Статус і правомочність філії

Спочатку визначимося зі статусом філії відповідно до чинного законодавства.

Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи. Вона розташована поза місцезнаходженням юрособи, що її створила, наділена її майном і здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою, вона діє на підставі затвердженого юрособою положення. Керівника філії призначає юридична особа, він діє на підставі виданої нею довіреності (ст. 95 Цивільного кодексу України; ЦК).

Під довіреністю ЦК розуміє письмовий документ, що його одна особа видає іншій особі для представництва перед третіми особами. А представництвом, своєю чергою, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені (ст. 237 ЦК).

Зважаючи на наведене, а також на положення статей 2 ЦК та 55 Господарського кодексу України (ГК) філії не є самостійними учасниками цивільних (господарських) відносин, отже, не є самостійними суб’єктами і договірних відносин. Тобто самостійно (від свого імені) філії не можуть укладати господарські договори.

Філії на дотримання вимог законодавства мають діяти винятково від імені юридичних осіб, представляти їх інтереси. Відповідно, філія (точніше, її керівник, який діє на підставі довіреності, яку видала юрособа), не володіючи правосуб’єктністю, може укладати угоди лише від імені юрособи, що її створила. Своєю чергою, юридична особа має право видати довіреність на дії саме від свого імені.

Документування представницьких функцій філії

Оскільки філія не є самостійною юридичною особою, під час укладання договорів і вчинення інших юридичних дій керівник філії може виступати лише як представник юридичної особи. Причому його повноваження на вчинення дій від імені юрособи не можуть грунтуватися лише на вказівках, що містяться в її установчих документах, положенні про філію. Усі ці повноваження обов’язково та вичерпно мають бути прописані у довіреності.

У цій ситуації у довіреності, яку видають керівникові філії, доцільно передбачити, зокрема, право укладати договори і вчиняти інші дії, пов’язані з поточною діяльністю філії. При цьому можна встановити обмеження. Наприклад, надати право укладати договори лише певного виду або договори, обмежені максимальною ціною.

За договорами, що їх уклав керівник філії у межах окреслених у довіреності повноважень, права й обов’язки набуває саме юридична особа, яка видала довіреність. Водночас договір, укладений представником (керівником філії) з перевищенням повноважень, створюватиме, змінюватиме, припинятиме права та обов’язки юрособи, яку він представляє, лише в разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК). Наступним схваленням договору визнають, зокрема, конкретні дії, пов’язані з його виконанням. Наприклад, оплата товарів, робіт, послуг, їх приймання.

Слід пам’ятати також про те, що відповідальність за всі угоди чи інші дії керівника філії у межах наданих йому повноважень несе юридична особа, причому всім своїм майном, адже дії керівника філії — це дії юридичної особи (ст. 96 ЦК).

Тому, коли філія в особі її керівника укладає договори, слід зважати на таке:

• предмет договору не має виходити за межі делегованих керівникові філії повноважень, визначених у довіреності. Усе, що прямо не записано у довіреності, керівник філії як представник юридичної особи робити не має права;
• в тексті договору необхідно зазначити, що договір укладено з організацією в особі керівника філії, який діє на підставі довіреності. Наприклад, преамбула договору має бути на кшталт такої:

Приватне підприємство «Веселка» в особі керівника філії № 2 Приватного підприємства «Веселка» Шматка І. І., який діє на підставі довіреності від 01.01.2017 № 1, з однієї сторони…

За таких умов чітко видно, що стороною у договорі є саме юридична особа, а не філія. У реквізитах сторін також варто як сторону прописати юридичну особу і філію, яка діє від імені такої сторони в особі свого керівника.

Тим паче, що відповідно до статті 207 ГК господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону або під час його укладення хоча б один з учасників порушив господарську компетенцію (спеціальну правосуб’єктність), на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або частково.

Утім, на практиці трапляються випадки, коли в тексті договору, укладеного керівником філії, внаслідок помилки немає вказівок на те, що договір укладено від імені юридичної особи, хоча керівник має належно оформлені повноваження. Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 № 02–5/220 цей факт не може бути підставою для визнання договору недійсним. У таких випадках договір слід вважати укладеним від імені юридичної особи.

