бухгалтер-експерт, кандидат економічних наук, м. Чернігів
Публічний, але не всім відомий. У статті розповімо, що є публічним договором, у якій формі його укладати, коли він обов’язковий. Дізнайтеся, навіщо він продавцю та споживачу, та як від нього відмовитися у разі потреби. Зразок публічного договору значно спростить для вас процедуру його укладання
Питання публічного договору регулює стаття 633 Цивільного кодексу України (далі – ЦК). За нею публічний договір – це коли одна сторона (підприємець) бере на себе обов’язок продавати певні товари, виконувати роботи або надавати послуги усім і кожному, хто до нього звертається (ч. 1 ст. 633 ЦК).
Публічні договори в Цивільному кодексі інколи називають публічною офертою (ст. 641 ЦК). У більшості випадків це правильно, так як публічний договір за своєю суттю є пропозицією підприємця (офертою), а споживач може її прийняти або й не прийняти. Не прийняти – значить, не користуватися послугами й не купувати товари даного продавця взагалі. Однак буває й таке, що просто іншого продавця немає – це ситуація монопольного становища. Наприклад, таке явище поширене у сфері комунальних послуг. У такому разі публічний договір перетворюється більше на декларацію прав споживача та обов’язків продавця.
Увага:роздрібний продаж товарів, масові роботи, послуги, транспортні перевезення, комунальні послуги, інформаційні послуги та Інтернет-торгівля – все це сфери дії публічних договорів (оферт).
Реклама продукції – це теж пропозиція укласти договір (оферта) (ч. 2 ст. 641 ЦК).
Доповнення рахунку 30 «Готівка» у Плані рахунків бухобліку. Два нові субрахунки бухобліку для операцій з РРО, розрахунків за кредитами та доходів від реалізації. Поради експерта та приклад бухпроведення з обліку готівки, яку отримуєте із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій
інформаційні послуги, наприклад доступ до певних інформаційних систем. Найчастіше це законодавство, аналітичні статті, консультації, новини, розрахунки, бази даних, курси, семінари (вебінари), різного роду навчальні матеріали тощо;
транспортні перевезення (в першу чергу, пасажирські);
послуги зв’язку (мобільний, телефонний, пошта);
медичне обслуговування;
готельне обслуговування, інші послуг з поселення та надання споживання;
послуги банківського обслуговування, інші фінансово-посередницькі послуги, наприклад страхові;
комунальні послуги, наприклад послуги водоканалу.
Також публічний договір може обов’язково вимагатися законодавством за умов монопольного становища продавця на ринку.
Умови публічного договору
Таким чином, публічні договори пов’язані з наданням масових послуг, коли діють 3 ключових їхні принципи:
умови однакові для всіх (ч. 2 ст. 633 ЦК);
немає переваги окремому споживачу (ч. 3 ст. 633 ЦК);
немає відмови будь-якому споживачу, якщо є можливість надати товар, роботу, послугу (ч. 4 ст. 633 ЦК).
Виходить, що публічні договори в одній сфері з роздрібною торгівлею та Законом «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі – Закон № 1023). У цьому законі напряму поняття публічного договору не згадується, але встановлюється загальні права споживачів. Щодо електронної комерції то встановлена навіть окрема відповідальність за відсутність інформації, яка достовірна, своєчасна та необхідна споживачу щодо продукції та самого продавця (пп. «7» ст. 23 Закону № 1023). Таку інформацію якраз і може містити публічний договір.
Українські суб’єкти господарювання розширюють ринки збуту й активно продають свої товари на закордонних маркетплейсах. Експерти пояснили як правильно задокументувати, облікувати й оподаткувати продаж товарів
захистити права споживача та за декларувати обов’язки продавця. Також публічний договір – це інструмент донесення інформації до споживача про те, ким є продавець, його товар, умови доставки та оплати;
встановити межі відповідальності самого підприємця, який надає послуги, продає товар. Якщо цього не зробити, то будуть діяти загальні норми законодавства, наприклад загальні правила торгівлі, які визначені зокрема й Законом № 1023. Це означає, що продавець товарів, робіт, послуг несе максимальну відповідальність, що додає судових ризиків. Наприклад, споживач може подати позов до суду за розміщення застарілої інформації, якою він скористався й зазнав збитків, неможливість доступу до сайту через технічний збій тощо.
