Валютна лібералізація: які обмеження скасували

У Законі про валюту зробили акцент на регулюванні суттєвих операцій, що приховують значний валютний ризик. Натомість «дрібна рибка» вирушає у вільне плавання — у середовище із доволі демократичними регуляційними важелями. Закон про валюту — це фундамент для підзаконних нормативно-правових актів, про які й поговоримо у цій статті. Закон визначив основні вектори і правила гри, а підзаконна нормативка конкретизує ті чи ті аспекти діяльності валютного ринку. Не всі регулятивні документи матимуть постійний характер, деякі з них апріорі є динамічними.

Новий валютний механізм запустять у дію разом із Законом про валюту — 07.02.2019. Але це не значить, що його «зацементували». Відтепер НБУ зможе не лише швидко реагувати на ситуацію на валютному ринку, а й вибірково затягувати чи послабляти паски майже в реальному часі для різних видів ЗЕД-операцій.

Які заходи захисту вживатиме НБУ

Так звані заходи захисту становлять основу валютно-регулятивного механізму. НБУ має право їх запровадити, якщо є ознаки нестійкого фінансового становища банківської системи, погіршується стан платіжного балансу України, виникають обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави. Ці ознаки підтверджуватиме відповідним рішенням Рада з фінансової стабільності.

Тож НБУ зможе:

• зобов’язати підприємства продавати частину надходжень в інвалюті;
• встановити граничні строки розрахунків за експортно-імпортними операціями;
• встановити особливі норми для операцій, пов’язаних із рухом капіталу;
• запровадити дозволи та (або) ліміти на окремі валютні операції;
• резервувати кошти за валютними операціями;
• вживати заходи, що передбачає стаття 7-1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV. Зокрема, це обмеження або тимчасова заборона окремих валютних операцій на території України (п. 3 Положення про перелік заходів захисту, порядок та критерії їх запровадження, подовження та дострокового припинення, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 4; далі — Положення № 4).

Заходи захисту не можуть бути безперервними. НБУ має право запровадити їх або подовжити строк дії тих, що існують, на строк не більше ніж шість місяців. А загальний строк дії заходу не може перевищувати 18 місяців протягом двох років починаючи з дня запровадження (ч. 2 ст. 12 Закону про валюту).

НБУ може запровадити заходи захисту, якщо:

• значно знизився курс гривні до інвалют та/або золотовалютних резервів НБУ;
• істотно зменшився загальний обсяг вкладів (депозитів) у банківській системі;
• значно зросла вартість запозичень на зовнішніх ринках або такі кошти взагалі неможливо залучити;
• посилилася суспільно-політична та/або геополітична напруга, що створює ризик для стабільності фінансового сектору України;
• виникли істотні ризики для стабільності фінансової системи.

НБУ достроково скасує ці заходи, коли критерії «згаснуть» або заходи захисту втратять ефективність (п. 6-8 Положення № 4).

Конкретні заходи захисту, що застосовуватимуть із 07.02.2019, встановлені у Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі — Положення № 5). Це положення є тимчасовим, НБУ може його змінити, доповнити або скасувати залежно від валютно-ринкової кон’юнктури. Фактично цей документ замінює «стару знайому» — постанову Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 13.12.2016 № 410; далі — Постанова № 410).