Коли грошей катма... або Як розстрочити і відстрочити сплату податків

Головне про розстрочення і відстрочення сплати податків:

• умови та документальні підстави сплати податків;
• прийняття рішення про розстрочення органами ДФС;
• сплата розстрочених (відстрочених) сум;
• підстави дострокового розірвання договору

Брак обігових коштів на підприємстві може вилитися в неспроможність, принаймні своєчасно, виконати свої зобов’язання, зокрема податкові. І рішення не платити податок або сплатити його пізніше — невдалий варіант. Позаяк у такий спосіб утворюється податковий борг. Утім, для уникнення негативних наслідків платник податків може застосувати передбачені законодавством процедури розстрочення чи відстрочення сплати податків. Тож детально розкажемо про те, як такою можливістю скористатися.

Умови реалізації права на розстрочення/відстрочення

Власне розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків їх сплати платником податків під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені (ст. 100 Податкового кодексу України; ПК). Можливість перенесення встановленого терміну сплати податку або збору на більш пізній передбачає стаття 32 ПК. Крім цього, право платника податків на відстрочення або розстрочення сплати податків закріплено у підпункті 17.1.5 ПК.

Але необхідно розуміти, що, з одного боку, платник податку має право на відстрочення або розстрочення податкового зобов’язання, а з другого — на нього лягає обов’язок сплачувати відсотки (пеню) відповідно до вимог законодавства.

Так, пеню нараховують із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, що діє на день прийняття контролюючим органом рішення про відповідне розстрочення, відстрочення (п. 100.1 ПК).

Як уже зазначали, розстроченню (відстроченню) підлягають не лише поточні податкові зобов’язання, а й суми податкового боргу. Під ними розуміють не сплачені вчасно суми узгоджених грошових зобов’язань, з урахуванням штрафних санкцій та пені (пп. 14.1.175 ПК). До того ж, якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, під час розрахунку процентів її не враховують.

Отже, саме собою відтермінування сплати податків — не таке вже й привабливе і зовсім не безкоштовне. Та все ж така процедура дає змогу не втрапити в ще більшу податкову кабалу (за уже наявного податкового боргу) та уникнути штрафних санкцій.

Слід зауважити, що податковий борг розстрочують та відстрочують у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства.

Зважте також, що відрахування частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, на думку податківців, не підлягає розстроченню (відстроченню) (лист ДПС від 04.05.2012 № 7736/6/19–4015).

Документальні підстави для розстрочення (відстрочення)

Детально процедуру отримання розстрочення та відстрочення регламентує Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом МДЗ від 10.10.2013 № 574 (далі — Порядок № 574).

Насамперед платник податків має звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем свого обліку або за місцем обліку відповідного грошового зобов’язання (податкового боргу). Форму такої заяви наведено у додатку 1 до Порядку № 574. У заяві зазначають:

• суми податків, зборів, штрафних санкцій та пені, сплату яких платник просить розстрочити (відстрочити);
• строк такого розстрочення (відстрочення);
• періоди сплати.

При цьому суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких уже минув, зазначають окремо.

Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.

Проте самої заяви недостатньо. До неї також потрібно додати економічне обгрунтування, яке складається з:

• переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
• аналізу фінансового стану;
• графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
• розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення (п. 3.1 Порядку № 574).

Отже, щоб отримати розстрочення (відстрочення), самого лиш бажання платника недостатньо. Він має надати достатні докази існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу.

Перелік таких обставин затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 № 1235. У ньому обставини, що є підставою для розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, визначені окремо.

Так, цілком виправданими підставами для отримання розстрочення вважають:

• несвоєчасне надання або ненадання бюджетних асигнувань;
• загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства);
• сезонний характер виробництва;
• виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміну його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду;
• проведення заявником науково-дослідних, конструкторських, а також соціально орієнтованих робіт, які передбачають створення робочих місць для інвалідів, захист навколишнього природного середовища або технічне переоснащення власного виробництва тощо.

При цьому визначено, якими конкретно документами слід підтверджувати кожну з таких обставин.

Своєю чергою, підставами для відстрочення визнають лише обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія). Доказами існування таких обставин є або висновок Торгово-промислової палати (ТПП), або рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Повноваження ТПП із засвідчення форс-мажорних обставин визначає частина 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» від 02.12.1997 № 671/97-ВР (далі — Закон № 671). Згідно зі статтею 14–1 Закону № 671 ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажор і «видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно».

Самі податківці у листі МДЗ від 01.07.2014 № 15472/7/99-99-25-01-17 під час проведення АТО рекомендують платникам податків, у яких є ймовірність несвоєчасної сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) або немає можливості їх сплатити через непередбачувані обставини, скористатися процедурою відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу).

Порядок прийняття рішення податківцями

На розгляд наданих платником податків документів податківці мають 30 календарних днів з дати подання заяви. Не пізніше цього строку керівник контролюючого органу (або його заступник) має або прийняти рішення про розстрочення (відстрочення), або відмовити платнику у письмовій формі.

Розстрочення (відстрочення) надають окремо за кожним податком, збором, штрафною (фінансовою) санкцією, пенею. Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення податковий орган укладає з платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) (додаток 4 до Порядку № 574). Строк дії такого договору починається з дати його підписання.

Причому наявність рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та договору про таке розстрочення (відстрочення) не обмежує права платника на отримання наступного розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) як із цього податку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, так і з інших.

Ба більше, у разі переведення платника до іншого податкового органу право на розстрочення (відстрочення), надане за попереднім місцем обліку, зберігається. Також зберігається зазначене право й у разі реорганізації платника податків, якщо до новоствореної юридичної особи переходять відповідні права та обов’язки платника, якого реорганізовують.

Але варто пам’ятати про те, що розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.

Механізм сплати розстрочених (відстрочених) сум

Розстрочені суми погашають рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Відстрочені суми погашають рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного контролюючим органом, але не пізніше спливу 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, чи одноразово у повному обсязі.

Розстрочені (відстрочені) суми та нараховані проценти зараховують на ті самі коди бюджетної класифікації України, що й податки (штрафи, пеня), за якими надано розстрочення (відстрочення).

Строки сплати розстрочених

(відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення змін у договір розстрочення

Проценти нараховують у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням). Одноденний розмір процентів під час розрахунку округлюють до другого знака після коми за правилами арифметичного округлення.

Погашати розстрочені (відстрочені) суми та нараховані на них проценти можна як за рахунок наявної сплати, так і за рахунок переплати, яку обліковували як надмірну сплату платежів до бюджету. Платник податків має право достроково погасити розстрочену (відстрочену) суму грошового зобов’язання (податкового боргу) або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів (п. 4.3 Порядку № 574).

Умови розірвання договору про розстрочення (відстрочення)

Договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані як з ініціативи платника податків (за дострокового погашення розстроченої суми), так і з ініціативи контролюючого органу. У другому випадку підстав може бути три:

• з’ясовано, що подана платником податків інформація є недостовірною, перекрученою або неповною;
• платник податків порушує умови погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання чи податкового боргу;
• платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов’язань, які виникли після укладення зазначених договорів.

З огляду на останню підставу важливо в жодному разі не допускати виникнення нового податкового боргу, бо доведеться платити і старий. Адже з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишилися несплаченими, нараховують пеню та штраф, а зазначені суми стягують у порядку, встановленому законодавством для стягнення податкового боргу.

Отже, хоча процедура розстрочення (відстрочення) в окремих випадках безперечно є необхідною, зловживати такою можливістю не варто. Адже така лазівка для і без того фінансово уразливого платника є не лише складною, але й дорогою.