Для надання відповіді на це запитання проаналізуємо відповідні норми Податкового кодексу України (ПК), які регулюють умови та порядок заліку переплат.
Переплатою в розумінні ПК вважаються надміру сплачені грошові зобов’язання. Визначення цього поняття містить підпункт 14.1.115 ПК.
Надміру сплачені грошові зобов’язання — суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Вебінари для бухгалтерів 2025/2026
Умови повернення переплати
Умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено статтею 43 ПК.
Згідно з пунктом 43.3 ПК обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
У заяві на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платник зазначає напрям перерахування коштів (п. 43.4 ПК):
- на поточний рахунок платника податків в установі банку;
- на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
- повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Подібну вимогу містить і пункт 102.5 ПК. Згідно з цією нормою з
Тобто платник податків може скористатися правом зарахування переплати в рахунок погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів на підставі поданої ним до контролюючого органу заяви. Скористатися цією переплатою можна протягом 1095 днів від дня її виникнення. Однак, з якої саме дати починається відлік виникнення переплати, ПК роз’яснень не надає.
Коли починається відлік виникнення переплати
Враховуючи, що переплатою згідно з підпунктом 14.1.115 ПК вважається позитивна різниця між сумою коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету, та нарахованою сумою грошових зобов’язань, відлік виникнення переплати має починатися з граничного строку сплати податкових зобов’язань з відповідного податку згідно з поданою декларацією.
ВРІЗ 1
ПК містить й інші норми, які не висувають вимоги дотримання 1095 днів.
Зокрема, стаття 17 ПК, яка встановлює права платника податків, дозволяє як повертати надміру сплачені податки та збори, так і проводити їх залік (пп. 17.1.10 ПК).
А згідно з пунктом 87.1 ПК сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок:
- надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
- помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Як бачимо, зазначені норми не обмежують платника податків строком у 1095 днів.
Бухгалтер без знань — як калькулятор без батарейки. Вища школа Головбуха підзаряджає: освіта онлайн у зручний час і будь-де ⚡
Коли податківці можуть списати переплату
Варто звернути увагу також на вимогу пункту 11 розділу IV Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом МДЗ від 05.12.2013 № 765.
Згідно з цією нормою територіальний орган Міндоходів може списати помилково та/або надміру сплачені суми податків, зборів лише за дотримання двох умов:
1) у разі якщо помилково та/або надміру сплачені суми податків або зборів обліковуються в інтегрованій картці платника більше 1095 днів без руху. Причому термін «без руху» означає відсутність зменшення та нарахування зобов’язань або нарахування, які мають нульове значення, та відсутність сплати;
2) за відсутності заяви платника про повернення таких коштів.
Зазначене ще раз підтверджує, що датою виникнення переплати є дата, коли востаннє відбулося зарахування податкових зобов’язань звітного періоду наявною переплатою, або в інтегровану картку платника внесено запис щодо зменшення чи відсутності нарахування податку згідно з поданою декларацією.
Знову зміни у законах? А щоб їх! І як тепер працювати? Як добре, що персональні консультанти системи «Експертус Головбух» і з робочими ситуаціями допоможуть розібратися, і заспокоять. Хутчіш тисніть на посилання і заручіться надійною підтримкою експертів 👇
Аргументи суду на користь платника
Судова практика з подібних питань теж на користь платника.
Для прикладу наведемо постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі № 822/3228/13-а, якою на користь платника прийнято рішення щодо заліку переплати з податку на прибуток в рахунок сплати майбутніх зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Податківці можуть не зараховувати всю суму переплати одразу, а в міру виникнення податкових зобов’язань. У зазначеній постанові суд визнав, що у податкового органу, який виступав відповідачем у справі, «відсутній обов’язок щодо здійснення такого зарахування наперед». Тож не виключено, що зарахування може проводитись не на всю суму переплати одразу, а поступово, у міру виникнення податкових зобов’язань (на підставі заяви платника!).
