Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлює підприємство (п. 11 П(С)БО 16 «Витрати»). Для бухобліку їх можна прописати в наказі про облікову політику підприємства. Це не обов’язково мають бути калькуляційні відомості (картки, розрахунки тощо).
Щоб під час перевірки обгрунтувати правильність відображення витрат в обліку, підприємство має підтвердити їх первинними документами. Калькуляційна документація за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, адже не фіксує будь-яку господарську операцію, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції (лист Мінфіну від 15.02.2013 № 31-08410-07/23-357/246). Водночас радимо, щоб облікова політика містила перелік і склад статей калькулювання. Це потрібно, щоб дотримати норми п. 11 П(С)БО 16.
Отже, щоб обгрунтувати понесені витрати під час перевірки, достатньо пред’явити:
- наказ про облікову політику;
- первинні документи.
«Вчіться, розваги нікуди не дінуться», — казали вони. Проте розваги якраз кудись ділися, а навчання завжди з нами. Бо як бухгалтеру без нових знань наодинці з податковими змінами? Вища школа Головбуха — ваш шанс лагідно поєднати підвищення кваліфікації і відпочинок, адже ви самі обираєте час і місце для уроків!
Раніше ДФС вимагала від підприємства під час перевірки пред’явити саме калькуляцію собівартості (лист ДПС від 29.03.2013 № 1870/А/22-2314). Нині наведене роз’яснення не актуальне, а нові роз’яснення контролерів не підтверджують таку позицію.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
