Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, що лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, який виконала лише одна сторона, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку.
Тому відмова однієї договірної сторони приймати в іншої сторони замовлений товар за специфікацією та несплата його вартості є односторонньою відмовою від виконання зобов’язання, що прямо порушує норми зобов’язального права (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на наведене, у розглядуваній справі Верховний Суд України визнав правильним висновок Вищого господарського суду України (ВГСУ), що закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов’язання між сторонами. Зокрема, з позиції ВГСУ зобов’язання припиняється лише належним виконанням. При цьому припинення зобов’язання не є тотожним закінченню строку дії договору.
Постанова ВСУ від 21.12.2016 № 905/2187/13
