Спільна діяльність без створення юридичної особи – це часом швидше й зручніше, аніж створення нового підприємства, але у правовому, податковому та бухгалтерському відношенні складнощів виникає чимало. У яких сферах і чому застосовуються такі договори, що таке договір простого товариства, яким має бути предмет такого договору, які особливості бухгалтерського та податкового обліку таких договорів, чи може учасником спільної діяльності бути єдиноподатник, чи треба реєструвати спільну діяльність у податковій – відповіді на ці та інші питання знайдете у консультації.
Договір про спільну діяльність зразок
СКАЧАТИ ЗРАЗОК ⤵️
Які можливості має договір про спільну діяльність
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України, далі – ЦКУ). Правові основи для провадження спільної діяльності закладені у ч. 1 ст. 359 ЦКУ і ст. 134 Господарського кодексу України (далі – ГКУ). Спеціальні норми, що регулюють спільну діяльність містить глава 77 ЦКУ «Спільна діяльність».
Договір про спільну діяльність дає такі можливості:
- оформити ведення господарської діяльності на спільній основі з іншими суб’єктами господарювання (ч. 1 ст. 134 ГКУ). При цьому не потрібно створювати нову юридичну особу;
- розпоряджатися своїм майном, передаючи його у спільне використання іншим суб’єктам (ч. 1 ст. 134 ГКУ);
- оформлення спільної власності на майно, що використовується у господарській діяльності, декількох учасників (ч. 2 ст. 134 ГКУ);
- поширити спільну часткову власність на плоди, продукцію та доходи від використання майна спільної діяльності (ст. 359 ЦКУ), а також здійснити у подальшому їхній розподіл на основі часток учасників такої діяльності (ч. 1 ст. 359 ЦКУ).
Увага: договір спільної діяльності дає можливість отримати певний дохід на основі об’єднання зусиль усіх учасників такого договору.
Щоби самостійно засвоїти нові правила, знадобиться не один тиждень, адже стандарт займає 26 сторінок, а вимоги розкидані за сімома розділами. Утім, вам вишукувати інформацію не доведеться — наші експерти систематизували всі норми, показали, що змінилося, унаочнили прикладами. За допомогою цієї консультації ви навчитеся оформляти документи за новими нормами.
Сфери застосування договорів про спільну діяльність
Типовими сферами для застосування договорів про спільну діяльність є:
- співпраця іноземних інвесторів з державними підприємствами, наприклад у ситуації коли останнє має певні важливі ліцензії, які нерезиденти на себе отримати не можуть. Такі договори укладали зокрема при розвідці нафтогазових родовищ в Чернігівській і Полтавській областях з залученням іноземних інвестицій;
- будівництво об’єктів. Тут теж однією зі сторін договору про спільну діяльність часто є нерезидент;
- у сільському господарстві. Наприклад, одна сторона отримує право користування земельною ділянкою, а інша – обробку земельних ділянок та вирощує сільськогосподарську продукцію. У такий спосіб права власності залишається у тієї ж самої сторони, а фактично землею користується партнер по договору. На відміну від договору оренди у такому разі орендні платежі відсутні.
Увага: договір спільної діяльності надає можливість користуватися майном іншого учасника без орендних платежів.
Види договорів про спільну діяльність
В цілому виділяють 2 види договорів про спільну діяльність:
- з об’єднанням вкладів (договір простого товариства) (ч. 2 ст. 1130 ЦКУ). Такий договір передбачає наявність вкладів учасників, що об’єднуються, заради одержання прибутку або досягнення іншої мети (ч. 1 ст. 1132 ЦКУ). Об’єднані вклади стають спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 1134 ЦКУ). Це ж саме стосується і виробленої у результаті спільної діяльності продукції та одержаних від такої діяльності плодів і доходів – це теж спільна часткова власність (ч. 1 ст. 1134 ЦКУ);
- без об’єднання вкладів (ч. 2 ст. 1130 ЦКУ). Наприклад, таке можливе у таких сферах, як освіта, консалтинг, маркетингові дослідження тощо, коли майнові або грошові вклади для учасників є необов’язковими. Результатом таких договорів може бути певний нематеріальний результат, зокрема й поява об’єктів спільної інтелектуальної власності. Прикладом такої спільної діяльності може бути спільний ремонт автодороги, коли кожна зі сторін на своєму власному обладнанні виконує роботи і майно учасників не об’єднується. Або ж розробка певного програмного продукту, коли майнові внески просто неможливі й часткова власність не виникає.
Перший варіант – з об’єднанням вкладів за договором простого товариства – більш юридично врегульований, частіше зустрічається. Він має власну специфіку бухгалтерського обліку та оподаткування, а також може потребувати реєстрації у ДПС (якщо спільна діяльність стає платником ПДВ або акцизу, див. далі).
Увага: просте товариство – це спільна діяльність, коли є об’єднання вкладів, зокрема майном, правом користування майном, трудовими ресурсами тощо.
