Особливості розрахунків з кримськими контрагентами

Складнощі безготівкових розрахунків

Із травня поточного року фактично зупинилися безготівкові розрахунки між підприємствами, розташованими на території АР Крим і міста Севастополя (далі — Крим), та підприємствами материкової України.

Причиною цьому стала постанова НБУ «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій на здійснення валютних операцій і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06.05.2014 № 260 (далі — Постанова № 260).

Постановою № 260 було відкликано ліцензії Чорноморського банку розвитку та реконструкції і банку «Морський», що працювали на території Криму. Крім того, українські банки, перелік яких міститься в Додатку до Постанови № 260, зобов’язанні закрити відокремлені підрозділи на території Криму протягом місяця з дати набрання чинності Постановою № 260. Тому з 06.05.2014 на території Криму фактично припинили працювати українські банки і, як наслідок, перестали здійснюватися операції з безготівковою гривнею.

Проводити розрахунки кримські підприємства з іншими українськими підприємствами мали змогу через українські банки, що розташовані на материковій Україні, у гривні. Для цього кримським підприємствам слід було використати або відкриті раніше рахунки, або відкривати нові рахунки на материковій території України. Така можливість існує і сьогодні для кримських підприємств, що не пройшли перереєстрацію за російським законодавством.

Але реалії життя такі, що для повноцінної господарської діяльності на території Криму підприємства вимушені проходити перереєстрацію за російським законодавством. І після перереєстрації такі підприємства не можуть здійснювати безготівкові оплати на користь підприємств материкової України, оскільки вони не мають статусу нерезидента для України і водночас не мають змоги працювати з гривнею.

Якщо кримське підприємство не перереєстроване в Росії і отримує дохід у гривнях, то проблем щодо розрахунків з материковою Україною немає. Але якщо кримське підприємство отримує дохід в рублях, то головною проблемою розрахунків стає обмін російських рублів на гривні.

За українським законодавством кримські підприємства є резидентами України. А згідно зі статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 єдиною законною валютою на території України є гривня. У своєму електронному роз’ясненні від 15.09.2014 № 29-213/51623 НБУ також підтвердив, що єдиною можливістю розрахунків з підприємствами Криму є розрахунки у гривнях. При цьому гривні не повинні перераховуватися через банки, розташовані на території АР Крим.

За чинним українським законодавством розрахунки в іноземній валюті дозволено лише у зовнішньоекономічних розрахунках. Але законні зовнішньоекономічні договори укласти з кримськими підприємствами неможливо, оскільки кримські підприємства не мають статусу нерезидентів.

Новий порядок розрахунків з Кримом

Після набрання чинності Законом № 1636 юридичні особи з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України з метою здійснення митних формальностей визнаються нерезидентами (п. 12.5 Закону № 1636).

У свою чергу, поставки товарів до Криму і назад прирівнюються до експортно-імпортних (пп. 5 п. 12.4 Закону № 1636).

У зв’язку зі створенням ВЕЗ «Крим» на її території дозволено мультивалютний режим.

У пункті 9.1 Закону № 1636 чітко зазначено, що платежі з території ВЕЗ «Крим» на материкову Україну і навпаки можуть здійснюватися у вільно конвертованій валюті.

Звернувшись до Класифікатора іноземних валют, бачимо, що вільно конвертовані валюти — це валюти груп 1–2 Класифікатора. І що цікавить багатьох читачів, до вільно конвертованої валюти належить і російський рубль.

Здавалося б, проблему розрахунків вирішено. Але в абзаці 2 пункту 9.1 Закону № 1636 є застереження, що особливості платежів між кримськими підприємствами і підприємствами материкової України встановлюються НБУ. Пункт 6 Прикінцевих Положень Закону № 1636 зобов’язує НБУ прийняти протягом 30 календарних днів нормативні акти, що визначають порядок розрахунків з Кримом.

Поки такий порядок не прийнято, українські банки керуються під час розрахунків з Кримом Постановою № 260. Тобто платежі з контрагентами Криму здійснюються лише у гривні. Схоже, такий порядок розрахунків існуватиме до появи нових роз’яснень НБУ. Хоча це й не відповідає вимогам Закону № 1636.

Особливості валютних операцій

Згідно з пунктом 9.4 Закону № 1636 на мультивалютні платежі з території материкової України до Криму і навпаки не поширюється дія Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР. А це означає, що правило обов’язкового повернення інвалютної виручки у строк не більше ніж 90 календарних днів з моменту поставки товару під час розрахунків українських підприємств з кримськими не застосовується.

Крім того, на підприємства, що розташовані на території ВЕЗ «Крим», не поширюється вимога НБУ про обов’язковий продаж іноземної валюти. Водночас цю норму не передбачено для підприємств, які розташовані на материковій території України. Це означає, що отримана резидентом України від контрагента з Криму виручка в іноземній валюті підлягає обов’язковому продажу в загальному порядку. На сьогодні це 75% від надходжень в іноземній валюті (п. 2 постанови НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01.12.2014 № 758).

Розрахунки готівкою

Відповідно до пункту 12.3 Закону № 1636 для розрахунків готівкою на території Криму не обов’язково застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Особливості переміщення товарів з Криму

Особливості поставки товарів або послуг на (з) територію ВЕЗ «Крим» визначені у статті 6 Закону № 1636.

Такі поставки не підпадають під норми міжнародних угод (договорів), що регулюють питання міжнародного обігу товарів. Водночас для цілей застосування податкового та митного законодавства договори, укладені між суб’єктами господарювання із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» та іншими суб’єктами господарювання, є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Товарами українського походження вважаються товари, що були вироблені, достатньо перероблені або ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на тимчасово окупованій території України до набрання чинності Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII. Такі товари вільно переміщуються на іншу територію України без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності до 01.01.2015.

У свою чергу, товари, що перебували на території ВЕЗ «Крим» на день набрання чинності Законом № 1636, набувають митного статусу іноземних товарів (пп. 6 п. 12.4 Закону № 1636).

Увага! Контрольовані операції

Пунктом 5.2 Закону № 1636 передбачено, що взаємовідносини між підприємствами, зареєстрованими на території ВЕЗ «Крим» та на іншій території України, належать до контрольованих операцій. До них застосовуються вимоги, встановлені статтею 39 ПК. Тобто, оскільки з метою оподаткування контрагент, який має податкову адресу на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється до нерезидента, при трансфертному ціноутворенні підприємству-резидентові слід керуватися критеріями, передбаченими для нерезидентів.

Нагадаємо, що в разі здійснення контрольованих операцій базу оподаткування податком на прибуток і ПДВ визначають на рівні звичайних цін. Методи визначення ціни в контрольованих операціях визначено в пункті 39.3 ПК.

Оскільки такі операції підпадають під податковий контроль, щодо них слід звітувати перед податковим органом.

Так, згідно з пунктом 39.4 ПК для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати податковому органу звіт про контрольовані операції, форму якого затверджено наказом МДЗ від 11.11.2013 № 669. Такий звіт подається до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі.

Неподання платником звіту про контрольовані операції є підставою для перевірки таких операцій податківцями.