Чи потрібна експедитору ТТН

ПРОБЛЕМА

Підприємство А надає послуги зі зважування, пакування організації доставки, а інколи й перевезень вантажів підприємству Б, яке так само виступає організатором, а також замовником послуг вантажного перевезення, однак не є вантажовідправником або вантажоодержувачем. Як підприємству Б підтвердити свої витрати на організацію доставки вантажів? Чи потрібна для цього підприємству Б товарно-транспортна накладна (ТТН)?

РІШЕННЯ

Підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV). Тож факт понесення витрат на організацію доставки вантажів підприємства Б необхідно документально підтвердити. Для цього, насамперед, згодиться акт приймання-передачі наданих послуг, однак також може виникнути питання щодо необхідності оформлення ТТН.

Додамо, що ТТН ― це не лише підстава для відображення господарських операцій, адже випадки її оформлення ― це, насамперед, вимога Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі ― Правила № 363), та інших нормативно-правових актів.

Статус надавача послуги з організації доставки вантажу

Суб’єкт господарювання, який займається організацією доставки вантажів, по-факту надає транспортно-експедиторські послуги. Адже така послуга ― це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 929 Цивільного кодексу України; ЦК). Тому обидва підприємства А та Б, які здійснюють організацію доставки вантажів, виступають транспортними експедиторами (ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV; далі ― Закон № 1955).

Водночас перевізником є фізична або юридична особа, яка надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами (розд. 1 Правил № 363). До того ж частина 2 статті 929 ЦК передбачає можливість надання експедиторських послуг перевізником (див. також постанову ВГСУ від 28.08.2012 у справі № 23/100).

З огляду на запитання, підприємство А може виступати у двох ролях:

• «організатора», який перевозить вантажі (схема «перевізник = експедитор»);

• експедитора, який залучає третю сторону ― перевізника (схема «перевізник ≠ експедитор»).

Водночас підприємство Б може бути лише транспортним експедитором та не виконує функції перевізника.

Документальне оформлення перевезення вантажів

Саме документальне оформлення перевезення вантажів здійснюють за допомогою ТТН, форму якої затверджено Правилами № 363. Хоча суб’єкти господарювання можуть оформляти ТТН і без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до Правил № 363. Головне при цьому дотримуватись вимог, передбачених пунктом 11.1 Правил № 363, щодо обовʼязкових реквізитів у такій самостійно складеній ТТН.

ТТН виписує замовник у не менше ніж у чотирьох екземплярах. Всі ці екземпляри ТТН мають бути засвідчені підписом замовника і при необхідності печаткою (п. 11.4 Правил № 363).

Перший екземпляр ТТН залишається у вантажовідправника, другий ― передають вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передають перевізнику (п. 11.6 Правил № 363).

Тож підприємство А, яке діятиме за схемою «перевізник = експедитор» у будь-якому випадку повинно мати ТТН, в якій буде інформація про нього як перевізника ― експедитора. При цьому факт надання ним транспортно-експедиторських послуг перевізником можна зазначити у рядку «Транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником» форми ТТН.

Разом з цим у випадку, коли підприємство А діятиме за схемою «перевізник = експедитор», а замовником (платником) буде підприємство Б, то, вважаємо, підприємство Б також має отримати ТТН. Адже транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу (ст. 306, 316 Господарського кодексу України, ГК; ст. 929 ЦК). Відповідно транспортний експедитор виступає непрямим учасником процесу перевезення вантажу (див. також постанову ВГСУ від 28.08.2012 у справі № 23/100). До того ж підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування (ст. 9 Закон № 1955).

Задля виконання послуг з організації перевезення вантажів експедитор може укласти від свого імені чи від імені клієнта договір перевезення вантажу (ч. 1 ст. 316 ГК). Залежно від цього, на нашу думку, й потрібно заповнювати рядок «Замовник» форми ТТН.

Отже, окрім чотирьох обов’язкових ТТН рекомендуємо оформити й окрему ТТН для підприємства Б, яке займається організацією доставки вантажу.

Підприємство А діє за схемою «перевізник ≠ експедитор»

У випадку, коли підприємство А залучатиме третю особу ― перевізника, підприємства А та Б виступатимуть тільки у ролі транспортних експедиторів. Інформація про них може бути взагалі відсутня у ТТН.

Тим не менше, обидвом таким підприємствам ― організаторам, на нашу думку, доцільно мати ТТН. Адже окрім контролю за наданням послуг перевезення, такі ТТН, на додачу до актів приймання-передачі наданих експедиторських послуг, підтвердять реальність операцій з організації доставки вантажів. Також такі ТТН зможуть виступати додатковим аргументом у випадку виникнення спорів з іншими учасниками перевезення вантажів.

Підтверджує нашу думку й позиція щодо транспортних експедиторів як непрямих учасників процесу перевезення вантажу (ст. 306, 316 ГК, а також постанова ВГСУ від 28.08.2012 у справі № 23/100).

Отже, підприємству Б, незалежно від схеми роботи підприємства А, доцільно, на нашу думку, мати ТТН. Разом з цим факт надання експедиторських послуг підприємством Б безпосередньо підтверджуватиме акт приймання-передачі наданих послуг. Оформлювати окрему ТТН лише для підтвердження факту надання таких послуг не потрібно.