Підприємство на загальній системі оподаткування придбало основні засоби для їх подальшої реалізації іншому підприємству. Як обліковувати такі основні засоби? Яка мінімальна ціна їх продажу?
Насамперед зауважимо, що певний об’єкт, придбаний з метою подальшої реалізації, не вважатиметься основним засобом. Адже, з огляду на запитання, підприємство не вводитиме його в експлуатацію і не використовувати протягом певного строку задля виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Тобто такий об’єкт не відповідає визначенню основних засобів згідно з пунктом 4 П(С)БО 7 «Основні засоби».
Облік необоротного активу, утримуваного для продажу
Первісне визнання необоротних активів і групи вибуття як утримуваних для продажу проводять на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу (п. 3 розд. ІІ П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»). Нагадаємо, що необоротний актив і групу вибуття визнають утримуваними для продажу в разі одночасного дотримання таких вимог:
- економічні вигоди очікують отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
- вони готові до продажу в їх теперішньому стані;
- їх продаж, як очікується, відбудеться протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
- умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
- їх продаж є ймовірним.
Період завершення продажу може бути подовжено на строк більше одного року в разі настання певних обставин, що перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу (п. 1 розд. ІІ П(С)БО 27).
П(С)БО 27 вимагає поводитися з необоротними активами, утримуваними для продажу, як зі звичайними виробничими запасами. Адже придбані активи, що їх визнають необоротними активами, утримуваними для продажу, зараховують на баланс за вартістю придбання, яку визначають відповідно до пунктів 8, 9 П(С)БО 9 «Запаси» (п. 8 розд. ІІ П(С)БО 27).
Активи, утримувані для продажу, не вважають також необоротними активами, вони не підлягають амортизації. На дату балансу їх відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за найменшою з двох величин — балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 9 розд. ІІ П(С)БО 27). Тобто маємо ще один штрих, притаманний виробничим запасам.
У бухгалтерському обліку необоротні активи, утримувані для продажу, відображають на спеціальному субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291).
Отже, об’єкт, придбаний з метою подальшої реалізації, відображають у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності як товар. Його можна обліковувати на субрахунку 286.
Визначення ціни товару
Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 Цивільного кодексу України; ЦК). Вона полягає в тому, що сторони вільно укладають договір, вибирають контрагента й визначають умови договору з огляду на вимоги ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаї ділового обороту, вимоги розумності і справедливості (ст. 627 ЦК).
Ціна в договорі є однією з його умов, яку визначають за домовленістю сторін. Суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни (ст. 632 ЦК, ст. 189 Господарського кодексу України; ГК). Вільні ціни визначають самостійно за згодою сторін. А держава регулює ціни лише на певні групи товарів, визначені Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI (ст. 190, 191 ГК).
Додамо, що для цілей оподаткування податком на прибуток можуть застосовувати вимоги трансфертного ціноутворення. У контрольованих операціях підприємству доведеться визначати ціни за принципом «витягнутої руки» (ст. 39 Податкового кодексу України; ПК).
Існують також вимоги щодо мінімальної бази оподаткування у разі постачання певних товарів платниками ПДВ (ст. 188 ПК). Зокрема, база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижчою за ціну їх придбання.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
