Для надання відповіді на це запитання проаналізуємо відповідні норми Податкового кодексу України (ПК), які регулюють умови та порядок заліку переплат.
Переплатою в розумінні ПК вважаються надміру сплачені грошові зобов’язання. Визначення цього поняття містить підпункт 14.1.115 ПК.
Надміру сплачені грошові зобов’язання — суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення переплати
Умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено статтею 43 ПК.
Згідно з пунктом 43.3 ПК обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
У заяві на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платник зазначає напрям перерахування коштів (п. 43.4 ПК):
- на поточний рахунок платника податків в установі банку;
- на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
- повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Подібну вимогу містить і пункт 102.5 ПК. Згідно з цією нормою з
Тобто платник податків може скористатися правом зарахування переплати в рахунок погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів на підставі поданої ним до контролюючого органу заяви. Скористатися цією переплатою можна протягом 1095 днів від дня її виникнення. Однак, з якої саме дати починається відлік виникнення переплати, ПК роз’яснень не надає.
Коли починається відлік виникнення переплати
Враховуючи, що переплатою згідно з підпунктом 14.1.115 ПК вважається позитивна різниця між сумою коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету, та нарахованою сумою грошових зобов’язань, відлік виникнення переплати має починатися з граничного строку сплати податкових зобов’язань з відповідного податку згідно з поданою декларацією.
ВРІЗ 1
ПК містить й інші норми, які не висувають вимоги дотримання 1095 днів.
Зокрема, стаття 17 ПК, яка встановлює права платника податків, дозволяє як повертати надміру сплачені податки та збори, так і проводити їх залік (пп. 17.1.10 ПК).
А згідно з пунктом 87.1 ПК сплата грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок:
- надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
- помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Як бачимо, зазначені норми не обмежують платника податків строком у 1095 днів.
Коли податківці можуть списати переплату
Варто звернути увагу також на вимогу пункту 11 розділу IV Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом МДЗ від 05.12.2013 № 765.
Згідно з цією нормою територіальний орган Міндоходів може списати помилково та/або надміру сплачені суми податків, зборів лише за дотримання двох умов:
1) у разі якщо помилково та/або надміру сплачені суми податків або зборів обліковуються в інтегрованій картці платника більше 1095 днів без руху. Причому термін «без руху» означає відсутність зменшення та нарахування зобов’язань або нарахування, які мають нульове значення, та відсутність сплати;
2) за відсутності заяви платника про повернення таких коштів.
Зазначене ще раз підтверджує, що датою виникнення переплати є дата, коли востаннє відбулося зарахування податкових зобов’язань звітного періоду наявною переплатою, або в інтегровану картку платника внесено запис щодо зменшення чи відсутності нарахування податку згідно з поданою декларацією.
Аргументи суду на користь платника
Судова практика з подібних питань теж на користь платника.
Для прикладу наведемо постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі № 822/3228/13-а, якою на користь платника прийнято рішення щодо заліку переплати з податку на прибуток в рахунок сплати майбутніх зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Податківці можуть не зараховувати всю суму переплати одразу, а в міру виникнення податкових зобов’язань. У зазначеній постанові суд визнав, що у податкового органу, який виступав відповідачем у справі, «відсутній обов’язок щодо здійснення такого зарахування наперед». Тож не виключено, що зарахування може проводитись не на всю суму переплати одразу, а поступово, у міру виникнення податкових зобов’язань (на підставі заяви платника!).
Суд дійшов висновку, що ПК не встановлено строк, протягом якого платник податку може скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов’язання з відповідного платежу на суму переплати по іншому платежу. Таке право зберігається за платником податку і у випадку відсутності інших податкових зобов’язань на дату виникнення переплати. У разі виникнення зобов’язань зі сплати інших платежів контролюючий орган зобов’язаний на підставі поданої платником заяви проводити зарахування коштів, які рахуються як переплата з іншого виду податку, в рахунок погашення таких зобов’язань. Здійснення такого зарахування відповідає вимогам пункту 87.1 ПК.
ВРІЗ 2
Суд вважає, що пункт 102.5 ПК, який податківці використовують як підставу для відмови в зарахуванні переплати, регулює винятково порядок повернення надміру сплачених грошових зобов’язань та відшкодування сум ПДВ і не стосується заліку надміру сплачених податкових платежів в рахунок погашення зобов’язань з інших податкових платежів.
Отже, у разі подання платником заяви на проведення заліку переплати з одного податку в рахунок майбутніх платежів з іншого податку відмова податківців у такому зарахуванні є безпідставною.
Водночас повернення переплати на власний поточний рахунок у банку на підставі поданої до податкового органу заяви можливе лише у разі, якщо 1095 днів з дати виникнення переплати ще не минуло.
Пропонуємо розглянути питання можливості зарахування переплати з одного платежу на інший на конкретному прикладі.
Приклад. Зарахування переплати із земельного податку в рахунок орендної плати за землю
Згідно з рішенням міськради підприємство сплачувало до бюджету земельний податок з урахуванням коефіцієнта «3». У зв’язку з визнанням такого рішення судом неправомірним у лютому 2012 року підприємство подало уточнюючі декларації. Переплата, що виникла в картці особового рахунку, зараховувалась у рахунок майбутніх нарахувань з цього податку. Останнє зарахування відбулось у квітні 2013 року. Після чого підприємству було надано 100-відсоткову пільгу.
У квітні 2015 року підприємство звернулось до податкового органу із заявою про перенесення залишку переплати в картку особового рахунку з орендної плати за землю. Проте йому було відмовлено, оскільки з дня виникнення переплати минуло 1095 днів.
Оскільки у цьому випадку востаннє нарахування податкових зобов’язань та зарахування їх наявною переплатою відбулось у квітні 2013 року, на дату подання заяви про зарахування переплати в рахунок погашення платежів з орендної плати за землю 1095 днів ще не минуло. Тому дії податківців у цьому випадку неправомірні. Тим більше, як було зазначено, строк 1095 днів узагалі у такому разі не має застосовуватись.
Крім того, враховуючи, що 1095 днів з дати виникнення переплати у цьому випадку ще не минуло, підприємство має право на повернення цих коштів на поточний рахунок у банку.
Відмова податківців у зарахуванні залишку переплати із земельного податку в рахунок майбутніх платежів з орендної плати за землю на підставі поданої підприємством заяви безпідставна. Тож підприємство правильно вчинило, подавши заяву до податкового органу. У такому разі, якщо доведеться відстоювати свою позицію у суді, останній визнає відмову податківців неправомірною.
Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що на зарахування переплати з одного платежу на інший строк позовної давності 1095 днів не впливає. Водночас повернення такої переплати на рахунок платника в банку обмежено цим строком.
У будь-якому разі для вирішення питання щодо зарахування або повернення переплати платник має спочатку подати заяву до податкового органу і лише у разі отримання письмової відмови звертатися до податкового органу вищого рівня або до суду.
ВРІЗ 1
Зверніть увагу
Переплата — це позитивна різниця між сумою коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету, та нарахованою сумою грошових зобов’язань
ВРІЗ 2
Важливо
Підставою для проведення заліку переплати з одного податку в рахунок майбутніх платежів з іншого податку є подана платником заява
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