Всі згадані договори передбачають проведення спільної господарської діяльності без створення юридичної особи. Їхніми різновидами можна назвати договори про спільне виробництво, виробничу кооперацію та інші. Однак для цілей ЦКУ та оподаткування важлива відповідь на питання: чи передбачено договором об’єднання вкладів? Якщо відповідь «так», то це по факту стає договір про спільну діяльність без створення юридичної особи за договором простого товариства, незалежно від назви договору.
Зверніть увагу, що не вважаються договорами про спільну діяльність операційні договори в рамках угоди про розподіл продукції, якщо інше не встановлено в таких договорах. Щодо таких договорів застосовуються не норми законодавства щодо договорів про спільну діяльність (абз. 2 ч. 2 ст. 9 Закону «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.1999 р. № 1039). Пов’язані вони з розвідкою та видобутком корисних копалин. Однак у даній сфері часто укладаються й договори спільної діяльності (простого товариства).
Хто може бути учасником договору про спільну діяльність
Договір простого товариства, як і всі договори про спільну діяльність, може бути двостороннім або багатостороннім. Якщо метою договору є отримання прибутку, то учасниками можуть бути тільки юрособи та ФОП, які є суб’єктами підприємницької діяльності. При цьому спільна діяльність без участі юрособи може втрачати сенс через податкові нюанси – появу подвійного оподаткування (виняток – єдиноподатники 4 групи).
Звичайні фізичні особи не можуть бути учасниками таких договорів, так як мета договору – отримання прибутку – а у таких осіб немає реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Платники єдиного податку, як ФОП, так і юрособи, також можуть бути учасниками спільної діяльності, так як заборони щодо цього немає (роз’яснення ДПС у категорії 107.12 ЗІР). Однак треба враховувати, щоб їхні види діяльності в реєстрі платників єдиного податку відповідали тим видам діяльності, по яких планується провадити спільну діяльність. Крім того, ті види діяльності, які провадяться спільно не повинні бути серед заборонених для єдиноподатників видів діяльності.
ФОП без участі юрособи теоретично можуть створити спільну діяльність, але для цілей оподаткування вона не буде вважатися такою і, як наслідок, може виникати подвійне оподаткування доходів: в момент отримання доходу від продажу спільної продукції одним з учасників та виплати потім частки доходу іншому учаснику.
Неприбуткові організації. Так, вони можуть бути учасниками спільної діяльності, але слід уважно вивчити статут неприбуткової організації, адже заборона укладати договори може бути прописана саме в ньому. На рівні законодавства ж заборони немає, так як неприбуткові організації можуть отримувати прибуток, але використовувати його виключно на статутні цілі.
Крім того, установи та організації, які мають 50% державної власності повинні попередньо подавати до органу свого управління звернення для узгодження укладання договору про спільну діяльність (п. 2 Порядку з постанови Кабміну від 11.04.2012 р. № 296, далі – Порядок № 296).
Державні підприємства. Тут теж потрібне узгодження державного органу управління (п. 2 того ж Порядку № 296).
Нерезиденти. Так, нерезиденти можуть бути учасниками спільної діяльності без створення юридичної особи та часто такими і є. Договори спільної діяльності використовуються для залучення іноземних інвестицій. Слід пам’ятати, що участь нерезидента спричиняє деякі нюанси, наприклад можливість визнання операцій з такою спільною діяльністю контрольованими операціями (див. ст. 39 Податкового кодексу України, далі – ПКУ).
Форма договору про спільну діяльність
Договір спільної діяльності має письмову форму (ч. 1 ст. 1131 ЦКУ). Обов’язкового нотаріального посвідчення немає, але за бажання сторін це можна зробити.
Навіщо боятися новацій, якщо до них можна змістовно підготуватися?
Істотні умови договору про спільну діяльність
Істотними умовами договору є предмет договору, ціна та строк дії (ст. 180 ГКУ).
Важливим є визначення спільної мети сторін договору. Інакше, договір може бути визнаний недійсним як такий, що приховує інший договір, наприклад договір оренди земельної ділянки або іншого об’єкта основних засобів. Через це не можна формулювати предмет договір як такий, що одна сторона надає об’єкт (землю, нерухомість), а інша лише отримує плату за це. Має бути загальна (спільна) мета всіх учасників, наприклад спільне вироблення і спільний збут продукції, що можливо при об’єднанні вкладів, тощо. Прибуток при цьому теж є спільним і підлягає розподілу.
Увага: предмет та інші умови договору спільної діяльності слід прописати так, щоб він не підміняв інших цивільно-правових договорів, наприклад договору оренди (найму).
Договір про спільну діяльність замість оренди
Зверніть увагу, що в судовій практиці були звернення прокуратури щодо визнання договорів спільної діяльності недійсними як таких, що підміняють договір оренди землі. Проблема постає щодо земель державної/комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні учасника спільної діяльності. Наприклад, постанова ВСУ від 28.03.2018 р. у справі № 915/166/17. При цьому однозначної позиції суду немає.
