Публічний договір: поняття, умови

UA RU
Стаття в подарунок від журналу «Головбух»
Автор
бухгалтер-експерт, кандидат економічних наук, м. Чернігів
Публічний, але не всім відомий. У консультації розповімо, що є публічним договором, у якій формі він укладається та коли обов’язковий. Дізнаєтеся, навіщо він продавцю та споживачу та як від нього відмовитися у разі потреби. Зразок публічного договору спростить підготовку до його укладання

Що таке публічний договір

Питання публічного договору регулює стаття 633 Цивільного кодексу України (даліЦК). За нею публічний договір — це коли одна сторона (підприємець) бере на себе обов’язок продавати певні товари, виконувати роботи або надавати послуги усім і кожному, хто до нього звертається (ч. 1 ст. 633 ЦК).

Публічні договори в Цивільному кодексі інколи називають публічною офертою (ст. 641 ЦК). У більшості випадків це правильно, так як публічний договір за своєю суттю є пропозицією підприємця (офертою), а споживач може її прийняти або й не прийняти. Не прийняти — значить, не користуватися послугами й не купувати товари даного продавця взагалі. Однак буває й таке, що іншого продавця взагалі немає — це ситуація монопольного становища. Наприклад, таке явище поширене у сфері комунальних послуг. У такому разі публічний договір перетворюється більше на декларацію прав споживача та обов’язків продавця.

Увага: роздрібний продаж товарів, масові роботи, послуги, транспортні перевезення, комунальні послуги, інформаційні послуги та Інтернет-торгівля — все це сфери дії публічних договорів (оферт).

Реклама продукції — це теж пропозиція укласти договір (оферта) (ч. 2 ст. 641 ЦК).

Сфери застосування публічного договору

Найбільш поширеними сферами, в яких має укладатися публічний договір, є такі:

  • роздрібна торгівля;
  • електронна комерція, наприклад торгівля через інтернет-магазини;
  • інформаційні послуги, наприклад доступ до певних інформаційних систем. Найчастіше це законодавство, аналітичні статті, консультації, новини, розрахунки, бази даних, курси, семінари (вебінари), різного роду навчальні матеріали тощо;
  • транспортні перевезення (в першу чергу, пасажирські);
  • послуги зв’язку (мобільний, телефонний, пошта);
  • медичне обслуговування;
  • готельне обслуговування, інші послуг з поселення та надання споживання;
  • послуги банківського обслуговування, інші фінансово-посередницькі послуги, наприклад страхові;
  • комунальні послуги, наприклад послуги водоканалу.

Також публічний договір про надання послуг може обов’язково вимагатися законодавством за умов монопольного становища продавця на ринку.

Умови публічного договору

Таким чином, публічні договори в цивільному праві пов’язані з наданням масових послуг, коли діють три ключових їхні принципи:

  • умови однакові для всіх (ч. 2 ст. 633 ЦК);
  • немає переваги окремому споживачу (ч. 3 ст. 633 ЦК);
  • немає відмови будь-якому споживачу, якщо є можливість надати товар, роботу, послугу (ч. 4 ст. 633 ЦК).

Виходить, що публічні договори в одній сфері з роздрібною торгівлею та Законом «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (даліЗакон № 1023). У цьому законі напряму поняття публічного договору не згадується, але встановлюється загальні права споживачів. Щодо електронної комерції то встановлена навіть окрема відповідальність за відсутність інформації, яка достовірна, своєчасна та необхідна споживачу щодо продукції та самого продавця (пп. «7» ст. 23 Закону № 1023). Таку інформацію якраз і може містити публічний договір (Закон № 1023).

Публічний договір: завдання

Завданнями публічного договору є:

  • захистити права споживача та за декларувати обов’язки продавця. Також публічний договір — це інструмент донесення інформації до споживача про те, ким є продавець, його товар, умови доставки та оплати;
  • встановити межі відповідальності самого підприємця, який надає послуги, продає товар. Якщо цього не зробити, то будуть діяти загальні норми законодавства, наприклад загальні правила торгівлі, які визначені зокрема й Законом № 1023. Це означає, що продавець товарів, робіт, послуг несе максимальну відповідальність, що додає судових ризиків. Наприклад, споживач може подати позов до суду за розміщення застарілої інформації, якою він скористався й зазнав збитків, неможливість доступу до сайту через технічний збій тощо.

