В якому випадку не розповсюджується строк давності для нарахування штрафних санкцій?

Відповідь

Відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами та доповненнями (далі – ПК) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним ст. 102 ПК.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПК, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПК, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, розрахунку, звіту (далі – податкова декларація) та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст. 102 ПК передбачено, що грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПК, якщо:

• податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;
• посадову особу платника податків (фізичну особу – платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПК строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК).

Абзацом першим п. 49.2 ст. 49 ПК визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПК звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПК подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

ЗІР, 138.01

 Як безпечно округлювати зарплату, яку виплачуєте готівкою

• 3 ПРАВИЛА