Якщо строк подання декларації перенесено, то строк сплати також переноситься. Таку однозначну позицію виклав Верховний Суд України (ВСУ) у постанові від 09.06.2015 у справі № 21-18а15.
Майже дослівно правовий висновок ВСУ такий: у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 Податкового кодексу України (ПК), припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем.
Зокрема, як було встановлено судами у цій справі, граничним строком подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року був операційний (банківський) день, що настає за вихідним — 22.10.2012 (понеділок). Через що останній день десятиденного строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання за такою податковою декларацією, на думку суду першої інстанції, з якою погодився і ВСУ, припадав на 01.11.2012. А тому платник податку (позивач), сплачуючи 31.10.2012 суму самостійно визначеного грошового зобов’язання з ПДВ, діяв у межах строків, встановлених пунктом 57.1 ПК. Тож висновок контролюючого органу про порушення платником податків вимог пункту 57.1 ПК та, як наслідок, застосування до нього штрафної санкції визнано неправомірним та необгрунтованим. Відповідно, висновок ВАСУ про порушення платником встановленого пунктом 57.1 ПК строку сплати податкового зобов’язання визнано таким, що не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, і тому підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд. Звісно, ВСУ виходив винятково з норм чинного законодавства.
Відповідно до підпункту 49.18.1 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених ПК, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку згідно з пунктом 49.20 ПК вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
У силу пункту 57.1 ПК платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК для подання податкової декларації, крім випадків, установлених ПК.
ВРІЗ 1
Контролюючий орган, трактуючи норми пунктів 49.18, 49.20 та 57.1 ПК, наголошував на тому, що строк 10-ти календарних днів, наданих для самостійної сплати податкового зобов’язання, потрібно відраховувати не від дня фактичної подачі платником податків податкової декларації з ПДВ (у цьому випадку від 23.10.2012), а від останнього граничного строку для подання податкової декларації (тобто в цьому випадку від 20.10.2012). А, отже, останнім днем сплати податкового зобов’язання, на думку податківців, у цій ситуації є 30.10.2012.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.08.2013, яку підтримав ВАСУ в ухвалі від 23.09.2014, повністю погодився з доводами податківців щодо пропуску платником податків строку для самостійної сплати податкового зобов’язання на 1 календарний день. Водночас суд зауважив, що правила пункту 49.20 ПК не поширюються на обчислення строків сплати податкового зобов’язання. Позаяк законодавцем передбачено можливість перенесення граничного строку подання податкової декларації, але не передбачено можливості перенесення граничного строку для сплати податкового зобов’язання.
У цьому сенсі категоричне заперечення контролюючих органів можливості перенесення строку сплати податків і зборів у зв’язку з перенесенням строків подання податкових декларацій аж ніяк не дивує. Тим паче, що така позиція лишається довгий час незмінною і цілком відповідає роз’ясненням, розміщеним нині у ЗІР, а свого часу — і в ЄБПЗ.
ПІДВЕРСТКА
Але суди зазвичай вельми критично оцінюють таку суб’єктивну позицію, що лише грунтується на будь-яких роз’ясненнях без конкретного її відтворення в чинному законодавстві, допускаючи викладення правових норм та вимог лише в нормативно-правових актах, належно прийнятих, затверджених та зареєстрованих.
Зокрема, як зауважив ВСУ, пункт 57.1 ПК не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.1 ПК щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття: «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом». Натомість пункт 49.20 ПК чітко визначає: якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Крім того, ВСУ звернув увагу на те, що у зазначеному пункті статті 49 ПК немає терміна «переноситься», а вжито термін «вважається», що унеможливлює будь-які двозначні тлумачення. На захист платника податків ВСУ навіть навів положення пункту 56.21 ПК. За цим пунктом у разі, коли норма ПК чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! ВСУ вважає, що перебіг строку, встановленого для самостійної сплати суми податкового зобов’язання, починається з наступного дня, що настає за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації та, відповідно, закінчується на 10-й день, що настає за останнім днем відповідного граничного строку.
Більше того, підкріпити висловлену позицію ВСУ вирішив положеннями Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972 (далі — Конвенція), яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах. Так стаття 5 Конвенції зазначає, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.
Як бачимо, ВСУ у питанні «Чи переноситься строк сплати податку, якщо перенесено строк подання декларації?» рішуче став на бік платника податків.
І цей висновок є наразі не поодиноким. Подібну думку ВСУ зазначав ще в постановах від 01.04.2014 № 21-30а14 та від 24.06.2014 № 21-215а14, які, в свою чергу, були прийняті за основу при прийнятті судами рішень за аналогічних спірних обставин: ухвалах ВАСУ від 27.01.2015 № К/800/56446/14, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 № 804/16562/14, Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 № 817/3779/14, Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 № 826/5773/15 тощо.
ВРІЗ 2
Та й до цього були випадки, коли суди обстоювали зазначену позицію. Прикладом слугують ухвали ВАСУ від 12.02.2013 № К/9991/62001/12 та від 28.09.2013 № К/9991/65399/12. Зауважимо, що наведені позиції щодо початку відліку строку для сплати задекларованих податкових зобов’язань грунтуються на нормах Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі — Закон № 2181): пунктах 4.1 та 5.3. Проте ВСУ вважає, що відповідні норми Закону № 2181, які хоч і втратили чинність із уведенням у дію ПК, є аналогічними за своїм змістом і до чинних на сьогодні положень пунктів 49.20 та 57.1 ПК.
Наголосимо, що позицію ВСУ, викладену в постанові від 09.06.2015 № 21-18а15, нещодавно врахував та підтримав Київський апеляційний адміністративний суд у своїх рішеннях від 30.07.2015 № 826/4886/15 та № 826/6472/15.
Отже, така думка судів, і ми її цілком поділяємо та бажаємо успіху вам у її обстоюванні. Звісно, із посиланням на наведені судові рішення, які фактично сформували прецедент у питанні, що розглядається. Та все ж платникам податків, які не бажають зайвий раз сперечатися з контролюючими органами і доводити ці суперечки до суду, рекомендуємо сплачувати податки у визначений та визнаний податківцями строк.
ВРІЗ 1
Зверніть увагу
Виконання платником
обов’язку з перерахування суми податкового зобов’язання пов’язано з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань
ВРІЗ 2
Важливо
Аргументація судів на користь платника:
норми ПК пов’язують розрахунок дати оплати податкового зобов’язання саме з граничним строком, передбаченим для подачі податкової декларації, а не з датою подачі такої декларації
ПІДВЕРСТКА
Врахуйте
Щодо перенесення терміну сплати податків і зборів
…Термін сплати податків і зборів не переноситься у зв’язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій. Якщо останній день сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, то ПК також не передбачено перенесення термінів сплати.
Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації без урахування перенесення термінів подання звітності у зв’язку з вихідними чи святковими днями.
ЗІР, підкатегорія 135.04
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