Форма публічного договору

Законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо форми публічного договору. Він може бути письмовим, усним і навіть електронним (розділ ІІІ Закону «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, даліЗакон № 675). З назви договору очевидним є те, що він має бути розміщений так, щоб споживач міг з ним ознайомитись. Наприклад, це може бути:

  • реклама через засоби масової інформації, інтернет;
  • правила торгівлі даним магазином, які розміщені на видному місці;
  • через комерційне повідомлення, пропозицію (оферту) у мережі Інтернет щодо електронної комерції;
  • на самому веб-сайті Інтернет-магазину, інформаційної системи тощо;
  • у вигляді спливаючого повідомлення, коли користувачу може пропонуватися поставити позначку, що він ознайомлений з умовами придбання товару/надання послуги перед її придбанням. Сам же текст публічної оферти розміщений на сайті.

Умовами самого публічного договору може бути передбачено, що якщо покупець оплатив товар/послугу, то він автоматично ознайомлений з публічним договором. Однак необхідною умовою тоді є його доступність у вільному доступі, наприклад на тому ж сайті.

Увага: назва «публічний договір»/«публічна оферта» не обов’язкова. Публічним є договір, що містить будь-яку інформацію, яка є за своєю суттю пропозицією продавця щодо товарів, робіт, послуг та умов їхнього отримання. Може бути назва «Угода користувача», «Умови користування сервісом» тощо.

У практиці Інтернет-магазинів використовуються, як правило, два варіанти:

  • розміщення такого документа на інтернет-сторінці магазину (публічний договір);
  • окреме розміщення інформації, яка стосується договору, наприклад даних про особу, яка продає (назву магазину, розташування, юридичну адресу), вартість товару, опис товару, умови доставки, умови повернення (як окремі розділи веб-сайту магазину). У такому разі слова «публічний договір» не вживаються, але за своєю суттю розміщена інформація і є публічним договором. За даного варіанту самого документа з назвою «публічний договір» може й не існувати.

Якщо продаж товарів, робіт, послуг відбувається на ринку, то очевидно, що публічний договір є усним.

Який варіант публічного договору краще обрати? Все залежить від бачення самого підприємця або навіть його обережності. Вважаємо, що створення окремого документа — це спосіб прописати відповідальність та чітко визначити всі правила торгівлі, використання даного сервісу. Це більш надійний та менш ризиковий варіант.

Публічні договори: на що слід звернути увагу, коли складаєте

При складанні публічної оферти слід звернути увагу на:

  • межі власної відповідальності як продавця. Краще перерахувати ті ситуації, які можуть становити певний ризик, і які не є під впливом продавця. Наприклад, той же технічний збій веб-сайту, програмного забезпечення, певна застарілість/недостовірність розміщеної інформації (помилка) тощо;
  • передбачити положення, що при втраті чинності одного з пунктів оферти інші пункти залишаються чинними, тобто Договір діє без урахування такого пункту, що втратив чинність;
  • предмет регулювання договору, умови надання послуг/продажу товарів;
  • відповідальність сторін;
  • положення про те, що адміністрація сайту/магазину не зобов’язана повідомляти користувача про зміни положень публічного договору, а момент повідомлення співпадає з моментом публікації такого оновленого публічного договору на сайті.

Зразок публічного договору

Публічний договір ПРИКЛАД

СКАЧАТИ ЗРАЗОК

Публічний договір: приєднання

Приєднання до умов публічного договору споживачем здійснюється через згоду покупця придбати товар, роботу, послугу. Факт оплати покупцем (або замовлення) товару, роботи, послуги і посвідчує його згоду й приєднання до умов публічного договору. Оплачуючи проїзд в громадському транспорті покупець приєднується до публічного договору перевізника, натискаючи кнопку «Придбати» чи подібну в Інтернет-магазині покупець приєднується до публічного договору Інтернет-магазину (ч. 6 і ч. 8 ст. 11 Закону № 675) і т.д.

У сфері комунальних послуг, які надаються монополістами, вважається, що договір між споживачем та виконавцем послуг, наприклад міським водоканалом, фактично діє за замовчанням, якщо споживач офіційно не відмовився від таких послуг. Споживач при цьому може й не мати паперового примірника договору — його, як правило, розміщують на сайті або в приміщенні для прийому споживачів таким комунальним підприємством.

Публічний договір може й визначити більш формалізований спосіб приєднання до його умов — укладання Договору приєднання.

Відмова від публічного договору

Відмовитися від публічного договору можна. Для цього достатньо не користуватися пропонованими послугами, не придбавати товари й роботи, які пропоную продавець. Якоїсь особливої форми відмови законодавство не містить.

У постачальників монополістів, наприклад комунальних послуг, для відмови вимагається від споживача написати офіційну заяву у письмовій формі.



зміст


Статичний блок для статей

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді