На сьогодні основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі — Закон № 875). Відповідно до статті 2 Закону № 875 інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності. За такої ситуації держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Підтвердження встановленої інвалідності
Працівник має принести на своє місце роботи копію довідки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про встановлення групи інвалідності.
Наголосимо, що у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривають днем надходження документів хворого на МСЕК. До того ж дату встановлення інвалідності обов’язково зазначають у листку непрацездатності.
Порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються саме на підставі висновку МСЕК та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.
Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання державними органами, підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями.
Трудові відносини з працівником-інвалідом
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 875 не допускаються у відношенні до працівника-інваліда такі дії:
- відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі;
- звільнення за ініціативою адміністрації;
- переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності.
Але є виняток. Керівництво підприємства має право на усі ці дії в ситуації, коли за висновком МСЕК стан здоров’я працівника-інваліда перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, може погіршитися від продовження трудової діяльності чи зміни її характеру та обсягу.
Стаття 18 Закону № 875 установлює й правила забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у т. ч. з умовою про виконання роботи вдома.
Підбір робочого місця здійснюють переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства зобов’язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у відповідному порядку.
ВРІЗ 1
На підприємство покладають обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.
На прохання працівників-інвалідів підприємство має встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Водночас залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається. Такі правила застосування праці інвалідів установлює стаття 172 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
Отже, після присвоєння працівнику групи інвалідності для його подальшої роботи підприємство має керуватися нормами частини третьої статті 17 та статті 18 Закону № 875 та статтею 172 КЗпП.
Інвалідам III групи щорічна відпустка надається тривалістю у 26 календарних днів. До того ж щорічні відпустки за бажанням працівника-інваліда повинні надаватися в зручний для нього час. Це встановлює стаття 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
Також працівник-інвалід має право на відпустку без збереження заробітної плати. Такі відпустки надаються в обов’язковому порядку інвалідам III групи тривалістю до 30 календарних днів щорічно (ст. 25 Закону про відпустки).
Оподаткування оплати праці працівника-інваліда
ЄСВ
Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності для нарахування ЄСВ є завірена копія довідки з акта огляду МСЕК. Завірення копії довідки здійснює безпосередньо підприємство. Такий порядок підтвердження інвалідності працівника для нарахування ЄСВ установлює абзац другий пункту 13 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати ЄСВ, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449 (далі — Інструкція № 449).
Для підприємств, у яких працюють інваліди, ЄСВ встановлюють у розмірі 8,41% суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Інструкції № 449 включають:
- основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;
- суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця;
- допомогу з тимчасової непрацездатності;
- допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.
А от утримання ЄСВ проводять у загальному порядку із заробітної плати за ставкою 3,6%, із суми лікарняних — 2%.
Отже, нарахування ЄСВ за ставкою 8,41% буде відбуватися тільки з дати отримання від працівника копії довідки МСЕК про встановлення інвалідності.
При нарахуванні заробітної плати інвалідам понижуючий коефіцієнт з ЄСВ не застосовують. Це встановлює пункт 9-5 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Для відображення інформації щодо працівників-інвалідів у таблиці 6 звіту з ЄСВ, форму та порядок складання якого затверджено наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435, потрібно застосовувати такі коди застрахованих осіб:
2 — заробітна плата працівника-інваліда;
32 — лікарняні працівника-інваліда;
43 —допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.
ПДФО
Утримання ПДФО із заробітної плати працівника-інваліда проводять за загальними правилами за ставками 15% (20%) залежно від суми доходу працівника. Відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України (ПК) ставка ПДФО становить 15% у разі неперевищення заробітної плати десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Якщо заробітна плата в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовують ставку ПДФО 20%.
Оскільки йдеться про нарахований дохід у вигляді заробітної плати, то базою оподаткування ПДФО є нарахована заробітна плата, зменшена на суму утриманого ЄСВ.
Крім того, якщо розмір заробітної плати дає право на застосування податкової соціальної пільги (ПСП), то базу оподаткування зменшують на розмір ПСП.
Відповідно до підпункту 169.1.3 ПК платники ПДФО, що є інвалідами І чи ІІ групи, у т. ч. з дитинства, можуть скористатися ПСП у розмірі 150%.
ПСП у розмірі 200% надається платникам податку, які є інвалідами I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період та після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.
ВРІЗ 2
Проте на інвалідів ІІІ групи зазначені пільги не поширюються. Для цієї категорії пільговиків може застосовуватися лише стандартний розмір ПСП (100% прожиткового мінімуму для працездатної особи).
військовий збір
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 ПК. Зокрема, до них належить фізособа-резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК.
Отже, нарахована заробітна плата працівника-інваліда має оподатковуватися військовим збором за ставкою 1,5%.
До того ж база оподаткування військовим збором не зменшується на суму утриманого ЄСВ, оскільки ПК не встановлює порядку її визначення.
Розглянемо приклад.
ПРИКЛАД. Відображення в обліку заробітної плати працівника-інваліда в місяці встановлення інвалідності
Морозов В. А. хворів з 01.06.2015 по 14.06.2015. Після хвороби він приніс копію висновку МСЕК щодо вставлення йому ІІІ групи інвалідності з 15.06.2015. Морозов В. А. займає посаду головного інженера. Оклад цього працівника становить 10 000,00 грн. Умови його праці відповідають індивідуальній програмі реабілітації, тому й після встановлення інвалідності він займає посаду головного інженера.
№ з/п | Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | Сума, грн. | |
Д-т | К-т | |||
1 | Нараховано заробітну плату Морозову В. А. з дня встановлення інвалідності (10 000,00 грн. ÷ 20 р.дн. × 11 р.дн.) | 92 | 661 | 5500,00 |
2 | Нараховано ЄСВ на суму заробітної плати (5500,00 × 8,41%) | 92 | 651 | 462,55 |
3 | Утримано із заробітної плати Морозова В. А.: - ЄСВ (5500,00 грн. × 3,6%) - ПДФО ((5500,00 грн. – 198,00 грн.) × 15% - військовий збір (5500,00 грн. × 1,5%) | 661 661 661 | 651 641 642 | 198,00 795,30 82,50 |
4 | Перераховано до бюджету: - ЄСВ - ПДФО - військовий збір | 651 641 642 | 311 311 311 | 660,55 795,30 82,50 |
5 | Виплачено із каси заробітну плату Морозову В. А. | 301 661 | 311 301 | 4424,20 4424,20 |
ВРІЗ 1
Зверніть увагу!
Звіт щодо працевлаштування інвалідів
складається щорічно та до 1 березня подається до Фонду соцзахисту інвалідів
ВРІЗ 2
Зверніть увагу!
До 01.01.2016 ПСП надається
в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"