще один — їх післяпродажне обслуговування. Тому цілком очікувані чималі запитання стосовно документального оформлення та бухобліку операцій, пов’язаних із виконанням гарантійних зобов’язань.
Матеріали за темоюЧиїм коштом виконуватимуть ці гарантії?
Гарантійні зобов’язання: що, де, коли
Усунення дефектів протягом гарантійного строку — обов’язок виробника (ст. 269 Господарського кодексу України, ГК, ст. 8 Закону № 1023). На практиці існує декілька варіантів виконання виробником гарантійних зобов’язань перед споживачем:
- власноруч (наприклад, сервісне обслуговування в межах підприємства-виробника);
- за дорученням через третіх осіб (зокрема спеціалізовані сервісні центри).
За проданими імпортованими товарами витрати на гарантійний ремонт несе імпортер (дистриб’ютор) із наступною компенсацією цих витрат іноземним виробником або без неї — залежно від умов договору.
Кінцевий споживач у разі виявлення недоліків навіть після спливу гарантійного строку має право зажадати від виробника чи продавця їх безоплатного усунення
Гарантійні зобов’язання може брати на себе продавець — за додаткову плату за договором із виробником, імпортером. У такому випадку продавець у місячний строк має отримати відшкодування всіх збитків від виконання гарантійних зобов’язань.
Зобов’язання включають також будь-які зобов’язання виробника або продавця, передбачені рекламою. У такому разі продавець чи виробник покриває свої витрати самостійно.
Споживач має право вимагати виконати гарантійні зобов’язання протягом гарантійного строку. Тобто строку, протягом якого виробник, продавець, виконавець чи будь-яка третя особа зобов’язаний безоплатно ремонтувати або замінювати продукцію, введену в обіг.
Інформацію про такі зобов’язання містить паспорт або інший документ, що його надають під час продажу товару.
Заповнюємо РК, коли повертають товари або аванс
Строк права вимоги
Сторона, що бере на себе виконання гарантійних зобов’язань, має зважати на таке. Пункт 10 статті 8 Закону № 1023 дає право кінцевому споживачеві навіть після спливу гарантійного строку в разі виявлення істотних недоліків товару зажадати від виробника чи продавця безоплатного усунення недоліків, що виникли з вини виробника.
Таке право можна реалізувати протягом строку служби товару, визначеного у паспорті чи іншому документі на проданий товар. Якщо строк служби не встановлено, право вимоги існує протягом 10 років.
Споживач, який не задоволений якістю товару, протягом 14 днів, не враховуючи дня придбання товару, має право його повернути. Той самий Закон № 1023 не зобов’язує виробника чи продавця замінювати товар після спливу гарантійного строку.
З огляду на це виробник має право (не обов’язок) обміняти виріб після спливу гарантійного строку. Продавець, на якого за договором з виробником не покладено обов’язку замінювати товар, має право цього не робити. За відсутності домовленості між продавцем і виробником стосовно такої заміни виробник може не відшкодувати витрати, понесені продавцем у разі заміни.
► Правила відображення в обліку гарантійних сертифікатів
Законодавство дає споживачеві бонус: якщо негаразди сталися з великогабаритними товарами й товарами вагою понад 5 кг, їх доставляють до місця усунення несправності й повертають споживачеві коштом продавця (виробника).
Якщо споживач вирішив скористатися своїм правом на гарантійне обслуговування, він разом із несправним товаром має подати такі документи:
- заяву на гарантійний ремонт довільної форми (для технічно складних побутових товарів — за формою додатка 8 до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002 № 506 (далі — Порядок № 506);
- розрахунковий документ, що засвідчує факт і дату придбання цього товару (фіскальний чек форми ФКЧ-1, товарний чек або квитанція);
- фіскальний чек форми ФКЧ-1 — у разі гарантійного ремонту технічно складних побутових товарів, що їх продають із застосуванням РРО);
- технічний паспорт, гарантійний талон чи інший документ, що його замінює (експлуатаційні документи).
Бухгалтерський облік гарантійного ремонту
Підприємство-виробник або підприємство-продавець за договорами з контрагентами чи публічними оголошеннями бере на себе зобов’язання щодо ремонту, обслуговування чи заміни виготовленої продукції (реалізованого товару) протягом гарантійного строку. Для цього створюють забезпечення гарантійних зобов’язань (п. 14 П(С)БО 11 «Зобов’язання»), якщо:
- зобов’язання виникло внаслідок минулих подій;
- погашення зобов’язання ймовірно призведе до зменшення ресурсів;
- оцінити зобов’язання можна розрахунково.
Доволі часто бухгалтери запитують, для чого створювати забезпечення?
Нестворення забезпечення у відповідному періоді слід розглядати як помилку
Насамперед, для достовірності показників фінансової звітності. Створення забезпечення для відшкодування майбутніх операційних витрат через віднесення суми резерву на витрати поточного періоду дає змогу рівномірно розподілити майбутні витрати з гарантійного ремонту (обслуговування) між періодами.