Сплата податків і звітування

Від 01.01.2015 філії не є самостійними платниками податку на прибуток (скасовано консолідовану сплату ними податку). Починаючи з податкових звітних періодів 2015 року головне підприємство (юридична особа), яке має у складі відокремлені структурні підрозділи, визначає податкове зобов’язання з податку на прибуток у податковій декларації загалом за платником податку — юридичною особою зважаючи на показники діяльності структурних підрозділів. Податок на прибуток сплачує головне підприємство за своїм місцезнаходженням.

Не розглядає Податковий кодекс України (ПК) філію і як окремого платника ПДВ (пп. 14.1.139 ПК). Утім, коли філія самостійно здійснює операції щодо постачання товарів, головне підприємство може прийняти рішення делегувати філії право складати податкові накладні. Інформацію про це зазвичай наводять у положенні про філію.

Не може бути філія підприємства також платником єдиного податку, бо вона не є юридичною особою. Проте передбачено сплату єдиного податку філією разом із головним підприємством, якщо воно зареєстроване як платник єдиного податку. Платник єдиного податку — юридична особа визначає податкові зобов’язання зі сплати єдиного податку з огляду на отриманий дохід, включаючи дохід за всіма філіями, і сплачує єдиний податок за своєю податковою адресою.

За яких обставин філія все ж таки може бути повноцінним платником певних податків і зборів?

ПДФО

Філія як податковий агент відповідно до підпункту 14.1.180 ПК зобов’язана нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету ПДФО від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що їх виплачують такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність до податкових органів і нести відповідальність за порушення його норм.

Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховують до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (пп. 168.4.3 ПК).

Філія, яка має статус податкового агента, зобов’язана подавати у строки, встановлені ПК для податкового кварталу, податковий розрахунок за формою № 1ДФ до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подають лише у разі нарахування сум зазначених доходів платникові податку податковим агентом протягом звітного періоду.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням і надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу (пп. «б» п. 176.2 ПК).

Військовий збір

У порядку, встановленому статтею 168 ПК, тобто за тими самими правилами, що й ПДФО, нараховують, утримують і сплачують (перераховують) військовий збір із доходів працівників філії (пп. 1.4 п. 16–1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК). Тобто військовий збір філія має перераховувати до відповідного бюджету за своїм місцезнаходженням. Інформацію щодо військовому збору відображають у податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

Якщо ж відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО, юридична особа перераховує військовий збір як за себе, так і за такий відокремлений підрозділ до бюджету за місцем свого розташування. При цьому юридична особа у податковому розрахунку за формою № 1ДФ, що його подає за такий відокремлений підрозділ, не відображає інформацію щодо військового збору, оскільки таку інформацію вона зазначає у податковому розрахунку за формою № 1ДФ, поданому за своїм місцезнаходженням.

ЄСВ

Філія, що має окремий баланс і самостійно веде розрахунки із застрахованими особами, позиціонується як страхувальник і платник ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464–VI; далі — Закон № 2464).

Форми і строки подання звітності передбачені в розділі ІІІ наказу Мінфіну «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14.04.2015 № 435 (далі — Порядок).

Страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов’язані формувати і подавати до фіскальних органів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт подають за місцем реєстрації філії платником ЄСВ за формою згідно з додатком 4 до Порядку.

Рентна плата

Філія, яка використовує воду, отриману шляхом забору з водних об’єктів (первинний водокористувач) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинний водокористувач), для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва, сплачуватиме також рентну плату за спеціальне використання води.

Філії, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс, подають податкові декларації та сплачують рентну плату за своїм місцем податкової реєстрації (пп. 255.11.17 ПК).

Разом із тим філія, яка використовує воду винятково для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у т. ч. для задоволення винятково власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, або використовує воду, за яку згідно з пунктом 255.4 ПК рентна плата не справляється, не є платником рентної плати і, відповідно, не зобов’язана декларувати свої податкові зобов’язання щодо неї.

Філії-лісокористувачі також можуть бути платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів. А саме: за умови спеціального використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного чи лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами (п. 256.1 ПК).

Власне порядок подання декларації і строки сплати рентної плати визначено статтями 257 і 258 ПК.

Збір за паркування

Філії, які згідно з рішенням місцевої ради організовують і провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках, є платниками збору за місця для паркування транспортних засобів (пп. 268–1.1.1 ПК).

Але для цього головне підприємство — платник збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації підприємства, зобов’язане зареєструвати такий підрозділ як платника збору в контролюючому органі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Базовим податковим (звітним) періодом для платників збору є календарний квартал. Тобто декларацію подають до контролюючого органу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Суму збору, обчислену відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачують щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.