Підприємство складає щоденну податкову накладну неплатнику ПДВ — кінцевому споживачу. Чи можна у такому разі складати одну зведену податкову накладну в кінці місяця?
Спочатку з’ясуємо, за яких умов постачальники можуть складати зведену податкову накладну, а за яких — за щоденним підсумком.
Зведену податкову накладну складають у разі здійснення постачання товарів чи послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, покупцям — платникам ПДВ та неплатникам ПДВ. До того ж ритмічним характером вважається постачання товарів або послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Ще однією умовою для складання зведеної податкової накладної є обов’язкове підтвердження фактичних обсягів постачання товарів чи послуг реєстром товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів чи послуг.
У такому разі згідно з пунктом 201.4 Податкового кодексу України (ПК) платники ПДВ можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів чи послуг покупцям — неплатникам ПДВ, з якими постачання мають безперервний або ритмічний характер, протягом такого місяця.
Тобто при ритмічному постачанні постійним покупцям — неплатникам ПДВ у кінці місяця складається одна зведена податкова накладна на всіх таких покупців.
За щоденними підсумками операцій податкова накладна може бути складена у разі здійснення постачання товарів чи послуг за готівку кінцевому споживачеві — неплатнику ПДВ, розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).
З огляду на зазначене, якщо постачання неплатнику ПДВ здійснюється за готівку, у такому разі мають складати податкову накладну за щоденним підсумком операцій.
Водночас пункт 201.4 ПК не містить вимоги щодо безготівкових розрахунків при складанні зведеної податкової накладної. Тому, якщо при постачанні неплатнику ПДВ за готівку буде дотримано обов’язкових умов для складання зведених податкових накладних, не буде порушенням, якщо підприємство у разі постачання постійному покупцю — неплатнику ПДВ складатиме одну зведену податкову накладну в кінці місяця на весь місячний обсяг постачання. Тим паче, що звітним податковим періодом для ПДВ є місяць (або квартал). Тож незалежно від того, чи буде у цьому випадку складена зведена податкова накладна раз на місяць, чи за щоденними підсумками операцій, на результат оподаткування ПДВ це не вплине.
Підприємство отримало аванс від неплатника ПДВ у 2013 році. У вересні 2015 року цей аванс було повернуто. Як зареєструвати розрахунок коригування, якщо податкова накладна, яка коригується, не реєструвалася в ЄРПН? Які наслідки у разі несвоєчасної реєстрації розрахунку коригування? Чи можна не складати розрахунок коригування?
Насамперед звертаємо увагу, що розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що не видаються отримувачу та складені до 01.02.2015, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) таким платником податку (п. 192.1 Податкового кодексу України; ПК).
Реєстрація розрахунку коригування до такої податкової накладної здійснюється за правилами, встановленими у пункті 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246.
Згідно з цією нормою розрахунок коригування до податкової накладної, складеної до 01.02.2015 та відомості якої не підлягали внесенню до ЄРПН у зв’язку з недосягненням граничної суми, визначеної пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної.
Для цього постачальник має протягом доби зареєструвати податкову накладну та розрахунок коригування до неї. До того ж враховують строки давності, встановлені статтею 102 ПК. Тобто з дати складання податкової накладної не повинно минути 1095 днів.
Зважаючи на те, що у цьому випадку строк давності з дати складання податкової накладної ще не минув, продавець на дату повернення авансу має скласти розрахунок коригування до цієї податкової накладної та зареєструвати в ЄРПН і податкову накладну, і розрахунок коригування до неї у порядку черговості: спочатку податкову накладну, потім розрахунок коригування.
Позаяк податкова накладна та розрахунок коригування до неї мають бути зареєстровані в ЄРПН протягом доби, граничний термін реєстрації (15 календарних днів), встановлений пунктом 201.10 ПК, у цьому випадку не застосовують. Отже, не застосовують і штрафи, передбачені статтею 120-1 ПК за порушення терміну реєстрації.
Нагадаємо, що штрафи застосовують за порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в ЄРПН, що підлягають наданню покупцям — платникам ПДВ.
Якщо підприємство не воліє обтяжувати себе складанням розрахунку коригування та реєстрацією його і податкової накладної в ЄРПН, у такому разі воно не матиме підстав для зменшення податкових зобов’язань. Відповідальність за це не передбачена. У податковому законодавстві, з огляду на його фіскальну позицію, про такі операції нічого не зазначено. Тоді як пункт 201.10 ПК зобов’язує продавця збільшувати податкові зобов’язання навіть без реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
У податковій накладній, зареєстрованій в ЄРПН, помилково зазначено тип причини «02» — постачання неплатнику ПДВ. Решту реквізитів заповнено правильно. Чи вважається це помилкою та як її виправити?
У разі якщо податкова накладна складається на операції постачання товарів або послуг платнику ПДВ, тип причини у верхній лівій частині такої податкової накладної не зазначається.
Тип причини зазначається у податковій накладній у тих випадках, коли податкова накладна не видається отримувачу (покупцю) товарів чи послуг. Перелік типів причин визначено у пункті 9 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 22.09.2014 № 957 (у редакції наказу МФУ від 14.11.2014 № 1129).
