Новації, спричинені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, не оминули й визначення терміна «роялті» (пп. 14.1.225 Податкового кодексу України, ПК).
В основній частині дефініції «роялті», окрім деяких коригувальних змін, з 01.01.2015 згадується, що це «будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта…». Нагадаємо, що до цих змін визначення починалося так: «… будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким…». Тож, зокрема, слова «користування» замінено на «використання».
Про роялті як винагороду за будь-яке використання твору йдеться також у частині 5 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII та, наприклад, у листі Мін’юсту від 05.05.2011 № 289-0-2-11-81. Однак обмеження щодо визнання окремих платежів роялті, наведені у підпункті 14.1.225 ПК, дають змогу краще зрозуміти, що ж насправді хотіли сказати законодавці.
Для наочності наведемо дві редакції другої частини терміна «роялті»: до і починаючи з 01.01.2015 (див. Таблицю).
Не вважаються роялті | |
| до 01.01.2015 | починаючи з 01.01.2015 |
| платежі за отримання об’єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об’єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України | платежі, отримані: - як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем») - за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання - за придбання речей (у т. ч. носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи - за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України |
Як бачимо, законодавці украй прискіпливо в новій редакції підпункту 14.1.225 ПК розписали, коли не матимемо справу з роялті. Тож тепер винагорода за використання кінцевим споживачем комп’ютерних програм та будь-яких інших об’єктів інтелектуальної власності, втілених в електронній формі, не вважається роялті. Наприклад, платежі за деякі вже звичні бухгалтерські та інші офісні комп’ютерні програми більше не підпадатимуть під визначення «роялті».
Тож це свідчить про те, що:
- по-перше, з’явилися нові об’єкти оподаткування ПДВ;
- по-друге, якщо такі платежі не є роялті, тоді це — нематеріальний актив (НМА).
Додамо, що до таких об’єктів НМА можуть потрапляти не лише комп’ютерні програми, а й інші об’єкти інтелектуальної власності, втілені в електронній формі, зокрема, торговельні марки та різні знаки для товарів і послуг.
Під визначення «постачання товарів» операція з передачі таких об’єктів інтелектуальної власності навряд чи потрапить. А от під «постачання послуг» ― якраз (пп. 14.1.185 ПК). Сподіватися на лояльність в цьому питанні податківців не варто, бо найімовірніше підпункт 14.1.225 ПК навмисно прописали так, щоб перелік об’єктів оподаткування ПДВ дещо побільшав.
Податок на прибуток
Щодо визнання нових об’єктів НМА, то тут законотворці навряд чи передбачили всі податкові наслідки. Адже запитань постає набагато більше, аніж відповідей.
Спробуємо логічно змоделювати ситуацію з амортизації, наприклад, комп’ютерної програми.
Запитання перше: до якої групи НМА відповідно до розділу ІІІ ПК відносити комп’ютерну програму? На нашу думку, найкраще підходить 5 група НМА, де, зокрема, згадані права на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми та інші об’єкти авторського та суміжних з ним прав, витрати на придбання яких не є роялті. Мінімальним строком амортизації таких об’єктів НМА є два роки (пп. 138.3.4 ПК).
Друге запитання випливає з відповіді на перше: чи потрібно амортизувати такий об’єкт НМА не менше двох років, якщо, наприклад, за використання комп’ютерної програми заплатили лише на півроку? За оновленими нормами податкового законодавства отримуємо доволі абсурдну відповідь: імовірно, що так, потрібно. Хоча теоретично можливо, що це «привілей» лише для платників податку на прибуток, які застосовують різниці.
Звісно, логічно було б амортизувати такі об’єкти НМА протягом фактичного строку корисного використання. Наприклад, комп’ютерну програму, за використання якої заплатили на півроку, амортизувати протягом цього ж строку. Тоді така новація у визначенні роялті фактично не впивала б на розмір витрат.
Але допоки такий спосіб амортизації не узгоджується з нормами податкового законодавства. Однак його можна застосовувати, зокрема, при амортизації торговельної марки, для якої підходить 3 група НМА. У цій групі, нагадаємо, немає обмежень для мінімального строку корисного використання об’єкта НМА з метою оподаткування податком на прибуток.
Маємо надію, що податківці, а ліпше ― законодавці, внесуть ясність у це питання, про що ми неодмінно вас повідомимо, шановні читачі.
Див. статтю О. Січа «Такі подібні, такі різні… або Різниці з метою оподаткування податком на прибуток» у тижневику «Головбух» № 3/2015 на с. 12. (Прим. ред.)
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
