Економічна криза, безробіття та неповна зайнятість, низькі доходи і затримки із виплатою зарплати змушують багатьох українців шукати заробітку за кордоном. З роками ця тенденція в Україні лише зростає. І от українська влада вирішила врегулювати таке масштабне на сьогодні явище, як трудова міграція.
Першим та основоположним у ланці відповідних законодавчих ініціатив став Закон України «Про зовнішню трудову міграцію» від 05.11.2015 № 761-VIII (далі — Закон № 761; див. с._), який почне діяти вже з 01.01.2016. Цей закон входить до пакета рішень, які стосуються зобов’язань України щодо лібералізації візового режиму з Європейським Союзом, і визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції, соціального захисту громадян України за кордоном (трудових мігрантів) і членів їх сімей.
Розробники Закону № 761 декларують його як такий, що спрямований на забезпечення дієвих механізмів захисту трудових мігрантів, залучення трудових мігрантів до ринку праці як іноземного, так і українського, регулювання міграційного потоку, а також встановлення правового статусу трудового мігранта. До того ж цей документ, на їх переконання, на законодавчому рівні вирішить питання реінтеграції мігрантів, визначить відповідальні інституції та їхні функції. Хоч би так сталося, як бажалося!
Понятійний апарат та сфера дії Закону № 761
Насамперед визначимося із нововведеним поняттям зовнішньої трудової міграції. Під нею розуміють переміщення громадян України, пов’язане з перетинанням державного кордону України з метою здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування. Трудовим мігрантом, свою чергою, визнають громадянина України, який здійснював, здійснює або здійснюватиме оплачувану діяльність у державі перебування, не заборонену законодавством цієї держави.
Дія Закону № 761 поширюється на трудових мігрантів, які:
- працюють на підставі трудового договору (контракту);
- самостійно забезпечують себе роботою;
- надають оплачувані послуги (виконують роботи);
- здійснюють іншу оплачувану діяльність, не заборонену законодавством держави перебування.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Громадяни України, які здійснювали оплачувану діяльність у державі перебування до набрання чинності Законом № 761, прирівнюються у своїх правах та законних інтересах до трудових мігрантів та членів їхніх сімей.
Причому під сферу дії Закону № 761 потрапили навіть члени сім’ї трудового мігранта (чоловік/дружина, діти й інші особи, які перебувають на утриманні та є членами сім’ї громадянина відповідно до Сімейного кодексу України).
Водночас документ не поширюється на українців, які:
- просять чи отримали притулок у державі перебування;
- здобувають освіту, професійну підготовку й підвищення кваліфікації за кордоном;
- відряджені підприємствами для виконання роботи в державі перебування;
- є дипломатами, працюють у закордонних дипустановах.
Правовий та соціальний статус українських мігрантів
Отже, наша держава врешті-решт офіційно визнала наявність трудових мігрантів за кордоном, визначивши права та соціальні гарантії заробітчан та членів їх сімей.
Головним органом у системі органів виконавчої влади, який опікується правами трудових мігрантів, є Мінсоцполітики. На місцях же формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції в межах своїх повноважень мають забезпечувати місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Згідно із Законом № 761 права трудових мігрантів, зокрема на належні умови праці, винагороду, відпочинок і соціальний захист, регулює законодавство держави перебування та міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
З-поміж іншого передбачено, що трудові мігранти та члени їхніх сімей можуть добровільно брати участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно з українським законодавством (у т. ч. у період трудової діяльності за кордоном), а їх пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законів, якими встановлено умови пенсійного забезпечення, і міжнародних договорів у цій сфері.
Ця норма не нова і фактично дублює частину 4 статті 38 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, але й досі бажаючих скористатися такою можливістю дуже мало. Зазвичай зацікавленими тут є лише особи, яким залишилося кілька років до пенсії.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Піклування про дітей трудових мігрантів та інших членів сім’ї, які перебувають на їх утриманні та залишаються на території України, здійснюється відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.
Закон № 761 також встановлює право трудових мігрантів і членів їхніх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання, а також право на задоволення їхніх національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб, причому незалежно від держави перебування.
Велике значення нині для заробітчан має повна й достовірна інформація про те, куди і на яких умовах вони їдуть працювати. Адже існує ймовірність, що, спокусившись на добрий заробіток, людина може потрапити у трудове чи сексуальне рабство. Тому в Законі № 761, серед іншого, закріплено право трудових мігрантів і їх родичів на отримання від уповноважених органів інформації про умови виїзду та працевлаштування за кордоном, ризики потрапляння в ситуації, пов’язані з торгівлею людьми, умови міжнародних договорів України щодо трудової міграції та будь-якої іншої інформації, що підвищує рівень обізнаності громадян з питань працевлаштування за кордоном.
ВРІЗ 1
Для того ж, щоб заробітчани і члени їхніх сімей повною мірою користувалися правами, наданими їм відповідно до законодавства, Україна гарантує їм консульське сприяння. Крім того, за допомогою дипломатичних або консульських представництв України здійснюється й перевезення в Україну тіла (праху) померлого трудового мігранта, який помер під час провадження ним трудової діяльності на території держави перебування.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, завданої під час трудової діяльності в іншій державі (каліцтво, професійне захворювання чи інші ушкодження здоров’я), регулюється законодавством тієї держави й умовами контракту.
У скрутних умовах допомогти нашим мігрантам можуть і громадські об’єднання трудових мігрантів, утворені за кордоном. За Законом № 761 такі об’єднання отримали право здійснювати свою діяльність на території України і співпрацювати з центральними й місцевими органами виконавчої влади й міжнародних неурядових організацій.
Реінтеграція як мотивація повернутися на батьківщину
Законом № 761 встановлено державні гарантії щодо надання соціальних послуг та допомоги трудовим мігрантам, зокрема щодо реінтеграції в суспільство трудових мігрантів, які повернулися в Україну та тих, що планують це зробити.
ВРІЗ 2
Для надання трудовим мігрантам можливості до їх повернення з держави перебування ознайомитися з умовами повернення на запит заінтересованої особи надають інформацію про:
- можливості та умови працевлаштування в Україні;
- допомогу, що надається для економічної реінтеграції;
- збереження прав, набутих за кордоном у сфері соціального забезпечення;
- загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
- заходи, яких потрібно вжити для полегшення пошуку житла;
- встановлення еквівалентності професійних кваліфікацій, отриманих за кордоном, а також про будь-які іспити, які потрібно скласти для забезпечення їх офіційного визнання;
- встановлення еквівалентності освітніх кваліфікацій для надання дітям трудових мігрантів можливості бути прийнятими до школи в той самий клас, який вони відвідували в державі перебування.
Сподіваюся, що наведений перелік заходів з реінтеграції не буде декларативним, а відповідатиме реальній ситуації.
Умови працевлаштування українців за кордоном
Найбільш суттєвим є визначення в Законі № 761 організаційно-правових засад здійснення мігрантами оплачуваної трудової діяльності в державі перебування.
Насамперед законодавець уточнив, що саме працевлаштування трудового мігранта в державі перебування можуть здійснювати:
- органи виконавчої влади згідно з укладеними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
- суб’єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;
- трудовий мігрант самостійно.
Причому, якщо працевлаштування громадян України в іноземних державах здійснюють органи виконавчої влади або відповідний ліцензіат, кожному трудовому мігранту перед від’їздом до держави перебування сторона, яка сприяє працевлаштуванню, видає проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем.
ВРІЗ 3
Такий проект трудового договору (контракту) викладають українською мовою та однією чи більше мовами, що їх використовують у державі перебування, і він має містити зобов’язання, які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:
- умов праці (у т. ч. щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці), оплати праці (у т. ч. щодо розміру гарантованої зарплати), відрахувань із зарплати;
- тривалості робочого часу і часу відпочинку, строку дії трудового договору (контракту) та умов його розірвання;
- надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;
- відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю внаслідок нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;
- репатріації (повернення на Україну) трудового мігранта.
Особливості оподаткування доходів заробітчан
Розглядаючи питання оподаткування доходів трудових мігрантів, варто зазначити, що таке оподаткування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Водночас за резидентами України закріплене право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими Податковим кодексом України, та з урахуванням норм міжнародних договорів. Тобто сума податків, сплачених в іншій країні, відніматиметьсяся від суми податків, яку українці зобов’язані будуть сплатити до України зі своїх доходів.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Заробітчанам пропонують сплачувати податки і в Україні, і за кордоном. Уникнення ж подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів забезпечуватимуть відповідні міжнародні договори України. Україна має укладені та чинні двосторонні міжурядові угоди (конвенції) про уникнення подвійного оподаткування, практично з усіма країнами, куди їздять на заробітки громадяни України (детальний перелік таких країн станом на 01.01.2015 наведено в листі ДФС від 30.01.2015 № 2809/7/99-99-12-01-03-17). Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування чи зарахування суми податку допускається тільки за умови надання нерезидентом (іноземним роботодавцем) особі (податковому агенту — заробітчанину) документа, що підтверджує статус податкового резидента.