Роз’яснення щодо цього наведене у листі Мінфіну від 22.04.2016 № 31-11410-06-5/11705: якщо забезпечення не створювали згідно з П(С)БО 11 у відповідному періоді, наприклад, через використання будь-якого суттєво неправильного припущення під час розрахунку зобов’язання або його визнання, таку ситуацію слід розглядати як помилку.
► Які податково-облікові наслідки гарантійної заміни товару кінцевому споживачеві
Винятки щодо створення суб’єктами малого підприємництва резервів, передбачених П(С)БО 11, у т. ч. гарантійних зобов’язань, визначає підпункт 2 пункту 2 розділу I П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».
Нагадаємо, що до суб’єктів малого підприємництва належать суб’єкти господарювання, які:
- ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат відповідно до пункту 44.2 Податкового кодексу України (ПК);
- відповідають критеріям мікропідприємництва* незалежно від обраної системи оподаткування.
* Суб’єктами мікропідприємництва є юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб і річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суми, еквівалентної 2 млн євро, визначеної за середньорічним курсом НБУ.
► Любов із гарантією, або Облікові грані гарантійних зобов’язань продавця
Суми, які підприємство резервує для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, відображають за кредитом субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».
Створюючи забезпечення, слід брати до уваги таке:
- створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків діяльності підприємства заборонено;
- суми забезпечення визнають витратами за винятком забезпечень за основними засобами, які включають до первісної вартості об’єкта;
- забезпечення використовують для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких його створено;
- залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і, в разі потреби, коригують у бік збільшення чи зменшення.
Облік витрат на створення резерву
Розмір резерву гарантійних зобов’язань визначають на підставі інформації про суми витрат на виконання гарантійних зобов’язань підприємства у попередніх періодах, прогнозних даних тощо.
Суму створеного зобов’язання включають до витрат на збут — дебет однойменного рахунку 93. Суму перевищення фактичних витрат на гарантійні ремонти над сумою резерву включають до витрат поточного періоду.
Торговельні підприємства формують забезпечення на суму тих витрат, що мають нести власним коштом
Торговельні підприємства формують забезпечення на суму витрат, що мають нести власним коштом. Якщо виробник товару, в т. ч. іноземний, компенсує торговельному підприємству витрати на гарантійний ремонт повністю або частково, таку суму не враховують під час формування забезпечення.
Разом із цим галузеві документи передбачають дещо інший варіант обліку гарантійного забезпечення. Так, пункт 182 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджених наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 № 373, під час формування собівартості у промисловості передбачає віднесення суми створеного забезпечення до:
- виробничої собівартості (за дебетом рахунку 23 «Виробництво» та кредитом субрахунку 473);
- загальновиробничих витрат (за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і кредитом субрахунку 473).
Гарантійні зобов’язання за своєю суттю є змінними витратами. Тому під час розподілу загальновиробничих витрат суму створеного резерву у складі змінних витрат списують за дебетом рахунку 23 у кореспонденції із кредитом рахунку 91.
У разі якщо гарантійного забезпечення не створювали, фактичні витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування відображають на рахунку 93.
► Якість гарантуємо! або Облік гарантійних сертифікатів від виробника
Величину забезпечення та порядок його створення кожне підприємство передбачає у наказі про облікову політику.
Суб’єкти малого підприємництва, які за законодавством можуть не створювати резерву, витрати на проведення гарантійного ремонту відносять одразу на витрати періоду: за дебетом рахунку 93 і кредитом субрахунків 207, 661, 651, 652, 631, 685.
Поки що є чинним наказ Мінфіну від 03.12.2012 № 1263 «Про затвердження Порядку обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування)». Ним затверджено Книгу обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (далі — Книга).
За порядком, затвердженим цим наказом, Книгу веде виробник товарів: під час визначення витрат платника податків на гарантійний ремонт або гарантійні заміни проданих товарів, вартість яких не компенсується коштом покупців таких товарів. Цю норму було запроваджено для віднесення витрат на гарантійні зобов’язання у зменшення податку на прибуток пп. 140.1.4 ПК у редакції, що діяла до 01.01.2015). З огляду на оновлені норми розділу III ПК вести таку Книгу немає потреби. Тому витрати підприємство формує за П(С)БО 16 «Витрати».
► Гарантійні зобов’язання: від бухгалтерського забезпечення до податкових коригувань
Підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи. Факт виконання робіт із гарантійного ремонту, навіть безкоштовного, підтверджує Акт виконання робіт з гарантійного ремонту.
Витрати, понесені на гарантійний ремонт, оформлюють актами на списання ТМЦ, розрахунковими відомостями із зарплати, бухгалтерською довідкою, ТТН, накладною М-11 тощо.
Розглянемо відображення в бухобліку гарантійного ремонту на прикладі підприємства-виробника.
Інвентаризація: обов’язок чи спосіб зберегти майно підприємства
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
