Нормами чинного податкового законодавства не встановлено обов’язок платника податку враховувати у податковій звітності суму неузгодженого грошового зобов’язання. А тому сума неузгодженого податкового зобов’язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при розрахунку податкових зобов’язань, податкового кредиту, визначення від’ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ наступного податкового звітного періоду.
На цьому наголосив ВАСУ, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог платника податків та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Зокрема, безпідставними визнано доводи податкового органу про те, що платником при поданні податкової звітності не було враховано висновки, зазначені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки. Адже останнім було оскаржено податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі цього акту документальної планової виїзної перевірки спочатку в адміністративному, а потім і у судовому порядку.
Згідно ж із пунктом 56.18 Податкового кодексу України (ПК), при зверненні платника податків зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, висновки податківців про зменшення платнику від’ємного значення ПДВ, зроблені за результатами перевірки, у цьому випадку є неузгодженими, а показники декларації з ПДВ платником були визначені у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідно, у податкового органу були відсутні підстави для зменшення позивачу залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Щодо посилання податківців на те, що платником при поданні податкової звітності не було враховано доповнення до акту перевірки, то ще суд першої інстанції вказав, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено право податкових органів на зміну, доповнення чи скасування оформленого та врученого відповідно до законодавства акта документальної перевірки шляхом видання «доповнень» або «листів». Дані обставини підтверджуються й позицією ДПСУ викладеній у податковій консультації від 27.08.2012 року № 850/0/61-12/22-2315.