Суд дійшов висновку, що ПК не встановлено строк, протягом якого платник податку може скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов’язання з відповідного платежу на суму переплати по іншому платежу. Таке право зберігається за платником податку і у випадку відсутності інших податкових зобов’язань на дату виникнення переплати. У разі виникнення зобов’язань зі сплати інших платежів контролюючий орган зобов’язаний на підставі поданої платником заяви проводити зарахування коштів, які рахуються як переплата з іншого виду податку, в рахунок погашення таких зобов’язань. Здійснення такого зарахування відповідає вимогам пункту 87.1 ПК.
ВРІЗ 2
Суд вважає, що пункт 102.5 ПК, який податківці використовують як підставу для відмови в зарахуванні переплати, регулює винятково порядок повернення надміру сплачених грошових зобов’язань та відшкодування сум ПДВ і не стосується заліку надміру сплачених податкових платежів в рахунок погашення зобов’язань з інших податкових платежів.
Отже, у разі подання платником заяви на проведення заліку переплати з одного податку в рахунок майбутніх платежів з іншого податку відмова податківців у такому зарахуванні є безпідставною.
Водночас повернення переплати на власний поточний рахунок у банку на підставі поданої до податкового органу заяви можливе лише у разі, якщо 1095 днів з дати виникнення переплати ще не минуло.
Пропонуємо розглянути питання можливості зарахування переплати з одного платежу на інший на конкретному прикладі.
Українські підприємства активно залучають іноземні інвестиції, виграють гранти і розвиваються. Хочете бути серед успішних? Підвищуйте кваліфікацію за Міжнародними стандартами фінансової звітності
Приклад. Зарахування переплати із земельного податку в рахунок орендної плати за землю
Згідно з рішенням міськради підприємство сплачувало до бюджету земельний податок з урахуванням коефіцієнта «3». У зв’язку з визнанням такого рішення судом неправомірним у лютому 2012 року підприємство подало уточнюючі декларації. Переплата, що виникла в картці особового рахунку, зараховувалась у рахунок майбутніх нарахувань з цього податку. Останнє зарахування відбулось у квітні 2013 року. Після чого підприємству було надано 100-відсоткову пільгу.
У квітні 2015 року підприємство звернулось до податкового органу із заявою про перенесення залишку переплати в картку особового рахунку з орендної плати за землю. Проте йому було відмовлено, оскільки з дня виникнення переплати минуло 1095 днів.
Оскільки у цьому випадку востаннє нарахування податкових зобов’язань та зарахування їх наявною переплатою відбулось у квітні 2013 року, на дату подання заяви про зарахування переплати в рахунок погашення платежів з орендної плати за землю 1095 днів ще не минуло. Тому дії податківців у цьому випадку неправомірні. Тим більше, як було зазначено, строк 1095 днів узагалі у такому разі не має застосовуватись.
Крім того, враховуючи, що 1095 днів з дати виникнення переплати у цьому випадку ще не минуло, підприємство має право на повернення цих коштів на поточний рахунок у банку.
Відмова податківців у зарахуванні залишку переплати із земельного податку в рахунок майбутніх платежів з орендної плати за землю на підставі поданої підприємством заяви безпідставна. Тож підприємство правильно вчинило, подавши заяву до податкового органу. У такому разі, якщо доведеться відстоювати свою позицію у суді, останній визнає відмову податківців неправомірною.
Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що на зарахування переплати з одного платежу на інший строк позовної давності 1095 днів не впливає. Водночас повернення такої переплати на рахунок платника в банку обмежено цим строком.
У будь-якому разі для вирішення питання щодо зарахування або повернення переплати платник має спочатку подати заяву до податкового органу і лише у разі отримання письмової відмови звертатися до податкового органу вищого рівня або до суду.
ВРІЗ 1
Зверніть увагу
Переплата — це позитивна різниця між сумою коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету, та нарахованою сумою грошових зобов’язань
ВРІЗ 2
Важливо
Підставою для проведення заліку переплати з одного податку в рахунок майбутніх платежів з іншого податку є подана платником заява
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
