Законодавчих ініціатив щодо посилення відповідальності за роботу «без трудової книжки» і «зарплату в конвертах» протягом останніх років було чимало. У Верховній Раді регулярно реєстрували відповідні законопроекти. І от нарешті норми, про які так багато говорили, стали реальністю.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII (далі — Закон № 77) внесено численні та суттєві зміни до Кодексу законів про працю України (КЗпП), Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кримінального кодексу України. Змінені редакції цих нормативних актів діють з 1 січня 2015 року.
Новели законодавства, спрямовані на легалізацію заробітної плати та зайнятості, насамперед мають на меті запобігання ситуаціям, за яких людина працює без офіційного оформлення трудових відносин або недоотримує належну їй винагороду за працю. З огляду на це, штрафи можуть накладатися не лише на посадових осіб, винних у скоєнні порушення, а й на юридичних осіб (фізичних осіб, які використовують найману працю).
Одразу зауважимо, що санкції не передбачають «варіативності»: за виявлене порушення штраф накладатиметься як на винну посадову особу, так і на підприємство, установу, організацію незалежно від форми власності (далі — підприємство); фізичну особу, що використовує найману працю).
Відповідальність за неукладення трудового договору або формальне запровадження неповного робочого часу при фактичній роботі повний робочий час
Згідно із Законом № 77 зазнала змін стаття 24 КЗпП. Як і раніше, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, у певних випадках додержання письмової форми є обов’язковим.
Попередні редакції статті 24 КЗпП передбачали, що укладення трудового договору має бути оформлено наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, утім, трудовий договір вважався укладеним і тоді, коли наказу (розпорядження) не було видано, але працівника було фактично допущено до роботи.
На практиці мали місце численні випадки зловживань, за яких працівники починали працювати, однак накази про прийняття на роботу так і не видавалися, записи до трудових книжок не вносилися, через що працівники були змушені доводити факти роботи, підтверджувати стаж тощо у судовому порядку.
ПІДВЕРСТКА
Наразі згідно зі зміненою редакцією статті 24 КЗпП можливості допущення до роботи без належного оформлення трудових відносин взагалі не існує. Так, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
ВРІЗ 1
Трудові спори працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи підлягають тепер безпосередньому розгляду у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах (статтю 232 КЗпП, що визначає категорії трудових спорів, які підлягають безпосередньому розгляду в суді, доповнено відповідною нормою).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. При порушенні законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП). У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП).
Якщо суд визнає, що трудові відносини мали місце, утім, трудовий договір не укладався, роботодавцю доведеться виплатити працівнику заробітну плату за весь період фактичної роботи, встановлений судом, незалежно від отриманих працівником сум заробітку, а також сплатити податки та єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Аналогічні витрати чекають на роботодавця й у разі, якщо формально працівнику було встановлено режим неповного робочого часу, однак фактично він працював повний робочий час:
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи (ч. 5 ст. 235 КЗпП).
Штрафні санкції за неукладення трудового договору чи формальне запровадження неповного робочого часу при фактичному відпрацюванні повного робочого часу передбачено як для посадових осіб, винних у скоєнні порушення, так і для підприємства (незалежно від форми власності) або роботодавця — фізичної особи. Відповідні норми введено до КУпАП та КЗпП.
Так, розмір адміністративного штрафу для посадових осіб у цьому разі сягатиме від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), а повторне протягом року вчинення вказаного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягнутиме за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 нмдг (див. Табл. 1).
За фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків юридичні й фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ч. 2 ст. 265 КЗпП) (див. Табл. 2).
ПРИКЛАД Ураховуючи, що нмдг становить 17 грн., а мінімальна заробітна плата до грудня 2015 року встановлена на рівні 1218 грн., максимальний адміністративний штраф для посадової особи сягатиме 17 000 грн., а за роботу без укладення трудового договору хоча б одного працівника підприємству доведеться сплатити 36 540 грн. (1218 грн. × 30).