Публічні договори: форма
Законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо форми публічного договору. Він може бути письмовим, усним і навіть електронним (розділ ІІІ Закону «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, далі – Закон № 675). З назви договору очевидним є те, що він має бути розміщений так, щоб споживач міг з ним ознайомитись. Наприклад, це може бути:
реклама через засоби масової інформації, інтернет;
правила торгівлі даним магазином, які розміщені на видному місці;
через комерційне повідомлення, пропозицію (оферту) у мережі Інтернет щодо електронної комерції;
на самому веб-сайті Інтернет-магазину, інформаційної системи тощо;
у вигляді спливаючого повідомлення, коли користувачу може пропонуватися поставити позначку, що він ознайомлений з умовами придбання товару/надання послуги перед її придбанням. Сам же текст публічної оферти розміщений на сайті.
Умовами самого публічного договору може бути передбачено, що якщо покупець оплатив товар/послугу, то він автоматично ознайомлений з публічним договором. Однак необхідною умовою тоді є його доступність у вільному доступі, наприклад на тому ж сайті.
Увага:назва «публічний договір»/«публічна оферта» не обов’язкова. Будь-яка інформація, яка є за своєю суттю пропозицією продавця щодо товарів, робіт, послуг та умов їхнього отримання і є публічним договором. Може бути назва «Угода користувача», «Умови користування сервісом» тощо.
У практиці Інтернет-магазинів використовуються, як правило, два варіанти:
розміщення такого документа на інтернет-сторінці магазину (публічний договір);
окреме розміщення інформації, яка стосується договору, наприклад даних про особу, яка продає (назву магазину, розташування, юридичну адресу), вартість товару, опис товару, умови доставки, умови повернення (як окремі розділи веб-сайту магазину). У такому разі слова «публічний договір» не вживаються, але за своєю суттю розміщена інформація і є публічним договором. За даного варіанту самого документа з назвою «публічний договір» може й не існувати.
Якщо продаж товарів, робіт, послуг відбувається на ринку, то очевидно, що публічний договір є усним.
Який варіант публічного договору краще обрати? Все залежить від бачення самого підприємця або навіть його обережності. Вважаємо, що створення окремого документа – це спосіб прописати відповідальність та чітко визначити всі правила торгівлі, використання даного сервісу. Це більш надійний, менш ризиковий варіант.
Публічні договори: на що слід звернути увагу, коли складаєте
При складанні публічної оферти зверніть увагу на:
межі власної відповідальності як продавця. Краще перерахувати ті ситуації, які можуть становити певний ризик, і які не є під впливом продавця. Наприклад, той же технічний збій веб-сайту, програмного забезпечення, певна застарілість/недостовірність розміщеної інформації (помилка) тощо;
передбачити положення, що при втраті чинності одного з пунктів оферти інші пункти залишаються чинними, тобто Договір діє без урахування такого пункту, що втратив чинність;
предмет регулювання договору, умови надання послуг/продажу товарів;
відповідальність сторін;
положення про те, що адміністрація сайту/магазину не зобов’язана повідомляти користувача про зміни положень публічного договору, а момент повідомлення співпадає з моментом публікації такого оновленого публічного договору на сайті.
Публічний договір: приєднання
Приєднання до умов договору споживачем здійснюється через згоду покупця придбати товар, роботу, послугу. Факт оплати покупцем (або замовлення) товару, роботи, послуги і є посвідчує його згоду й приєднання до умов публічного договору. Оплачуючи проїзд в громадському транспорті покупець приєднується до публічного договору перевізника, натискаючи кнопку «Придбати» чи подібну в Інтернет-магазині покупець приєднується до публічного договору Інтернет-магазину (ч. 6 і ч. 8 ст. 11 Закону № 675) і т.д.
У сфері комунальних послуг, які надаються монополістами, вважається, що договір між споживачем та виконавцем послуг, наприклад міським водоканалом, фактично діє за замовчанням, якщо споживач офіційно не відмовився від таких послуг. Споживач при цьому може й не мати паперового примірника договору – його, як правило, розміщують на сайті або в приміщенні для прийому споживачів таким комунальним підприємством.
Публічний договір може й визначити більш формалізований спосіб приєднання до його умов – укладання Договору приєднання.
Відмова від публічного договору
Відмовитися від публічного договору можна. Для цього просто слід не користуватися пропонованими послугами, не придбавати товари й роботи, які пропоную продавець. Якоїсь особливої форми відмови законодавство не містить.
У постачальників монополістів, наприклад комунальних послуг, для відмови вимагається від споживача написати офіційну заяву у письмовій формі.