Облік договору про спільну діяльність в органах ДПС
У п. 64.6 ПКУ визначено, що договори про спільну діяльність, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), повинні перебувати на обліку в контролюючих органах (індивідуальна податкова консультація від 04.10.2017 № 2129/Б/99-99-08-02-01-14/ІПК). Інші договори не підлягають реєстрації. Такі особливості податкового обліку мають, де спільна діяльність реєструється платником ПДВ або платником акцизного податку. Отже, саме вони підлягають реєстрації.
Після взяття на облік договору про спільну діяльність відомості про нього включаються до Реєстру договорів про спільну діяльність (лист ДФС від 06.10.2016 № 21691/6/99-99-15-02-02-15).
Бухгалтерська довідка допоможе виправити помилки, нарахувати амортизацію, замінити документ, якого бракує. Єдина складність ― немає її уніфікованої форми. Ми підготували для вас зразки, що допоможуть урегулювати більшість поширених бухгалтерських ситуацій.
Згідно з п. 3.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2014 р. № 1130 (далі – Положення № 1130), для реєстрації платником ПДВ подається реєстраційна заява за формою № 1-ПДВ (Додаток 1 до згаданого Положення). При цьому реєстраційна діяльність подається одночасно з документами про взяття на обліку договору про спільну діяльність (пп. «6» п. 3.5 Положення № 1130).
Слід звернути увагу, що особам, утвореним внаслідок спільної діяльності, присвоюється 9-значний індивідуальний податковий номер (на відміну від платників ПДВ – юросіб, яким присвоюється 12-значний податковий номер) (п. 1.6 Положення № 1130).
Порядок взяття на облік договору про спільну діяльність у ДПС
Згідно з п. 4.6 розділу IV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядком № 1588) для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа подає до органу ДПС за своїм основним місцем обліку одночасно:
- заяву за формою № 1-ОПП;
- копію договору (контракту) про спільну діяльність.
Також подається реєстраційна заява платника ПДВ за формою № 1-ПДВ та/або заява про реєстрацію платника акцизного податку, якщо спільна діяльність пов’язана з підакцизними товарами.
Увага: постановка на облік у ДПС (реєстрація) спільної діяльності відбувається разом з її реєстрацією платником ПДВ або акцизу.
До згаданих документів додаються:
1) інформаційна картка договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору, якщо до складу учасників договору про спільну діяльність входить іноземний інвестор (реєстрація таких договорів здійснюється в ЦНАП, вартість 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн), реєстрація відбувається протягом 20 к. днів);
2) копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим державним органом управління, засвідчені в установленому законодавством порядку, – якщо договором передбачене використання нерухомого майна державної власності, яке перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність;
3) копії спеціальних дозволів на користування надрами, – якщо договором передбачене використання надр.
Документи повертаються операторові, якщо до заяви за формою № 1-ОПП не додано реєстраційну заяву платника ПДВ. Таким чином, без реєстрації платником ПДВ не відбувається реєстрація договору в ДПС, що визначено Порядком № 1588.
Довідка за формою № 4-ОПП надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік. Дані також можна побачити в Електронному кабінеті платника податків.
Взяття на облік підтверджує довідка від ДПС за формою № 34-ОПП (Додаток 2 до Порядку № 1588). Вона видається не пізніше наступного робочого дня з дня взяття на облік.
За наявності іноземного інвестора слід звернути увагу також на Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затверджене наказом КМУ від 30 січня 1997 р. № 112.
Зняття з обліку договору про спільну діяльність у ДПС
Відповідно до п. 11.24 розділу ХІ Порядку № 1588, договори про спільну діяльність, знімаються з обліку у контролюючих органах у разі:
- їхнього припинення, розірвання;
- закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені;
- у разі визнання їх недійсними у судовому порядку;
- у разі анулювання реєстрації платником ПДВ за умови відсутності грошових зобов'язань і податкового боргу або після їхнього погашення.
Припинення дії договору про спільну діяльність
Припинення договору про спільну діяльність врегульовано ст. 1141 ЦКУ. Договір простого товариства припиняється зокрема у разі:
- відмови учасника від подальшої участі у договорі, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
- спливу строку договору простого товариства;
- досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
У разі припинення договору внески повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов’язаннями щодо третіх осіб, тобто кредитори мають право вимагати задоволення своїх вимог від будь-якого з учасників.
Крім того, слід зняти договір спільної діяльності з обліку у ДПС. Для цього потрібно подати:
- заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків, форма № 8-ОПП;
- документ, який підтверджує припинення договору про спільну діяльність (п. 11.2 розд. XI Порядку № 1588).
Детальніше опис процедури зняття з податкового обліку договору можна знайти у роз’ясненні Центрального управління по роботі з великими платниками податків. Після отримання заяви ДПС має право провести документальну податкову позапланову перевірку на підставі пп. 78.1.7 ПКУ, аби переконатися у сплаті спільною діяльністю всіх податків і зборів. Завершаючим є видача довідки про зняття з обліку за формою № 12-ОПП. Лише після цього спільна діяльність вважається знятою з обліку.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
