Одразу наголосимо: відшукати спеціальні норми законодавства щодо регулювання правовідносин із збереження речей покупців на поличках торговельного підприємства не вдалося. Тому варто керуватися загальними нормами права щодо договору зберігання, а також частиною 1 статті 6 Цивільного кодексу України (ЦК). Адже згідно з цією нормою сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Хоча задля справедливості слід зазначити, що відповідно до пункту 31 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 № 833 (далі — Порядок), заклад ресторанного господарства зобов’язаний забезпечити зберігання речей споживача в гардеробі (за його наявності). До того ж відповідальність за збереження речей споживача в гардеробі несе заклад згідно із законодавством. Тож зберігання речей споживача у закладах торговельної діяльності, по-перше, передбачено цим Порядком, а по-друге, воно є обов’язковим лише для таких торговельних підприємств, як заклад ресторанного господарства. Та й то лише за умови наявності гардеробу.
Важливо!!! Зберігання речей споживача є обов’язковим лише для закладів ресторанного господарства
Отже, для інших торговельних підприємств зберігання речей споживачів у гардеробі є правомірним, але аж ніяк не обов’язковим.
Відповідно до статті 936 ЦК за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частина 3 статті 937 ЦК передбачає стосовно форми договору зберігання, що прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, який посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
А стаття 973 ЦК урегульовує відносини із зберігання речей у гардеробі організації. Якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату або безоплатно, зобов’язаний ужити всіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.
Згідно з частиною 3 статті 936 ЦК договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги. При цьому підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Суб’єкт господарювання також не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі ж необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою (ст. 633 ЦК).
Отже, надання послуг із зберігання речей покупців на поличках при вході до торгівельного підприємства є правомірним. І до цих правовідносин слід застосовувати норми законодавства щодо зберігання речей у гардеробі організації. Оскільки навіть якщо сумнівним видається регулювання цих правовідносин саме наведеними нормами, то застосування цих норм як аналогії закону під сумнів поставити важко. Відповідно до статті 8 ЦК, якщо цивільні відносини не врегульовані цим ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Тим більше, що слово «гардероб» за своїм походженням із латинської мови означає дослівно «наглядати за речами».
Для оформлення правовідносин зберігання речей у гардеробі (на поличках) при вході до торговельного залу підприємства торгівлі, рекомендуємо скласти відповідні Правила зберігання речей споживача (далі — Правила) та розмістити їх у куточку споживача на видному місці. У Правилах і потрібно зазначити, що при передачі речей на зберігання споживач отримує номерний жетон, повернувши який, споживач отримає назад свої речі. У Правилах варто також прописати, що у випадку втрати номерного жетона споживач зобов’язаний компенсувати його вартість підприємству торгівлі у розмірі, наприклад, 20 грн.
Крім цього, обов’язок споживача компенсувати вартість жетона не завадить забезпечити таким способом забезпечення зобов’язання, як притримання. Відповідно до статті 594 ЦК кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання. Згідно з частиною 2 цієї ж статті 594 ЦК притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, підприємство торгівлі, яке прийняло речі споживача на зберігання та видало йому номерний жетон, може притримати речі такого споживача у разі, якщо споживач втратив жетон. Але тільки до сплати споживачем вартості жетона у розмірі 20 грн.
З огляду на викладене, торговельне підприємство має право приймати на зберігання пакети та сумки відвідувачів-покупців магазину на поличках при вході до торгової зали, видавати в обмін на речі покупцям номерні жетони, стягувати у разі втрати жетона відвідувачами з них штраф у розмірі 20 грн.
Порядок зберігання речей відвідувачів на цих поличках має бути врегульований відповідними Правилами, розміщеними в куточку споживача та розробленими з посиланням на наведені норми законодавства зі зберігання речей у гардеробі організації. Відповідальність же за збереження речей покупців перед ними у разі їх втрати нестиме таке підприємство торгівлі.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
