З метою забезпечення правильної і однакової судової практики ВГСУ звертає увагу господарських судів на практику застосування окремих норм матеріального права:
- підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар;
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
- чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків;
- нарахування неустойки за прострочення виконання зобов’язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе, якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня).