Порядок ліквідації банків визначають Закони України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ (далі — Закон № 2121) та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі — Закон № 4452).
Процедуру ліквідації банку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі — Фонд) після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація відбувається за ініціативою власників банку.
Особливості запровадження тимчасової адміністрації
Процедуру виведення банку з ринку, що її запроваджує Фонд стосовно неплатоспроможного банку, називають тимчасовою адміністрацією (ст. 2 Закону № 4452).
Ця процедура розпочинається наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України».
Тимчасова адміністрація запроваджується на три місяці, а для системно важливих банків — на шість місяців. З обгрунтованих підстав ці строки можуть бути одноразово подовжені на строк до одного місяця.
Тимчасова адміністрація припиняється або після виконання плану врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.
План врегулювання, як правило, передбачає продаж банку інвестору. Якщо ж інвестор не знайдеться, банк підлягає ліквідації.
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачені в частині п’ятій статті 36 Закону № 4452. Згідно з цією нормою під час тимчасової адміністрації, зокрема, не задовольняються вимоги вкладників та інших кредиторів банку.
З огляду на визначення поняття «кредитор банку», що містить стаття 2 Закону № 2121, кредиторами банку є юридичні особи та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які мають документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов’язань. Майновим зобов’язанням банку можна вважати задоволення вимог кредиторів банку за рахунок коштів, одержаних у результаті реалізації майна банку.
ЗВЕРТАЄМО УВАГУ! Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).
На задоволення вимог кредиторів спрямовують кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку. Черговість та порядок задоволення вимог до банку встановлює стаття 52 Закону № 4452. Причому вимоги юридичних осіб — клієнтів банку, які не є пов’язаними особами банку, задовольняються у сьому чергу (!).
Отже, всі клієнти — юридичні особи, які мають рахунки в банку, є кредиторами цього банку, а під час дії тимчасової адміністрації вимоги кредиторів не задовольняються. Інакше кажучи, запровадження в банку тимчасової адміністрації повністю позбавляє клієнтів можливості розпоряджатися власними грошовими коштами, які перебувають на цей момент на банківських рахунках.
ВРІЗ 1
Зауважимо, що кошти перебуватимуть на рахунках у банку доти, доки не буде знайдено нового інвестора або банк не буде ліквідовано.
У першому випадку клієнти й далі користуватимуться рахунками або ж переведуть кошти на рахунок в іншому банку, а цей рахунок закриють.
У другому випадку кошти кредиторам виплачуватимуть чи не в останню чергу, звісно, за умови, що вистачить коштів, поки дійде черга. Адже Закон № 4452 передбачає, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна банку, недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.
Оформлення вимог кредиторів
Кредиторські вимоги пред’являють у формі заяви та направляють на ім’я уповноваженої особи Фонду. Заяву складають довільної форми. Якщо кредитором є юридична особа, у заяві зазначають назву підприємства, організаційно-правову форму власності, код за ЄДРПОУ, ПІБ керівника, дату та підпис керівника.
На підставі отриманих кредиторських вимог уповноважена особа Фонду формує загальний реєстр акцептованих вимог кредиторів (далі — Реєстр), визначає суми заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення. Після чого виконавча дирекція Фонду затверджує цей Реєстр та протягом 20 днів сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційній сторінці веб-сайту Фонду в мережі інтернет, на сторінці неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
ВРІЗ 2
До того ж слід пам’ятати, що вимоги, не включені до Реєстру, задоволенню не підлягають і їх вважають погашеними. Крім того, вимоги вважають погашеними, якщо майна банку недостатньо для їх задоволення.
Враховуючи зазначене, Фонд визначає суму заборгованості кожного кредитора та відносить вимоги до певної черги погашення. Після складання Реєстру Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку. Кредитори мають можливість отримати довідки щодо акцептування їх кредиторських вимог. До того ж звертаємо увагу, що вимоги, не включені до Реєстру, задоволенню не підлягають і їх вважають погашеними.
Отримання заборгованістю статусу безнадійної
Заборгованість банку перед підприємством отримає статус безнадійної лише після ліквідації банку. Підтверджує це і підпункт «з» підпункту 14.1.11 Податкового кодексу України, згідно з яким безнадійною вважають заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.
ВРІЗ 3
Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ЄДРФО).
Облік безнадійної банківської заборгованості
На дату ліквідації банку, яка відповідає даті внесення відповідного запису в ЄДРФО, підприємство зможе списати цю безнадійну заборгованість або за рахунок резерву сумнівних боргів (якщо він був створений), або на інші витрати операційної діяльності. Таку вимогу висуває П(С)БО 10 «Зобов’язання».
До того ж пункт 11 П(С)БО 10 передбачає, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.
Враховуючи зазначене, резерв сумнівних боргів створюється під дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги. Така вимога не узгоджується з дебіторською заборгованістю, що виникла у цій ситуації. Тобто у випадку заборгованості банку перед клієнтом резерв сумнівних боргів створювати не обов’язково.
У такому разі згідно з тим-таки пунктом 11 П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
ВРІЗ 4
У бухгалтерському обліку операцію із списання боргу відображають проведенням:
Д-т субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» — К-т відповідного субрахунку рахунку 31 «Рахунки в банках» (для прикладу, субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті»).
Зауважимо, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, встановлює вимогу щодо зарахування списаної суми на позабалансовий субрахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість».
На позабалансовому субрахунку 071 сума списаної дебіторської заборгованості обліковується протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.
До ліквідації банку такі кошти в обліку підприємства відображають або як кошти на рахунку в банку, або як поточну дебіторську заборгованість на підставі вимоги підприємства про повернення таких коштів у зв’язку із неплатоспроможністю банку.
ВРІЗ 1
Зверніть увагу
Під час дії тимчасової адміністрації вимоги кредиторів не задовольняються
ВРІЗ 2
Важливо
Вимоги вважають погашеними, якщо майна банку недостатньо для їх задоволення
ВРІЗ 3
Зверніть увагу
Банк вважають ліквідованим з дня внесення запису про це до ЄДРФО
ВРІЗ 4
Важливо
Списання безнадійної заборгованості підприємство відображає у складі інших операційних витрат
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
