Пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (ПК) передбачено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, стягнення коштів здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та немає зобов’язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.
При цьому стягнення коштів із рахунків такого платника у банках здійснюється на підставі рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках, яке є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Таке положення набрало чинності 1 січня і діє до 1 липня 2015 року.
Загальні засади списання банком коштів з рахунків платників податків/суб’єктів господарювання за ініціативою органу стягнення (органу державної фіскальної служби) встановлено главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, а форму інкасового доручення (розпорядження) наведено у додатку 24 до цієї Інструкції.
Водночас постановою КМУ «Деякі питання стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу» від 14.05.2015 № 273 визначено, що стягнення готівки здійснюється в порядку, визначеному постановою КМУ «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» від 29.12.2010 № 1244.