Водночас трудовий мігрант зобов’язується під час перебування за кордоном забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді. Зокрема, шляхом призначення уповноваженої особи.
Грошові перекази мігрантів
Окремо Закон № 761 регулює питання переказу коштів трудових мігрантів як важливого чинника підтримки життєздатності української фінансової системи за рахунок притоку іноземної валюти і джерела для існування родин трудових мігрантів.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Зарахування на поточні рахунки фізичних осіб — резидентів і нерезидентів переказів із-за кордону та подальша їх виплата з цих рахунків здійснюються без обмеження суми. Іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь фізичної особи — резидента і нерезидента для виплати готівкою без відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 150 тис. грн. (п. 2.4, 2.5 Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні, затверджених постановою Правління НБУ від 29.12.2007 № 496).
Так, передбачається, що держава сприятиме створенню трудовим мігрантам умов для здійснення грошових переказів в Україну, зокрема в частині відкриття кореспондентських рахунків банків України в іноземних банках та проведення консультацій з основними міжнародними системами грошових переказів з метою зменшення комісійної винагороди за здійснення переказу.
Держконтроль і відповідальність за порушення правил трудової міграції
Законом № 761 також встановлено, що центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень вживають заходів із запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції.
До того ж встановлюють відповідальність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, ЗМІ, інших підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за поширення недостовірної інформації про зовнішню трудову міграцію, яка може спричинити негативні наслідки для трудових мігрантів та членів їхніх сімей.
Отже, необхідність прийняття Закону № 761 та його реалізації пояснюється потребою упорядкування і детінізації процесу трудових міграцій та посилення соціального і правового захисту громадян України, які працюють за кордоном. Однак, повсякчас апелюючи словами на кшталт «забезпечення», «сприяння», «удосконалення», Закон № 761, найімовірніше, не вирішить усіх проблем зовнішньої трудової міграції. Адже більшість його норм лише повідомляють про наміри або мають відсильний характер, що ускладнює їх тлумачення і не дає змоги безпосередньо використовувати щодо тих чи тих правовідносин. Проте, погодьтеся, трактування «відповідно до законодавства» — доволі широке, і зорієнтуватися пересічному громадянину, на які саме законодавчі норми йому слід спиратися, реалізуючи свої права, видається вельми проблематичним.
Справді, низка питань щодо соціального захисту мігрантів, висвітлених у Законі № 761, уже врегульована деякими іншими законодавчими актами про соціальне забезпечення громадян. На це вказує і стаття 3 Закону № 761, хоча, знову ж таки, без конкретизації таких актів. У будь-якому разі, і в уже чинних законах відповідні питання часто викладені занадто широко й нечітко.
Тож у цьому сенсі вважаємо важливим введене Законом № 761 зобов’язання відповідних українських інституцій проводити інформаційну роботу з мігрантами щодо їх прав та можливостей. Позитивним є і встановлення законодавчого підгрунтя для обміну між українською владою та іноземною державою інформацією щодо вимог законодавства у сфері трудової міграції, стану ринку праці, документів, що надають право на здійснення трудової діяльності в державі перебування, каналів незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми тощо.
Повсюдно Закон № 761 відсилає й до норм міжнародних договорів України, які можуть гарантувати трудовим мігрантам заявлені Законом № 761 права та свободи, а також захист від недобросовісних закордонних роботодавців. Однак такі міжнародні договори укладені ще не з усіма країнами. На переговори з цими країнами і укладення з ними угод про трудову міграцію з урегулюванням відповідних соцгарантій потрібен час, і немалий. Тому, можливо, декому з трудових мігрантів доведеться працевлаштовуватися за кордоном самостійно без будь-яких угод, на власний страх та ризик.
Попри наведене, все ж із моменту набрання чинності Законом № 761 українці, які працюють за кордоном, отримають офіційний статус, відповідні державні органи української влади за кордоном будуть зобов’язані їм допомагати, а також буде збережено їх соціальний статус всередині країни. І це вже є неабияким здобутком.
ВРІЗ 1
Зверніть увагу
Україна через свої уповноважені органи має інформувати потенційних трудових мігрантів про легальні можливості працевлаштування за кордоном
ВРІЗ 2
Із документа
Реінтеграція в суспільство — комплекс соціальних, правових, економічних та інших заходів, спрямованих на сприяння адаптації в суспільстві трудових мігрантів і членів їхніх сімей після повернення з держави перебування
(ст. 1 Закону № 761)
ВРІЗ 3
Зверніть увагу
Трудовий договір з трудовим мігрантом має укладатися українською мовою та однією чи більше мовами, що їх використовують у державі перебування
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