Відповідальність за допуск до роботи іноземця без дозволу на застосування праці
Підприємства мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — іноземець) на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами Державної служби зайнятості (відповідно до ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI).
До 1 січня 2015 року застосування праці іноземців без дозволу служби зайнятості передбачало відповідальність лише для юридичної особи або роботодавця — фізичної особи.
Так, згідно з частиною 5 статті 53 Закону про зайнятість у разі застосування роботодавцем праці іноземців (у т. ч. осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для розгляду питання щодо надання статусу біженця):
- на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця стягується штраф за кожну особу у 20-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
- на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу в 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.
З 1 січня 2015 року відповідальність передбачено і для посадових осіб, винних у скоєнні порушення.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Фактичний допуск до роботи іноземця чи осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, незалежно від форми власності, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, від 500 до 1000 нмдг. Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 нмдг (ч. 3 ст. 41 КУпАП).
Відповідальність за порушення у сфері оплати праці
Порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, як і раніше, кваліфікується як правопорушення, що тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу на винних посадових осіб. Розмір штрафу залишився незмінним — від 30 до 100 нмдг (ч. 1 ст. 41 КУпАП).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Повторне протягом року вчинення вказаного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, незалежно від форми власності, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від 100 до 300 нмдг (ч. 2 ст. 41 КУпАП).
Водночас з початком 2015 року запроваджуються штрафні санкції і для роботодавців. Так, за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі роботодавцеві доведеться сплатити штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — штраф у 10-кратному розмірі мінімальної зарплати (ч. 2 ст. 265 КЗпП).
відповідальність за інші порушення у сфері праці
Згідно з диспозицією статті 265 КЗпП визначаються конкретні протиправні діяння роботодавців, що тягнуть за собою штрафні санкції (абзац другий-четвертий ч. 2 ст. 265 КЗпП: допуск до роботи без укладення трудового договору, допуск до роботи іноземця без дозволу на застосування його праці, виплата зарплати без нарахування і сплати ЄСВ, порушення у сфері оплати праці тощо). Порушення інших вимог трудового законодавства, крім тих, що прямо зазначені у частині 2 статті 265 КЗпП, тягне за собою штраф на юридичну (фізичну) особу — роботодавця у розмірі мінімальної заробітної плати. При цьому винні посадові особи також можуть бути притягнені до відповідальності згідно з КУпАП.
Кримінальна відповідальність за порушення у сфері праці
Грубі порушення у сфері праці тягнуть за собою кримінальну відповідальність, яку також суттєво посилено Законом № 77 (див. Табл. 3).
Так, згідно з новою редакцією статті 172 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом від 2000 до 3000 нмдг (раніше — до 50 нмдг), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років.
Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, караються штрафом від 3000 до 5000 нмдг (раніше — від 50 до 100 нмдг), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців.
Застосування штрафних санкцій за порушення у сфері праці
Повноваження у сфері державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства визначаємо згідно зі статтею 259 КЗпП.
Так, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами — підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 таким органом є Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України), що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства:
- про працю, зайнятість населення;
- про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (зареєстровано в Мін’юсті 30.07.2012 за № 1291/21603; далі — Порядок № 390).
ВРІЗ 2
Згідно з пунктом 7 Наказу № 390 за результатами перевірки, що її здійснюють посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
накладання штрафу на юридичну чи фізичну особу
Штрафи, накладення яких передбачено частиною 2 статті 265 КЗпП, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Вказані штрафи накладаються Держпраці України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 265 КЗпП). Наразі проект відповідного порядку перебуває у стадії розроблення.
Водночас звертаємо увагу, що штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП, можуть бути накладені Держпраці України без здійснення заходу державного нагляду (контролю) — безпосередньо на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ч. 7 ст. 265 КЗпП).
притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення у сфері праці
Згідно зі статтею 255 КУпАП органи Держпраці мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1–4 статті 41, статтями 41–1, 41–2, 41–3, 188-1 КУпАП.
