У листі ДФС від 08.02.2017 № 2485/6/99-99-15-02-02-15 (див. с. 65) податківці детально проаналізували правила транспортного експедирування та фрахту, розмежувавши ці поняття для цілей оподаткування.
Податківці наголошують, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) має надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти чи з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам (ст. 912 Цивільного кодексу України; ЦК). Тобто фрахтування за своєю суттю є орендою відповідного транспортного засобу для здійснення перевезень.
Водночас за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) має за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних із перевезенням вантажу (ст. 929 ЦК).
Плата за транспортне експедирування — без податку на репатріацію
За належно надані транспортно-експедиційні послуги резидент виплачує експедитору-нерезидентові обумовлену договором суму коштів. При цьому плату експедитора не формують його витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а також на оплату зборів.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, залученими до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Позаяк плата за договором транспортного експедирування є оплатою послуг, то не виникає й податку на репатріацію на підставі підпункту «й» підпункту 141.4.1 Податкового Кодексу України (ПК). Нагадаємо, що тут йдеться про неоподаткування доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від нерезидента.
Оподаткування фрахту — у загальному порядку
Фрахтом називають винагороду (компенсацію) за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом (пп. 14.1.260 ПК). У разі виплати суми фрахту її оподатковують за ставкою 6% у джерела виплати такого доходу. При цьому податок утримують за рахунок доходу нерезидента.
Відповідно, послуги експедитора, який перевозить вантаж із використанням власного транспортного засобу, вважають фрахтом. У разі виплати винагороди за фрахтування експедитору-нерезиденту можливе застосування міжнародних договорів — для звільнення від оподаткування або використання зменшеної ставки податку на прибуток.
Як виправити: ► недонараховану зарплату ► недоплату відпускних, лікарняних, декретних ► переплату ► помилкові базу та суму ЄСВ
Залучено третіх осіб для експедирування — ставка 15%
Нерезидент заради виконання договору транспортного експедирування може залучати й інших нерезидентів, які надають послуги з фрахту. Податківці справедливо зауважують, що компенсація таких виплат резидентом нерезиденту-експедиторові не є фрахтом. Такі виплати є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України. Тому їх оподатковують за загальною ставкою — 15% (пп. 141.4.2 ПК).
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України вважають особу, що має право на отримання таких доходів. При цьому таким бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
До того ж податківці зауважують, що в такій ситуації витрати на фрахтування транспортного засобу відшкодовують не безпосередньо фрахтувальнику-нерезидентові, а експедитору. Відповідно, така виплата не може підпадати під дію міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток. А все через те, що такий нерезидент не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, тому не дотримується й одна з вимог для застосування таких договорів (п. 103.2 ПК).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
