ПРОБЛЕМА
Працівник працює водієм директора на легковому автомобілі з оплатою праці згідно зі штатним розписом (на ставці). За ним закріплений легковий автомобіль. На час жнив з’явилась необхідність цьому ж водієві в окремі дні пересідати на вантажний автомобіль і підвозити обіди для працівників, які працюють у полі. За ним потрібно закріпити на час жнив ще й вантажний «УАЗ». Водії працюють на вантажних автомобілях з відрядно-почасовою оплатою праці. Якщо працівник не заперечує, як оформити доручення такої роботи, провадити її оплату?
РІШЕННЯ
Випуском 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 14.02.2006 № 136, визначено, що водій автотранспортних засобів категорії «B» керує автомобілями, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг і кількість місць для сидіння яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми.
Відповідно до технічних характеристик автомобілів марки «УАЗ» різних модифікацій їх максимальна споряджена маса не перевищує 2000 кг.
Отже, автомобілем марки «УАЗ», призначеним для перевезення вантажів, має керувати водій категорії «В», а тарифна ставка водія автомобіля УАЗ відповідно до статті 96 Кодексу законів про працю України (КЗпП) має дорівнювати тарифній ставці водія будь-якого іншого легкового автомобіля.
Тарифна система оплати праці є основою організації оплати праці і включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати (ст. 96 КЗпП, ст. 6 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР; далі — Закон про оплату праці)
Оскільки розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації (далі — організація; частина друга ст. 94 КЗпП), то складається вона не лише із тарифних ставок (основної заробітної плати), а і з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених законодавством; премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата).
З наведеного випливає, що у водія, який керує автомобілем «УАЗ» і у водія, який керує легковим автомобілем іншої марки, тарифні ставки мають бути однаковими, а заробіток може бути різним за рахунок доплат, надбавок, премій, що враховують специфіку умов праці та/або трудового процесу, персональні успіхи та досягнення у роботі, та передбачені системою оплати праці в конкретній організації.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина друга ст. 97 КЗпП, частина перша ст. 15 Закону про оплату праці)
Звертаємо увагу, що законодавством не передбачено такої «змішаної» системи оплати праці як «відрядно-почасова».
При цьому, безумовно, водію автотранспортних засобів не може бути встановлена відрядна система оплати праці, оскільки при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу), а відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку; відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях (ст. 90 КЗпП).
Зміст роботи водія автотранспортних засобів виключає можливість встановлення норм виробітку (кількості одиниць продукції/технологічних операцій, виготовлених/здійснених за одиницю часу), та норм часу (кількості часу, необхідних для виготовлення одиниці продукції, здійснення однієї технологічної операції).
Варіанти розв’язання проблеми можуть бути різними. Змоделюємо два варіанти залежно від особливостей роботи і оплати праці водіїв.
Перший варіант
Припустимо, що:
водіям автотранспортних засобів категорії «В» (незалежно від марки закріпленого автомобіля), встановлено однакові місячні тарифні ставки;
водіям автотранспортних засобів категорії «В», за якими закріплено автомобіль марки «УАЗ», призначеного для перевезення вантажів, системою оплати праці передбачено доплату за вагу перевезеного вантажу та/або за відстань, на яку цей вантаж було перевезено;
зазначену доплату нараховують на підставі товарно-транспортних накладних, шляхових листів тощо;
графіки і режими роботи у всіх водіїв автотранспортних засобів категорії «В» однакові.
За зазначених умов:
за одним водієм автотранспортних засобів слід закріпити два автомобілі (в порядку, встановленому в організації);
за потреби доручати зазначеному водію роботу на тому чи іншому автомобілі;
заробітну плату нараховувати виходячи із встановленої тарифної ставки та доплат за дні роботи на автомобілі марки «УАЗ» (відповідно до товарно-транспортних накладних, шляхових листів тощо).
Правило
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором (частина друга ст. 32 КЗпП)
Другий варіант
Припустимо, що:
назви посади водіїв автотранспортних засобів категорії «В» у штатному розписі зазначені із вказівкою на марку закріплених за ними автомобілів і їм встановлено різні місячні тарифні ставки або різний порядок нарахування заробітної плати;
графіки і режими роботи у водіїв автотранспортних засобів категорії «В» різні.
За зазначених умов:
працівника (за його згодою) у разі необхідності слід тимчасово переводити на іншу посаду (хоча б і на один день);
заробітну плату нараховувати за фактично відпрацьовані дні по кожній посаді окремо у розмірах і в порядку, передбачених системою оплати праці в організації.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
