ПРОБЛЕМА
Нерезидент використовує у своїй діяльності програмний продукт, створений за індивідуальним замовленням, та надає за плату у користування кілька робочих місць цієї програми своєму дочірньому підприємству — резиденту. Чи може резидент віднести до складу податкових витрат плату за користування такою програмою?
РІШЕННЯ
Так, може. Однак з урахуванням певних обмежень.
Винагорода за користування комп’ютерною програмою — це роялті.
Витрати з нарахування роялті, які:
можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Якщо нерезидент має офшорний статус, до податкових витрат дозволяється відносити лише 85% роялті, нарахованих на користь цього нерезидента (п. 161.2 Податкового кодексу України; ПК);
не можуть бути віднесені на собівартість товарів, робіт, послуг, включаються до інших витрат у вигляді витрат подвійного призначення. У цьому випадку діють обмеження, передбачені пунктом 1 частини 2 підпункту 140.1.2 ПК.
Крім того, материнське та дочірнє підприємство є пов’язаними особами (пп. 14.1.159 ПК), а це означає ймовірність застосування правил трансфертного ціноутворення. Якщо річна сума господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг між ними дорівнює або перевищує 50 млн. грн. (без ПДВ), такі операції вважаються контрольованими (пп. 39.2.1.4 ПК). Ціна в контрольованих операцій визначається за методами, встановленими пунктом 39.3 ПК.
Внимание
Детальніше про податковий облік роялті читайте в консультації «Роялті нерезидентам: формуємо податкові витрати».
Підготовлено членами Експертної ради системи «Експертус Податки»
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
