Зобов’язання — це правовідношення, в якому боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Підставами для виникнення «цивільних» зобов’язань, зокрема, є:
- договори;
- результати інтелектуальної, творчої діяльності;
- матеріальна та моральна шкода іншій особі;
- акти цивільного законодавства;
- акти органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування;
- рішення суду.
У більшості випадків для виникнення цивільних зобов’язань лише актів цивільного законодавства недостатньо. Для виникнення цивільно-правових наслідків необхідне настання іншого юридичного факту чи укладення договору.
Під «бухгалтерським» зобов’язанням розуміють заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому має призвести до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV; далі — Закон № 996).
Тож «бухгалтерське» зобов’язання від «цивільного» відрізняють такі характерні риси:
- «бухгалтерське» зобов’язання — це заборгованість, тобто вже наявний борг;
- підстава його виникнення — минулі події;
- погашення заборгованості призводить до зменшення ресурсів підприємства.
Отже, будь-яке «бухгалтерське» зобов’язання є «цивільним» зобов’язанням, але не кожне «цивільне» зобов’язання є зобов’язанням «бухгалтерським».
Поєднання зобов’язань
Аби «цивільне» зобов’язання стало «бухгалтерським», треба щоб таке «цивільне» зобов’язання було заборгованістю. Також необхідна наявність події, яка сталася в минулому (передано товар, гроші, виконано роботи, надано послуги, які підлягають оплаті). Слід зазначити, що в майбутньому виконання такого зобов’язання нічим не компенсуватиметься. Адже така компенсація вже надійшла в минулому як подія, в результаті якої виникла кредиторська заборгованість.
Прикладом співвідношення «бухгалтерського» та «цивільного» зобов’язань є обов’язок покупця за договором купівлі-продажу оплатити товар. «Цивільне» зобов’язання покупця оплатити товар в одних випадках призводить до виникнення «бухгалтерського» зобов’язання покупця (якщо товар поставлено до оплати), а в інших — продавця (якщо покупець здійснив попередню оплату за товар).
Статус договору в зобов’язанні
Договір — це підстава, на якій виникає зобов’язання, а не первинний документ. Первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996). А відповідно до статті 9 Закону № 996 первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинний документ має дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її фактичне здійснення.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. І вважати договір первинним документом не можна.
Договір є підставою, з якої виникає зобов’язання, виконання якого оформлюють первинним документом. Відтак відсутність у договорі реквізитів первинного документа не є підставою вважати його недійсним.
Підтвердженням факту виконання певних дій згідно з договором є винятково первинні документи, які відображаються у регістрах бухобліку відповідно до вимог чинного законодавства.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