Відповідно до статті 230-1 КУпАП органи Держпраці розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Держпраці або створенням перешкод для їх діяльності (ст. 188-6 КУпАП).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Від імені органів Держпраці розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи Держпраці та її територіальних органів, які мають статус державного інспектора з праці.
У протоколі про адміністративне правопорушення, що складається у присутності порушника та за встановленою формою, зазначаються: дата й місце його складання, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника (прізвище, ім’я, по батькові; громадянство; рік та місце народження; місце проживання; місце роботи, посада; документ, що посвідчує особу, номер ідентифікаційного коду); місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, ім’я та по батькові, адреси свідків (за їх наявності); пояснення порушника та інші відомості, необхідні для розгляду справи.
Посадовій особі пропонується надати пояснення по суті скоєного правопорушення.
Посадова особа, яка вчинила правопорушення, у присутності інспектора ознайомлюється із складеним протоколом. Їй роз’яснюють права особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, про що посадова особа розписується у протоколі.
Протокол підписують особа, яка його склала (інспектор), і особа, яка вчинила адміністративне правопорушення; за наявності свідків протокол може бути підписано й цими особами.
У разі розгляду адміністративної справи інспектором одноосібно складання протоколу і винесення постанови за ним проводяться одночасно в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно з вимогами КУпАП.
ВРІЗ 3
Відповідно до статей 276, 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення у 15-денний строк з дня одержання посадовою особою Держпраці, правомочною розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
При розгляді адміністративної справи посадова особа Держпраці має керуватись статтями 279, 280 КУпАП.
За справою про адміністративне правопорушення посадова особа Держпраці чи її територіального органу може винести одну з таких постанов:
- про накладення адміністративного стягнення;
- про закриття справи.
Постанова підписується посадовою особою інспекції, яка її винесла, і оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Копія постанови вручається під підпис або висилається (про це робиться відмітка у справі) посадовій особі протягом трьох днів для сплати штрафу (оригінал залишається в інспектора, який прийняв рішення за справою).
Постанову може оскаржити особа, щодо якої її винесено, — у керівництві Держпраці або в суді, рішення якого є остаточним. Скаргу на постанову про накладення штрафу може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови (відповідно до ст. 287, 288 КУпАП).
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Постанова про накладення штрафу є обов’язковою для виконання особою, до якої її винесено, і підлягає виконанню з моменту її винесення. При оскарженні або опротестуванні постанови вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15-ти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження або опротестування — не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України (ст. 307 КУпАП).
Примусове виконання постанови про стягнення штрафу регламентується статтею 308 КУпАП. Так, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
ПОДВЕРСТКА
За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів передбачено відповідальність для посадових і юридичних осіб
Для підприємств, установ, організацій (далі — підприємство), у т. ч. підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII; далі — Закон № 875).
Підприємства, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, фізичних осіб, у яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (ч. 1 ст. 20 Закону № 875).
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплата адміністративно-господарських санкцій і пені провадиться відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, фізичних осіб після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ч. 5 Закону № 875).
Як правило, розмір штрафних санкцій за невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів є відчутним для будь-якого підприємства. При цьому, окрім штрафних санкцій на роботодавця, що сплачуються з прибутку, передбачено й персональну відповідальність посадових осіб.
Так, невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів — тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Штрафи, передбачені статтею 188-1 КУпАП, накладаються судами на підставі протоколів, складених посадовими особами Держпраці України та її територіальних органів (згідно з ст. 221 КУпАП).
ВРЕЗ 1
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Порушення у сфері праці
тягнуть за собою як персональну адміністративну відповідальність винних посадових осіб, так і відповідальність юридичної особи — роботодавця, що передбачає накладення штрафу на підприємство, установу, організацію, фізичну особу — підприємця
ВРІЗ 2
ІЗ ДОКУМЕНТА!
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль
за додержанням законодавства про працю на підприємствах, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об’єднання
(ч. 2, 3 ст. 259 КЗпП)
ВРІЗ 3
ІЗ ДОКУМЕНТА!
