Вихідна допомога працівнику: підстави та розмір виплат

Виплату вихідної допомоги передбачили в разі припинення трудового договору з підстав, передбачених статтею 44 Кодексу законів про працю України (КЗпП), зокрема:

• відмови працівника від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи в зв’язку зі зміною істотних умов праці;
• змін в організації виробництва та праці, зокрема, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
• виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Також у разі відмови в наданні допуску до державної таємниці або його скасування, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних і технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Мінімальна зарплата і прожитковий мінімум у 2026 році

У цих випадках працівнику виплачують вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Також стаття 44 КЗпП передбачає виплату вихідної допомоги:

• в разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу — в розмірі двох мінімальних заробітних плат;
• внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення — в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому, ніж тримісячний середній заробіток;
• у разі припинення повноважень посадових осіб — в розмірі, не меншому, ніж шестимісячний середній заробіток.

За інформацією Держпраці