З огляду на вимоги пункту 201.1 Податкового кодексу України (ПК), тип причини не є обов’язковим реквізитом податкової накладної.
Проте, як зазначено у пункті 201.10 ПК, порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Продавець, навпаки, зобов’язаний включити суму ПДВ, зазначену у такій податковій накладній, до податкових зобов’язань звітного періоду. Максимум, що загрожує продавцю у цій ситуації, — це адмінштраф у розмірі 170 грн., передбачений статтею 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Для виправлення помилки, не пов’язаної зі зміною суми компенсації вартості товарів чи послуг, продавець має скласти та зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування до цієї податкової накладної (ст. 192 ПК).
У цьому випадку в розрахунку коригування відображають виправлені дані, а вартісні показники не зазначають. До того ж графи з 1 по 13 розрахунку коригування не заповнюють (залишають порожніми). Такий порядок виправлення помилок рекомендовано у листі ДФС від 17.02.2015 № 5292/7/99-99-19-03-02-17.
Постачальник зареєстрував податкову накладну не на того покупця та відмовився виправляти помилку. Як у такому разі підтвердити право на податковий кредит? Чи має право покупець суму податкового кредиту віднести до складу витрат?
Порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту навіть за умови реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН (п. 198.6, п. 201.10 Податкового кодексу України).
У такому разі покупець може додати до декларації з ПДВ заяву зі скаргою на постачальника. До заяви додаються копії розрахункових документів, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв’язку з придбанням товарів чи послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів чи послуг.
Надходження такої заяви із скаргою не дає права покупцю на податковий кредит, але є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з ПДВ за такою операцією.
Попри те, що заява із скаргою на постачальника не є підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту, сам факт такого реагування стане у пригоді покупцю.
Згідно з пунктом 9 П(С)БО 9 «Запаси» до собівартості запасів дозволяється відносити фактичні витрати підприємства, пов’язані з їх придбанням, у т. ч. й суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству.
До того ж обмежень щодо статусу платника ПДВ ця норма не містить.
Ураховуючи зазначене, на нашу думку, суму ПДВ, сплачену у вартості придбання товарів чи послуг, але не віднесену до податкового кредиту з ПДВ у зв’язку з відмовою постачальником виправити помилку у податковій накладній, покупець може віднести до собівартості придбаних запасів або до складу витрат у разі отримання послуг.
Постачальник надав послуги, склав акт виконаних робіт, податкову накладну і зареєстрував її в ЄРПН. Покупець відмовився підписувати акт у зв’язку з неякісно наданими послугами. Що робити із зареєстрованою податковою накладною?
У цьому випадку суми податкових зобов’язань постачальника та податкового кредиту отримувача послуг підлягають коригуванню на підставі розрахунку коригування, складеного постачальником, а зареєстрованого в ЄРПН отримувачем послуг.
Адже за правилами, встановленими у пункті 192.1 ПК, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу, розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем послуг.
Сільськогосподарське підприємство, яке застосовує спецрежим оподаткування ПДВ, продає сільгосппродукцію 2-го класу (некондиційну) кінцевим споживачам за готівку. Як оподаткувати ПДВ такі операції, якщо продажна ціна нижча за виробничу собівартість? Чи потрібно на суму перевищення складати податкову накладну?
Правила спеціального режиму оподаткування ПДВ регламентовані статтею 209 Податкового кодексу України (ПК). Її норми не вимагають донараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у разі продажу продукції нижче собівартості.
Водночас на платників спеціального режиму оподаткування ПДВ поширюються і загальні правила оподаткування ПДВ, встановлені у розділі V ПК. Зокрема, згідно з пунктом 188.1 ПК у разі продажу нижче собівартості має визнаватися так званий умовний продаж.
Враховуючи зазначене, у сільгоспдекларації з ПДВ (з позначкою «0121») обсяги поставки некондиційної сільгоспродукції будуть відображені виходячи з ціни продажу. Сума перевищення собівартості над продажною ціною відображається у загальній декларації з ПДВ (з позначкою «0110») та не бере участі у визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарської продукції.
Відповідно, податкові зобов’язання з ПДВ, які виникли у зв’язку з перевищенням продажної ціни над собівартістю та знайшли відображення у загальній декларації з ПДВ, мають сплачуватися до бюджету через основний електронний ПДВ-рахунок, відкритий сільгосппідприємству в Казначействі.
Позаяк податкові зобов’язання формуються на підставі податкових накладних, у зв’язку з продажем сільгосппродукції (навіть некондиційної) нижче її собівартості на суму перевищення сільгосппідприємство має теж скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Якщо продаж здійснено кінцевим споживачам за готівку, складається одна податкова накладна за щоденним підсумком операцій, друга — на суму перевищення по таких операціях за цей день.
У другій податковій накладній робиться позначка «17» — складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів чи послуг над фактичною ціною їх постачання. До того ж у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, сільгосппідприємство зазначає власні дані.
Обидві податкові накладні залишаються у сільгосппідприємства.
Роз’яснення з цього питання було надано ДФС у листі від 28.09.2015 № 20539/6/99-99-19-03-02-15.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