Сплата штрафу
Не звільняє від усунення порушень законодавства про працю
(ч. 7 ст. 265 КЗпП)
Таблиця 1
Відповідальність посадових осіб підприємств (фізичних осіб,
які використовують найману працю) за адміністративні правопорушення у сфері праці
| Діяння, що кваліфікується як правопорушення | Розмір штрафу, нмдг | Грошовий вираз штрафу, грн. |
|---|---|---|
| Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі (ч. 1 ст. 41 КУпАП) | від 30 до 100 | від 510 до 1700 |
| Порушення терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами — підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи — підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані (ч. 1 ст. 41 КУпАП) | ||
| Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення (ч. 1 ст. 41 КУпАП) | ||
| Інші, окрім безпосередньо визначених статтею 41 КУпАП, порушення вимог законодавства про працю | ||
| Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда | від 100 до 300 | від 1700 до 5100 |
| Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (ч. 3 ст. 41 КУпАП) | від 500 до 1000 | від 8500 до 17 000 |
| Допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства (ч. 3 ст. 41 КУпАП) | ||
| Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 4 ст. 41 КУпАП) | від 1000 до 2000 | від 17 000 до 34 000 |
| Порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві (ч. 6 ст. 41 КУпАП)* | від 20 до 50 | від 340 до 850 |
| Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, крім порушення, передбаченого частиною 6 статті 41 КУпАП (ч. 5 ст. 41 КУпАП)** | від 20 до 40 | від 340 до 680 |
| Ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 41-1 КУпАП) | від 3 до 10 | від 51 до 170 |
| Порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів (ст. 41-2 КУпАП) | від 50 до 100 | від 850 до 1700 |
| Ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КУпАП) | від 1 до 5 | від 17 до 85 |
| Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи (ч. 1 ст. 188-1 КУпАП) | від 5 до 8 | від 85 до 136 |
| Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч. 2 ст. 188-1 КУпАП) | від 10 до 20 | від 170 до 340 |
| Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу (ст. 188-6 КУпАП) | від 50 до 100 | від 850 до 1700 |
* Штраф може бути накладений не лише на посадових осіб підприємств незалежно від форми власності, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, а й на фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, але використовують найману працю.
** Штрафні санкції передбачено й для працівників, які скоїли порушення, — у розмірі від 4 до 10 нмдг.
Таблиця 2
Штрафні санкції за порушення у сфері праці для юридичних осіб та фізичних осіб, що використовують найману працю, відповідно до статті 265 Кодексу законів
про працю України
| Порушення | Розмір штрафу | Грошовий вираз штрафу, | |
| з 01.01.2015 | з 01.12.2015 | ||
| Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків (абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП) | у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (далі — МЗП), за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення | 36 540 | 41 340 |
| Порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі (абзац третій ч. 2 ст. 265 КЗпП) | у трикратному розмірі МЗП | 3654 | 4134 |
| Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (абзац четвертий ч. 2 ст. 265 КЗпП) | у 10-кратному розмірі МЗП за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення | 12 180 | 13 780 |
| Порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим-четвертим частини 2 статті 265 КЗпП | в однократному розмірі МЗП | 1218 | 1378 |
Таблиця 3
Кримінальна відповідальність за порушення у сфері праці
| Діяння, що тягне за собою кримінальну відповідальність | Стаття Кримінального кодексу України | Відповідальність |
| Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю | частина перша статті 172 | штраф від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років |
| Ті самі дії, зазначені у частині першій статті 172 ККУ, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда | частина друга статті 172 | штраф від 3000 до 5000 нмдг або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців |
| Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою | частина перша статті 173 | штраф до 50 нмдг або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років |
| Ті самі дії, передбачені частиною першою статті 173 ККУ, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України | частина друга статті 173 | штраф від 50 до 100 нмдг або обмеження волі на строк до трьох років |
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
